Хай живе нова міфотворчість, за якої народ не отримує нічого, крім надії на покарання винних, повернення вкрадених грошей і щасливе життя
Чим безсумнівно запам’ятається робота правоохоронців і деяких політиків з 2014 року, так це створенням активних міфів навколо колишнього президента України Віктора Януковича. Серед них золоті батон і унітаз, які стали вже класичними, чи вивезення з країни під час Майдану мільярдів доларів у вантажних фурах. Тоді ще не було гуманітарних конвоїв РФ на Донбас, тож вивозили зрозуміло що не на білих Камазах.
З легкої руки заступника генпрокурора Євгена Ініна в країні може зародитися новий міф – легенда про золото Януковича, адже, за словами чиновника, за кордоном заарештовано понад півтонни золота, вкраденого і вивезеного з України оточенням екс-президента Віктора Януковича.
Як це нагадує весняну гучну історію про конфіскацію півтора мільярдів доларів у Януковича, правда, потім виявилося, як у тому анекдоті: не гроші вилучили, а облігації держпозики, і не в Януковича, а в Курченка, та й вигода для держави від цього була для більшості абсолютно незрозумілою.
Усього ж прокуратура “шиє” президенту розкрадань на 40 мільярдів доларів, правда, маючи успішний досвід повернення вкрадених активів і точні суми розкрадання, судять його чомусь за державну зраду, а не за казнокрадство на десятки мільярдів доларів.
До речі, півтонни золота Януковича, за словами Єніна, які заарештовано закордоном, по ціні в 42 долара США за 1 грам, “потягнуть” в сумі ще на 21 мільйон доларів, або на понад півмільярда гривень.
Як тут не згадати відому легенду початку незалежності України про золотий внесок гетьмана Павла Полуботка в якій йшлося про нібито внесок гетьмана в 1723 році 2 бочок золота з не то 200 тисячами золотих монет, не то навіть мільйоном, під відсотки в банку Англії. І накопичилося за цей час стільки дорогоцінного металу, що, як заявляв у травні 1990 року поет Володимир Цибулько, якщо золото повернуть, то на кожного громадянина незалежної України доведеться 38 кг. Підігрівання інтересу до золота Полуботка збіглося з візитом до Києва в червні 1990 року прем’єр-міністра Великої Британії Маргарет Тетчер. Український парламент розпорядився створити спеціальний комітет на чолі з відомим українським істориком Петром Троньком, який прибув до Лондона.
Золота тоді знайдено не було, та його і не могли знайти, адже обіцяні 38 кілограмів золота на кожного з понад 50 мільйонів жителів України в сумі давали близько 2 мільйонів тонн золота, тоді як максимальні золоті запаси країн світу ніколи не перевищували кількох десятків тисяч тонн; всього ж, за наявною інформацією, за весь час існування людство витягло з-під землі золота в 10 разів менше від належних українцям “тіла” і відсотків вкладу Полуботка банкірам з лондонського Сіті.
Проте очевидна безглуздість цифр і легенди нікого не засмутили, адже був час великих надій і втрат – незалежність, важкі самостійні кроки, помилки, криза в соціально-економічній сфері, словом, хотілося вірити, що все буде добре, ще трохи – і буде, як у раю, але на землі.
Зрозуміло, чудес не буває, але так хотілося сподіватися, також хотілося все-таки отримати ці свої заповітні кілограми золота і нічого не робити, насолоджуючись багатством і розкішшю. Отримати ж багатство і розкіш вдалося не всім, лише тим, хто, не сподіваючись на міфічні мільйони, сам кував своє багатство, переважно від державної скарбниці.
Власне, очевидно для цього і запустили історію про скарб гетьмана Полуботка, яка насправді бере свій початок ще в 19 столітті, щоб народ тішив себе надіями про сите і багате життя в незалежності, підтримавши тих, хто, відокремившись від однієї держави, почав будувати свій персональний достаток на тілі іншої держави. Незалежної.
Власне, історія завжди повторювалася, як і 27 років тому: українцям знову пропонують шлях до процвітання, треба лише повернути 40 мільярдів доларів, вкрадених Януковичем, і тоді ми заживемо. Вже напевно багато хто забули, що 1,5 мільярда доларів Януковича, які були “повернуті”, пішли… А куди вони пішли? Так може, виконуючи вимоги нардепів, хоча б ці півтонни золота роздати народу?
Але от біда, 500 тисяч грамів “золота Януковича” буде складно розподілити між кількома десятками мільйонів осіб, на кожного припаде близько половини карата золота, куди простіше їх буде розподілити між нужденними українськими олігархами. На кількох людей ділити простіше, ніж на мільйони.
Хай живе нова міфотворчість, за якої народ не отримує нічого, крім надії на покарання винних, повернення вкрадених грошей і щасливе життя. Нічого з цього народ так і не отримує і, думаю, не отримає, адже наші влада і політики не звірі, а цілком гуманні люди: вони не можуть забирати у свого народу останнє – надію на справедливість, яка рано чи пізно повинна восторжествувати, але це не означає, що восторжествує.
