Politerno > Статті > Україна і світ > Виступ Луценка в Раді – старт виборчої кампанії кандидата в президенти

Виступ Луценка в Раді – старт виборчої кампанії кандидата в президенти

  • 26 Травня, 2017
  • 1587 Переглядів
  • 0

Генпрокурор будує великі політичні плани, бажаючи використати нинішню посаду як трамплін

Генеральний прокурор Юрій Луценко прийшов до першої річниці перебування на нинішній посаді. В середу, 24 травня, він виступив у Верховній Раді зі звітом за рік роботи. На останній прес-конференції президент Петро Порошенко порадив главі Генеральної прокуратури (ГПУ) зробити це, зазначивши, що тому “є про що звітувати”. Доповідь Луценко показала, що генпрокурор безсумнівно вважає так само. З парламентської трибуни глава ГПУ хизувався прізвищами підслідних, відомчої статистикою і географією діяльності, сипав прогнозами, погрозами і жартами в притаманному йому стилі. Реакція Ради була неоднозначна.

У своїй стихії

Виступ генпрокурора в Раді повинен був показати, як сам генпрокурор бачить свою роботу і яку оцінку він готовий поставити собі. Судячи з тону його доповіді і відповідей на депутатські запитання – це “добре” (а “відмінно” не вийшло через відсутність профільної освіти, як зауважив сам Луценко).

Якщо не брати до уваги професійну сторону звіту, в Раді відбувся бенефіс політика, а не генерального прокурора.

“Виступав аж ніяк не керівник органів прокуратури – неупереджений і строгий учитель Закону, який дотримується Кримінального кодексу. Це був насмішливий трибун, який бажає обіграти політичних суперників і вийти на перші ролі в країні”, – говорить політолог Руслан Бортник.

Схожі враження від доповіді Луценка були і в Раді.

“Виступ генерального прокурора у Верховній Раді – старт виборчої кампанії претендента на пост президента.”Бандитам – тюрми, ці руки нічого не крали, у мене є мрія – боротися за справедливість”, – написав заступник голови комітету Ради з питань запобігання та протидії корупції Ігор Попов ( “Радикальна партія”) на своїй сторінці в Facebook.

Але точно актуальнішою для радикалів стала заява Луценка щодо їх фракції, зроблена з парламентської трибуни. У суперечці з лідером РП Олегом Ляшко, який від імені фракції звинуватив генпрокурора, зокрема, в “безвідповідальності, політичній заангажованості, непрофесіоналізмі”, той йому недвозначно натякнув, що чисельність фракції – величина змінна. “Дай Бог, щоб цей склад не зменшився найближчим часом”, – віджартувався в своєму стилі Луценко , спровокувавши демарш радикалів із сесійної зали.

Не подіяло красномовство Луценко і ще на одного заступника глави комітету з питань запобігання й протидію корупції Віктора Чумака (позафракційний). “Слухаю звіт генерального прокурора. Метал – в голосі, полум’я – в очах, картинки на екрані – все чудово! А я, як Станіславський, не вірю. Тому що справи говорять абсолютно інше. Реформи не має. Прокуратура залишається органом тиску на бізнес і політику . Втручання в слідство інших органів системне. І це може мати негативні наслідки для судових перспектив. Маніпуляції з цифрами, повернутих прокуратурою коштів колосальні”, – написав Чумак на своїй сторінці, до речі, який залишив фракцію БПП, коли її очолював саме Луценко.

Зате провладні фракції хвалили Луценко, правда, кожна на свій лад. “Нам не соромно, що рік тому ми делегували на пост Генерального прокурора Юрія Луценка. І за критеріями результативності, і за критеріями фінансової ефективності, і за критеріями відкритості та співпраці з Верховною Радою ми бачимо реальні великі кроки вперед в роботі ГПУ”, – заявив нинішній глава фракції “Блоку Петра Порошенко” (БПП) Артур Герасимов.

А лідер фракції “Народного фронту” (НФ) Максим Бурбак говорив про результативну “змичку” генпрокуратури, поліції, що підкоряється одному з лідерів НФ міністру внутрішніх справ Арсену Авакову, і Ради національної безпеки і оборони, секретарем якої є ще один впливовий “фронтовик” Олександр Турчинов.

