Як відрізнялися привітання президента з Днем незалежності рік від року. Насправді, за рідкісними винятками, вони всі однакові і складаються з декількох смислових блоків. Найточніше з трьох – війна, перемога, зрада. Змінюється тільки сила акценту на кожному з них.
Якщо структура попередніх промов була Війна-Перемога-Зрада, то в цьому році структура змінилася і на перше місце вийшла тема Перемоги.
1. Війна
Велика частина сказаного з року в рік крутиться навколо протистояння з Росією і пов’язаних з цим тем: посилення армії, підтримки союзників і віроломства противника. Однак, що характерно, чим більше проходить часу після закінчення боїв на Донбасі, тим сильніше ця тема присутня в промовах, тим жорсткіше послання на адресу Росії.
“Ми повинні, обов’язково повинні постійно зміцнювати нашу армію. Бо хто шкодує грошей на своє військо, буде годувати чуже. Тільки ціною колосальних надзусиль всього народу зможемо захистити Незалежність, життя і безпеку кожного, наше право вільно жити на своїй українській землі”, – говорив Порошенко в 2014 році.
При цьому, в 2014-му році він не так вже й багато уваги приділив Росії, хоча якраз саме в той день сепаратисти і війська РФ брали в котел сили АТО під Іловайськом. Президент взагалі намагався обійтися без згадки назви сусідньої держави (воно подається як знеособлений ворог): “Наш ворог довго й наполегливо тренувався, щоб напасти на Україну.
А от ми тоді не були готові до такого підступного віроломства. Двічі за сто років українська політична еліта в приступі пацифістських ілюзій недооцінила важливість зміцнення обороноздатності. У сімнадцятому-двадцятому роках минулого століття нехтування військовою загрозою обернулося агресією зі Сходу та втратою Україною незалежності. На межі минулого та теперішнього століть ми знову наступили на ті ж граблі”.
Зате в 2015 році (вже після укладення другого Мінського перемир’я) президент розійшовся не на жарт, не соромлячись у виразах. У перших же рядках Порошенко згадує про трагедію Іловайська, “яка стала наслідком прямого вторгнення підрозділів російської армії на теріторію України”. “Загалом же агресія з боку сусідньої держави забрала життя майже двох тисяч ста наших воїнів”, – заявив глава держави.
Втім, як запевняв Порошенко, бажаних цілей в Україні Кремль не досяг. “Дякуючи зусиллям нашої армії та дипломатів, всього Українського народу, Росія не досягла мети. Україна й українці вистояли, витримали удар. Ми були, ми є і ми будемо. І хай ці мої слова загадають у далекому майбутті, коли святкуватимуть перші сто років Незалежності. А от Новоросія – такий же міф, як у відомого письменника Толкієна, країна Мордор”, – заявив Порошенко.
У 2015-му році Порошенко перший і в останній раз згадав про Мінські угоди. Більше він до них в своїх промовах не повертався.
“Для України не існує альтернативи мирному врегулюванню. Рівно, як і безальтернативними на даний час є Мінські домовленості, які підтримані і рішенням Радбезу ООН, і рішенням Ради Європейського Союзу, рішеннями всіх країн-членів нашої проукраїнської коаліції”, – зазначив він в 2015- му.
У наступному 2016 році глава держави, говорячи про переоснащення армії, підкреслив: “Так, наші бажання і потреби не завжди збігаються з нашими можливостями. Між тим, що треба, і тим, що здатні собі дозволити – відстань ще досить велика. Нам знадобляться ще роки й десятки мільярдів гривень, щоб спати спокійно. Але реальний прогрес у зміцненні обороноздатності держави ви побачите просто зараз!”.
Парад у 2016-му році за участю військової техніки, що викликав неоднозначну реакцію в суспільстві, теж проводився неспроста, як випливає з промови президента. По-перше, показали оновлену армію, а та у відповідь відчула народну любов і увагу.
По-друге, парад став сигналом міжнародним партнерам: “Україна здатна сама себе захищати, але потребує подальшої підтримки. Адже наш ворог – країна, яка займає дев’яту частину суходолу і має військовий бюджет в десятки й десятки разів більший за наш”.
По-третє, військовий парад – прозорий натяк “ворогу”. “І тому Агресору краще згадаті мудру пораду російського поета Володимира Маяковського: “Товариш москаль, на Україну жартів не скаль!”- сказав Порошенко.
У 2017 році військова тема і Росія (разом з Новоросією і Малоросією) також зайняла гідне місце в промові президента. Правда, замість Маяковського президент цитував Рейгана – його слова про Імперію зла.
“Ми не знаємо, що в голові у “того, хто сидить за поребриком” і посилає до нас тих, про яких сам каже “їх там немає”. Найменше, чого хоче Росія, так це успішної України. Ніби вона взагалі ніякої України не сприймає. Для цього в кремлівських “лабораторіях” то Новоросію вигадують … Так, наприклад зовсім недавно, проголосили Малоросію. Ну що на це скажеш? “Нехай як хочуть, божеволіють, вмирають, – а нам своє робити!”. І хоча це рядок вже радянізований Павло Тичина, він цілком годиться як наша відповідь росіянам“, – заявив Порошенко.
Сказав Порошенко і чимало теплих слів про армію.”Погляньте на цей Майдан. Не на трибуну, а на плац. Тут, перед вами – справжня еліта українського суспільства, наші захисники і гаранти незалежності. Дозвольте повторити те, що я вчора тут на Майдані говорив, відкриваючи виставку зброї та військової техніки. Це спеціально, до речі, так задумано, щоб вона не промайнула і поїхала, а стояла. Щоб її можна було уважно розглянути у всій красі і у всій силі. Так ось: найміцніше “залізо” в нашій армії – це те, з якого зроблені наші воїни”, – сказав Петро Порошенко.
