Politerno > Статті > Тарас Кузьо про вихід з “нормандського” глухого кута

Тарас Кузьо про вихід з “нормандського” глухого кута

  • 10 Лютого, 2017
  • 1127 Переглядів
  • 0
партнери

Тарас Кузьо у своїй статті для “Gazeta.ua” задається важливими і незручними для Української влади питаннями.

“Президент України Петро Порошенко, його російський колега Володимир Путін і лідери країн Заходу продовжують приховувати справжню природу трирічної воєнної агресії Росії проти України, називаючи її АТО, а не війною” – зазначає автор.

І справді, від терористичних актів у світі гине набагато менше людей, ніж від війни на Сході України. Ми не можемо не помічати ці очевидні факти. Автор наголошує, що за тридцять років конфлікту в Північній Ірландії загинуло 3 тис. солдатів, поліцейських, терористів і мирних жителів. За три роки війни в Україні, згідно з оцінками ООН, які він вважає заниженими, загинуло 10 тис. мирних жителів і близько 10–15 тис. військових: українських солдатів і добровольців, російських солдатів і сепаратистів. Війну, яка забрали життя близько 30 тис. солдатів і мирних жителів (німецька розвідка вказує на цифру в 50 тис.), на думку Тараса просто аморально називати АТО.

Однак, президент Порошенко, як підозрює автор, має принаймні три причини видавати війну за “АТО”. Наведемо цитату з його статті:

“По-перше, це дозволяє йому та його олігархічним союзникам продовжувати заробляти на незаконній торгівлі з так званими ДНР, ЛНР і окупованим Кримом. Називаючи війну АТО, президент Порошенко та прем’єр-міністр Володимир Гройсман виправдовують своє небажання проводити реформи, що дозволяє їм продовжувати власні корупційні практики. Останній звіт Vox Ukraine засвідчив повну відсутність прогресу в будь-яких реформах протягом минулого місяця, тоді як у нещодавно опублікованому рейтингу сприйняття корупції Transparency International Україна посіла п’яте з кінця місце серед колишніх 15 республік Радянського Союзу. Чи може бути щось абсурдніше за той факт, що усі п’ять членів Євразійського економічного союзу мають нижчий рівень корупції, ніж підписант Угоди про асоціацію з ЄС Україна?

По-друге, “стан АТО” дозволяє президенту уникати необхідності розробляти воєнну стратегію та плани повернення контролю над Кримом і захопленими територіями Донбасу.

По-третє, це дає СБУ контроль за бойовими діями України – корумпованій та надоуколмплектованій інституції, яку інфільтрували російські розвідники. Важливо, що саме Порошенко контролює СБУ. Британія з населенням на 20 млн більшим, ніж в Україні, має 6 тис. співробітників розвідувальних служб, тоді як Україна – 34 тис.”.

Автор переконаний, що представникам Заходу, в свою чергу, зручно вживати термін “АТО”, а не війна. Таке трактування подій на Донбасі дозволяє їм відсторонитись і не робити нічого для врегулювання конфлікту, що там спалахнув. Згідно з офіційною позицією західних партнерів вони не можуть надавати Україні летальне озброєння і при цьому очікують виконання Мінських угод. Діючи таким чином, країни Заходу нівелюють власні зобов’язання згідно з Будапештським меморандумом 1994 року і Хартією про особливе партнерство між Україною і НАТО 1997-го – два документи, які передбачають підтримку безпеки і територіальної цілісності України.

Небажання США та Британії надавати Україні допомогу відповідно до Будапештського меморандуму дає Україні моральне та юредичне право шукати альтернативні шляхи гарантувати власної безпеки, зокрема завдяки членству в НАТО. Порошенко, як ми вже зазначали у статті «Пристрасті по НАТО», як прелюдія до дострокових парламентських виборів”, міг організувати референдум щодо приєднання до НАТО в будь-який час за три роки свого президентства.

