Перекинути 40 млрд грн з бюджету ЗСУ на власні забаганки та намагатися зберегти контроль над ДБР — сумнівні способи консолідувати суспільство і парламент.
Друга складова
Видання РБК-Україна, відоме своєю близькістю до Банкової, поділилося тлумаченнями слів Володимира Зеленського про те, що є шанс на закінчення гарячої фази війни приблизно до листопада — коли у США відбудуться вибори до Конгресу. Джерела видання у владі пояснили, що Путін втратив один з двох головних аргументів для продовження війни, яким він хизувався перед Трампом: регулярні військові успіхи РФ.
“Якщо Путін побачить, що він застряг на Донбасі, є очікування, що він не піде в наступну зиму, тому що йому теж буде складно: по-перше, економіка, по-друге, ми ж теж вміємо блекаути робити”, — заявив один із співрозмовників видання.
Але у Путіна є ще другий аргумент для Трампа: начебто нестабільна політична ситуація в Україні. Якщо він бачитиме наростання кризових явищ в українському суспільстві, то він продовжуватиме війну навіть без успіхів на фронті, просто сподіваючись, що Україна розвалиться.
“І сценарій, за якого Росія відмовиться від безрезультатних спроб взяти під контроль не те, що всю Україну, а навіть увесь Донбас, можливий лише за низки умов. Одна з них — на якому й наголошував Зеленський на зустрічі з фракцією тиждень тому — не розвалитися зсередини”, — розповідає РБК-Україна.
Отже, шанси до листопада заморозити війну по лінії фронту, без додаткових територіальних поступок з боку України, наразі доволі високі. “Нам не треба довгої війни“, — підбив загальний підсумок поточного моменту в розмові з РБК-Україна співрозмовник в оточенні Зеленського. “Завдання-максимум на найближчі 5-6 місяців — спробувати довести мирний процес до прийнятного для України результату”, — резюмує РБК-Україна.
І для цього потрібні дві найважливіші складові. По-перше, щоб Путін і Трамп бачили безперспективність надій Кремля захопити усю Донеччину. По-друге, щоб так само виглядали дурнуватими сподівання Кремля на потужну політичну кризу в Україні.
“ДС” вже аналізувала наявність першої складової: перелом у війні на користь України. Зараз сфокусуємося на другій складовій.
Що може бути краще за Мін’єд
Якщо Банкова впевнена, що кінець війни близько, і єдине, що може це зірвати, це наша внутрішня ворожнеча, то це дуже позитивна новина. Адже забезпечити національну єдність неважко. Це ж не щось штучне. Навпаки, національна єдність під час повномасштабної війни — це абсолютно природний стан суспільства. І якщо українці трохи вийшли з цього стану, то неважко до нього повернутися.
Рецепт давно відомий: just do it, тобто “просто зроби це”. Не потрібні заклики до єдності. І точно не потрібно вдруге створювати Мін’єд — міністерство єдності. Потрібно просто втілювати єдність своїми діями.
До речі, Зеленський почав робити саме це. Його зустрічі з представниками фракцій — це передусім демонстрація як Заходу, так і Путіну, що Україна здатна розв’язувати внутрішньополітичні проблеми шляхом діалогу.
Національна єдність під час повномасштабної війни дуже потрібна. А особливо — на вирішальному етапі, як зараз.
Залишилася маленька деталь: щоб Банкова сама не підривала єдність і не підігрувала Путіну. Можна не сумніватися: якщо Зеленський попрацює над собою, то у нього вийде здобути єдність. Але поки що ми бачимо не лише позитивні кроки, а й явно негативні, які наче спеціально сіють розбрат. Питання про те, навіщо це робиться, залишається відкритим.
Не все на ЗСУ
Одна з найміцніших ниток, які зшивають українське суспільство, — це гасло “Все для ЗСУ”. А якщо найближчі півроку вирішальні, то це гасло взагалі мало б бути першим серед усіх пріоритетів. Все інше може почекати, у тому числі й внутрішні чвари, думки про вибори тощо. Хіба ні?