Виступ Петра Порошенка у 2017 році
2. Перемога
Друга найважливіша складова його виступів – перерахування перемог (крім військових).
Окремо стоїть промова 2014 року, де про них говорилося не так вже й багато. Перемогою президент вважав сам факт того, що Україна збереглася як незалежна держава. У 2015 році, на тлі економічної кризи, у президента знайшлося більше “переможних” слів.
“Є обережні підстави вважати, що економіка подолала глибокий стрес, завданий війною. Бізнес адаптується, знаходить нові ринки на зміну повністю закритому для нас російському”, – говорив тоді Порошенко.
У промові зразка 2016 року президент виявляв ще більший оптимізм з приводу стану справ в країні: “Угода про асоціацію з Євросоюзом вже працює і вже поступово компенсує ті колосальні втрати, які завдала війна та економічна агресія Росії… На фоні безпрецедентних зовнішніх шоків вдалося забезпечити макроекономічну стабілізацію і відновлення економічного зростання… Тепер стратегічно і тактично маємо зосередитися на досягненнях у матеріальній сфері, у рівні життя людей”.
У 2017 році Порошенко практично слово в слово повторив уже озвучені роком раніше перемоги в економіці, знову сказавши, що створені всі умови для збільшення рівня життя громадян.
“На двадцять шостому році незалежності ми, нарешті, вийшли з глибокого шоку, болю і випробувань, які заподіяла українській економіці російська гібридна агресія. Відновили зростання ВВП, і подальші прогнози – позитивні. Це створює можливості для поступового відновлення рівня життя українців”, – зазначив президент.
Однак на цей раз в промові з’явилося ще дві перемоги, яким президент надав особливого значення – безвіз і ратифікація Угоди про асоціацію з ЄС.
“На двадцять шостому році Незалежності на цьому шляху ми зруйнували візову завісу. Громадяни України отримали заслужене право вільно подорожувати до країн Євросоюзу. Угода про асоціацію і безвіз – це те, що є переконливим свідченням нашого остаточного – де-факто і де-юре – розриву з імперією”, – сказав Порошенко.
Також в цій промові президент позначив перспективу вступу країни в НАТО і в ЄС. І хоча обидві організації поки не висловлювали бажання прийняти до своїх лав Україну, можна не сумніватися, що тема вступу в ЄС як стратегічна мета президента, найближчим часом буде озвучуватися ще неодноразово. Це, швидше за все, стане і основною фішкою його передвиборної кампанії.
3. Зрада
Зрада з’явилася в промовах Порошенка, присвячених Дню незалежності, в 2015 році разом з перемогами.
Причому це сталося не випадково. Зрада знаходиться з перемогами в діалектичній єдності. Говорячи про ПЕРЕМОГИ, президент не перестає підкреслювати, що все може піти прахом, якщо прийде ЗРАДА.
При цьому сам характер зради, в розумінні Порошенка, протягом останніх років не змінювався. Основна теза наступна: в країні є сили, які підіграють меті агресора – розгойдати ситуацію всередині нашої країни.
“Це відбувається не зі злого задуму, а в силу короткозорості чи безвідповідальності; через небажання чи нездатність в умовах передвиборчої лихоманки усвідомити наслідки своїх небезпечних ініціатив. Що маю на увазі? Наприклад, спроби проголошувати походи або на Київ, або, навпаки, заклики до негайного переможного маршу на Москву; прагнення зірвати ухвалення змін до Конституції, або поховати Мінські угоди, включно з вимогою їхньої денонсації. Зрештою, сіяння паніки, зневіри та депресії: “все пропало”. Не пропало, дорогі мої! Але буде значно важче, якщо вести безвідповідальну політику; коли думати, лише як сподобатися – замість того, щоб рятувати людей та країну від смертельної небезпеки”, – говорив Порошенко в 2015 році.
Цю ж тему розвинув і в 2016 році. Правда, звучала вона вже не так гостро.
“Політична еліта… довгий час перебувала в полоні популістських електоральних пристрастей та меркантильно-егоїстичних інтересів. А горизонт її планування простягався не далі найближчої виборчої кампанії. І цей колективний гріх, гріх еліти, накопичений за два десятиліття, випало спокутувати перед народом нам, тим, хто при владі саме тепер”, – заявив президент вже в 2016-му.
Однак, в цьому році на зраді президент знову робить особливий акцент.
“Ми повинні бути єдиними. Навіть найміцніші стіни впадуть, якщо всередині фортеці панує внутрішній розбрат. Сто років тому саме він став причиною втрати державності. Але ще древні мудреці говорили: “Мужність створює переможців, єдність створює непереможених”. Я впевнений і в тому, що нам вистачить розуму і сил, щоб політичну боротьбу всередині країни утримувати в рамках європейських стандартів, цивілізованих відносин влади і опозиції. Щоб ворог не зміг підірвати нас зсередини. Щоб “п’ята колона” і не думала підняти голови. Щоб отаманщина не руйнувала основ державності. Словом, щоб в політичному протистоянні ми самі себе не знищили”, – передав Порошенко послання своїм недругам напередодні гарячої політичної осені, давши зрозуміти, що як і раніше буде їх записувати в “агенти Кремля”.
