Завтра, 4 серпня, закінчується 40 днів, які президент Володимир Зеленський виділив на “операцію впливу”, щоб спонукати РФ припинити війну на основі українських пропозицій. При цьому поки що немає жодних ознак того, що Москва за підсумками 40 днів змінює свою позицію.
Початковий шок від ударів по нафтопереробних заводах вдалося частково купірувати і паливна криза пішла на спад, хоча в Криму та на інших захоплених територіях України ситуація через “мідлстрайки” залишається складною, причому як щодо палива, так і щодо електроенергії.
Також, хоча удари по Wildberries завдають великих збитків російському приватному бізнесу, Україна зазнає симетричних втрат від ударів по своїх товарних та поштових складах, а також по автомобільних заправних станціях.
І найбільш серйозною проблемою для Києва стала морська блокада українських портів, яку РФ почала у відповідь на українські атаки по зерновому та паливному експорту РФ на Чорному та Азовському морях.
Також росіяни нарощують удари реактивними “шахедами” та “Бандеролями”, які Збройним силам України збивати важко. Що, відповідно, веде до збільшення втрат для України.
Важко назвати успішними справи Банкової і на зовнішньополітичному треку. Українська влада, незважаючи на величезні зусилля, так і не змогла домогтися від США отримання нових ракет до “Петріотів” і навіть обіцянки надати ліцензії на їх виробництво президент США Дональд Трамп фактично дезавуював. Щоправда, сьогодні Зеленський просуває тему розширення покриття Starlink на РФ, щоб завдавати ударів по ракетним пусковим установкам. Однак і з цього приводу згоди від США поки що не отримано.
Відтак операція Києва, європейців та американських “яструбів” на тему “змусити Трампа забути про дух Анкоріджа” вдалася лише частково. Трамп, можливо, і відмовився від ідеї якось тиснути на Україну з вимогою виведення військ із Донбасу, але й розширення підтримки не дає.
На фронті також немає масштабних наступальних проривів у ЗСУ. Щоправда, надходять дані, що українська армія атакує на південному фронті. Але поки що бій там триває і робити висновки про його підсумки передчасно.
Російська армія також, хоч і просувається на ряді напрямків, але темпи залишаються досить низькими. Але, у будь-якому разі, військова ситуація для РФ поки що не така загрозлива, щоб йти на поступки.
Як втім, і в тилу – паливна криза та інші проблеми, спричинені українськими ударами, на даний момент не призвели до будь-якої внутрішньої дестабілізації, бунтів та протестів. Влада ситуацію контролює. Також бюджет РФ підтримують високі ціни на нафту через нестабільність довкола Ірану.
Тобто, загалом, можна констатувати, що оголошена Зеленським “40-денна примусова кампанія” не призвела до результатів, які до чогось можуть примусити Путіна.
Безумовно, “ще не вечір” – Україна продовжує удари по РФ, зокрема відновила й атаки на НПЗ, що створює загрозу початку нової паливної кризи. І поки що Росія не змогла збудувати непробивний захист від дронів. У Росії розраховують запровадити нову систему проти БПЛА до кінця літа. Але невідомо – чи можна у принципі створити систему, яка на 100% виключить прильоти дронів.
Також невідомо чи проводитиме РФ мобілізацію і якщо буде, то чи утримає ситуацію всередині країни під контролем. А якщо мобілізація проводиться не буде, то чи зможе Росія й надалі поповнювати втрати в армії за рахунок контрактників. Крім того, взимку ЗСУ можуть завдавати ударів і по енергетиці, що може призвести до того, що багато росіян сидітимуть без світла і тепла. Тобто ризики для РФ зберігаються високими.
Так само як і для України. Вже звучать численні прогнози про «найважчу зиму» через очікувані російські удари по енергетиці.
Дві країни вступають у вкрай небезпечний період. Що, за ідеєю, мало б підштовхнути Київ та Москву до пошуків компромісів з метою якнайшвидшого завершення війни.
Але ознак цього поки що не помічено.