Зеленський і уряд вирішили, що ні. Кабмін України порадував Путіна законопроєктом №15224, який, по-перше, відібрав у ЗСУ 40 млрд грн, тобто мільярд доларів, по-друге, спричинив цим гучну суперечку в парламенті.
“Сьогодні саме голосами монобільшості і колишнього ОПЗЖ були проголосовані зміни до бюджету України на 2026-й рік. 40 мільярдів гривень зняли з закупівель озброєння у Міністерстві оборони і перекинули на оці безглузді популістичні кешбеки, є-баки, чекінги і так далі, — зауважив, виступаючи у Верховній Раді, співголова фракції “Європейська солідарність” Артур Герасимов. — Ви тільки що забрали в української армії більше 2 мільйонів дронів. Ви могли дати кожному українському бійцю приблизно 40 тисяч гривень одноразової виплати за ці гроші. За ці гроші можна було накрити сітками майже всі дороги в зоні активних бойових дій. Але ні, ви про це не думаєте. Ні про армію, ні про фронт, ні про людей. Ви думаєте виключно про рейтинги і популізм, коли ви роздаєте гроші для того, щоб втриматися при владі”, — сказав Герасимов.
Вже сама назва законопроєкту накладає на його розробника, тобто Кабмін, велику політичну відповідальність: “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” щодо фінансового забезпечення сектору безпеки і оборони”. Коли вносиш законопроєкт з такою назвою, то це має бути такий проєкт, який згуртує і надихне націю, а парламент проголосує за нього конституційною більшістю, щоб і вороги, і друзі чітко бачили: для президента, уряду, парламенту ЗСУ — понад усе.
Натомість вийшов законопроєкт розбрату. 28 травня у першому читанні він набрав лише 240 голосів. Його не підтримав жоден депутат із “Європейської солідарності” та “Батьківщини”, лише чотири — з “Голосу”.
Вже з’явилися альтернативні законопроєкти. Зокрема, проєкт Ярослава Железняка і Максима Хлапука з фракції “Голос” пропонує повернути до бюджету Міноборони “вкрадені” урядом 40 млрд грн та, крім того, спрямувати на потреби Міноборони, тобто на ЗСУ, додатково ще 49,1 млрд грн. Проєкт Петра Порошенка, Ніни Южаніної, Артура Герасимова, Ірини Геращенко та Михайла Бондара з “Європейської солідарності” теж пропонує повернення 40 млрд грн до бюджету Міноборони, а також низку інших заходів, зокрема, зобов’язати уряд у двотижневий термін забезпечити прийняття необхідних нормативно-правових актів для виконання доручення Зеленського щодо забезпечення виплат військовослужбовцям в рамках 250–400 тисяч гривень у залежності від виконання бойових завдань.
Незабаром буде друге читання, яке теж перетвориться на політичну баталію. А все через бажання уряду заникати 40 млрд грн на популістські програми для підняття рейтингу Зеленського.
Гра “обдурити Євросоюз”
Окрім гасла “Все для ЗСУ”, ще одна з найміцніших ниток, які зшивають українське суспільство, це курс до Євросоюзу. Є консенсус — як в суспільстві, так і між провідними політичними силами — про необхідність якнайшвидшого виконання зобов’язань, під якими Україна підписалася. Зокрема, це 10 пунктів “плану Качки — Кос”, тобто “Спільної заяви комісара з питань розширення Марти Кос та віцепрем’єр-міністра України з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Тараса Качки”, оприлюдненої 11 грудня минулого року. Жоден з цих 10 пунктів досі не виконано, але принаймні були сподівання на швидкий прогрес по деяких пунктах.
Наприклад, пункт 5 “плану Качки — Кос” обіцяє “реформувати Державне бюро розслідувань (ДБР): Проведення незалежного комплексного перегляду інституційної структури ДБР, механізмів забезпечення доброчесності та наглядових функцій для оцінки необхідності та доцільності подальших реформ відповідно до найкращих європейських практик, що призведе до підготовки, ухвалення та впровадження закону, який враховуватиме необхідні рекомендації”.