Путіну такий розвиток подій дає змогу отримати все й одразу, будучи одночасно і агресором, і миротворцем. Мінські угоди та підміна війни на “АТО”, як справедливо помічає Тарас, закривають очі на російську окупацію Криму та дозволяють Росії уникати юридичної відповідальності за окупацію територій Донбасу.

Підписання Мінська-1 дає Путіну повний контроль Росії за економічними, фінансовими і безпековими аспектами функціонування ДНР, ЛНР. В той же час це йде в розріз з положеннями документу, ним же підписаного. Так звані республіки на 70–90% залежні від російського фінансування.

Наступний негативний наслідок, на дуску автора, полягає в тому, що підміна війни на АТО дає українцям фальшиве відчуття відстороненості від жахів конфлікту, який відбувається в Авдіївці та вздовж усієї лінії зіткнення на Донбасі. Прогулюючись Києвом, важко усвідомити, що у країні йде війна.

Продовжуючи називати війну “АТО”, українська влада виглядаює слабкою і лицемірною в очах західних урядів.

Народний депутат від фракції “Батьківщина”, голова комітету Верховної Ради з державного будівництва та місцевого самоврядування Сергій Власенко повідомив, що під час останньої сесії Парламентської асамблеї Ради Європи йому сказали: “А чому ми в ПАРЄ повинні голосувати за те, що це війна? Натомість у вашому законодавстві це антитерористична операція. Абсолютно невідомо, проти кого ви там нібито воюєте?”

І ПАРЄ, і Міжнародний кримінальний суд називають конфлікт, який відбувається на Донбасі, війною. У рішенні МКС, прийнятому в листопаді 2016 року, йдеться: “Ситуація в Криму і Севастополі рівноцінна міжнародному збройному конфлікту між Україною і Російською Федерацією”. МКС описав становище Криму як окупацію Росією і дійшов висновку, що затримання Україною російських військових “вказує на пряме протистояння між російськими збройними силами і українськими урядовими, що свідчить про наявність міжнародного збройного конфлікту”.

У Вашингтоні конгресмен задав аналогічне питання лідеру “Батьківщини” Юлії Тимошенко під час її нещодавнього візиту США: “Ви кажете про війну, про те, що війна нищить Україну? Покажіть хоча б один документ, де ця війна називалась би війною, де реально оголошені окупованими території, на яких є зовнішній агресор?”

Тому, на думку автора, необхідно здійснити чотири кроки.

“По-перше, президентові Порошенку слід набратись мужності, аби охарактеризувати ДНР, ЛНР, як це зробила ПАРЄ торік – як “гібридну анексію”, що разом із “незаконною анексією Криму … неприйнятно з точки зору міжнародного права”.

Після трьох років російської агресії українському президентові час заявити, що ці території і Крим перебувають під “тимчасовою російською окупацією”. Назвавши їх окупованими Росією, Україна надішле чіткий сигнал зовнішньому світу, що Путін бреше, коли говорить про “громадянську війну” та відсутність російських військ на українській землі.

По-друге, необхідно назвати конфлікт війною, а не “АТО”, та запровадити воєнний стан у зоні конфлікту. Це забере управління бойовими діями з рук СБУ.

По-третє, у світлі наявних фактів і доказів президентові Порошенку потрібно заявити, що в нього немає впевненості в тому, що російський президент буде колись зацікавлений у виконанні Мінських угод. Західні експерти, зокрема колишній співробітник Держдепартаменту США Девід Крамер, давно наголошували, що Мінський процес слід визнати провальним”.

Зрештою, зазначає Кузьо, необхідно нарешті вчинити по совісті та припинити всю торгівлю з Кримом і ДНР, ЛНР, оскільки Україна не має права торгувати з окупантами її земель.

Автор пише, що у президента є два вибір.

“Перший – сказати нарешті правду про російську-українську війну та здійснити чотири згадані кроки. Другий – провести позачергові президентські вибори, дозволивши іншому лідерові проявити мужність, притаманну солдатам і волонтерам на передовій”.

Редакторський аналіз статті Тараса Кузьо для “Gazeta.ua”

Діліться у соцмережах:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Залишити відповідь