2 січня Зеленський повідомив українцям і Євросоюзу: “Доручив підготувати та оперативно направити на розгляд Верховної Ради України пропозиції про оновлення Державного бюро розслідувань. Очікую, що президентський законопроєкт буде напрацьований уже в січні і невідкладно внесений до парламенту”. Українці щасливі, тішаться в єднанні, Євросоюз задоволений. Але коли обіцянка не виконується вже п’ять місяців, починає зростати суспільне невдоволення владою.
29 травня під час години запитань до уряду в парламенті Володимир Ар’єв з “Європейської солідарності” запитав у очільниці уряду Юлії Свириденко: “Скажіть, будь ласка, дату, коли буде подано до Верховної Ради Закон про перезавантаження ДБР. Щоб воно було не “державне бюро репресій”, а Державне бюро розслідувань. Хоча б місяць назвіть, ну, і рік бажано”.
“Наразі відбувається функціональний аналіз Державного бюро розслідувань, і до кінця року має бути напрацьований новий законопроєкт і внесений в Раду, грудень 2026 року”, — відповіла Свириденко. Можна було б подумати, що вона навмисно знущається над Зеленським, який сказав “січень”, а вона перетворила його на “грудень”. Однак ні, це у них така спільна гра “обдурити Євросоюз”.
Суть цієї гри пояснила “слуга народу” Анастасія Радіна, яка очолює парламентський комітет з питань антикорупційної політики. Тобто тут вже розкол навіть всередині президентської партії.
“Уряд дійсно може подати документ у січні — правда, 2027 року, — розтлумачила Радіна. — Хороших новин у цьому немає. Затягування із розробкою нових правил добору директора ДБР дозволить зберегти “ручне” управління ДБР ще на п’ять років. Так, саме сім місяців для “розробки” законопроекту про реформу ДБР уряду потрібні не випадково. У грудні добігає кінця строк повноважень чинного директора ДБР Сухачова. Якщо уряд лише подасть законопроект у грудні, то нового директора ДБР можна буде обирати не за новими правилами за переважного голосу міжнародних експертів (як передбачають бенчмарки – зобов’язання України задля вступу в ЄС), а за чинними. Тож система буде законсервована на додаткові 5 років — поки не спливуть повноваження нового керівника, обраного за старими правилами. Намір зрозумілий, як білий день”.
Але тут можна посперечатися. Железняк з “Голосу” запевняє, що у Зеленського і Свириденко ця гра не вийде, бо Євросоюз вміє наполягати на своєму. Він вже домігся аналогічних реформ БЕБ і митної служби, і реформи ДБР теж доможеться.
“Скоріш за все, вже у третьому кварталі 2026-го це буде прямою вимогою під гроші ЄС, і думка уряду (а давайте говорити чесно — президента) тут не цікава. Закон саме прийняти. І підписати. І подякувати, як це було з БЕБ і митницею”, — прогнозує Железняк.
Тож якщо Зеленський і Свириденко знають, що гра програшна, навіщо вони її затівають? Якщо ти готовий сіяти розбрат, то ти зберігаєш для Путіна його другий аргумент, щоб не припинити війну.
Банковій дуже легко довести, що це не є її метою. Треба просто втілювати єдність своїми діями. До речі, законопроєкт про ДБР внесено ще 6 серпня 2025 року народними депутатами Железняком, Радіною, Юрчишиним, Хлапуком та Герасимовим. Тож достатньо дати вказівку “слугам” проголосувати за цей проєкт — і нашу єдність побачать усі: і Євросоюз, і Трамп, і Путін.
Проте навряд чи Зеленський зробить такий подарунок українцям. Наразі президентської потужності вистачає лише на слова, але не на дії. “Січень” — це слова. А коли настає час дій, “січень” перетворюється на “грудень”. В ситуації, коли попереду п’ять вирішальних місяців, це дуже ризикований спосіб забезпечувати собі політичне майбутнє.
Читайте також: Мерц пропонує Україні асоціацію. Чим ідея Берліна приваблива і небезпечна