Політичний осад

Наявність прем’єрських або президентських амбіцій Луценко вже спростовував. Але яскрава промова в Раді знову підігріла ці підозри. Втім, у співрозмовників “Страни” в політичних колах бажання Луценко вивести прокурорську роботу в політичний плюс не викликає ні найменших сумнівів. “Цей генеральний прокурор відрізняється від попередніх трьох, які прийшли після Майдану, тільки тим, що дуже добре вміє піариться. У нього одна перемога над корупцією за одною, банда Януковича буде притягнута до відповідальності. Загалом, все йде як треба, – каже глава комітету з питань запобігання, народний депутат Єгор Соболєв ( “Самопоміч”) – насправді Генпрокуроратура не довела до кінця жодної справи по корупції. Ми за цим слідкуємо уважно. І хороший приклад в цьому плані – справа Кацуба (екс-заступник голови “Нафтогаз Україна” Олександр Кацуба – ред.), яке ГПУ вважає своїм досягненням. Хоча насправді Кацуба уклав угоду зі слідством, заплативши набагато менше від тієї суми, в привласненні якої його звинувачувало слідство”.

Народний депутат Сергій Лещенко (БПП) впевнений, що у Луценка – далекосяжні плани. “Він орієнтується на вибори президента, на яких планує балотуватися”, – стверджує Лещенко, який знаходиться в опозиції до керівництва президентського іменного блоку. На його думку, робота в ГПУ потрібна Луценко для власної розкрутки та походу в самостійне політичне плавання. “Для цього він піариться на темі Януковича, тому особисто зачитує обвинувачення. Заради цього по суті справи в ГПУ сфальсифікували конфіскацію “грошей Януковича”. Луценко активно коментує цю тему, називаючи Януковича злочинцем, що, звичайно, потім буде використано захистом, тому що по ньому ще не було рішення. Луценко на той час вже не буде генпрокурором, але Україні доведеться платити і репутацією, і грошима”, – говорить Лещенко.

Йдеться про конфіскацію $ 1,5 млрд, які приписують Януковичу і його оточенню. Яскравим свідченням бажання Луценко утримати позиції в політиці, Лещенко вважає те, що генпрокурор, після року відсутності в парламенті, залишається учасником внутрішньофракційного чату.

“Це ж абсурд, що генпрокурор, який повинен стежити за законністю в країні, залишився в чаті, і якісь його слова можуть використовуватися як партійні меседжі” , – стверджує Лещенко.

Інший депутат від БПП на згадав, як Луценко обговорював з членами фракції варіанти, куди можна витратити конфісковані гроші, приписувані колишній владі. “А перед голосуванням за Артеменко генпрокурор запропонував чи то жартома, чи то всерйоз зажадати у Ляшко особистих вибачень перед виборцями за те, що той потрапив до списку Радикальної партії, і тільки тоді голосувати. Чим викликав вир емоцій в чаті”, – говорить депутат, який попросив про анонімність.

З цього приводу є й інші думки.” У нашому чаті залишився не тільки Луценко, але і міністри, що раніше були депутатами від БПП. І це нормально”, – говорить заступник голови фракції Олексій Гончаренко, який погоджується, що Луценко в силу свого авторитету, займаних раніше і сьогодні посад має досить серйозний вплив на депутатів БПП.

За даними того ж Лещенка, неформальна група Луценко включає в себе близько 10 народних обранців. Втім, очевидно, що Луценко сьогодні рухається у фарватері Порошенко і погоджує з Адміністрацією президента (АП) та її союзниками з Народного фронту свої дії.

Хоча Єгор Соболєв вважає, що ілюзій з приводу один одного у президента і генпрокурора немає. “Думаю, Порошенко прекрасно знає політичну кар’єру нинішнього генпрокурора, пам’ятає, з ким він раніше був і від кого пішов, і навряд чи обманюється на цей рахунок”, – вважає Соболєв.

“Луценкові тільки 52 роки, що за політичними мірками небагато. На нинішній посаді він явно не збирається зупинятися. Щоб не говорилося, великі плани на майбутнє він будує”, – говорить народний депутат від НФ, близький до керівництва своєї партії.

Однак необачних політичних кроків Луценко дозволити собі не може. Чи йому не знати, з якою ревністю в АП відносяться до гіпотетичних конкурентів Порошенка на наступних президентських виборах.

Інша справа – судовий процес у справі Януковича, вигідний як Адміністрації, так і генпрокурору. Луценко – якщо все піде, як він цього хоче – стане людиною, що засудила (хоч і не посадила) екс-президента, реалізувавши хоча б одну обіцянку нинішньої влади майданному електорату.

А лаври українського Томаса Дьюї (окружний прокурор Нью-Йорка в 30-х роках, що засудив ряд відомих мафіозі, зокрема – Лакі Лучіано) знадобляться, скоріше, в 2019 році, але ніяк не п’ятьма роками пізніше. Правда, Луценко, який має славу любителя історії, повинен пам’ятати, що для Дьюї слави карателя Нью-Йоркської мафії виявилося мало для завоювання Білого дому. Президентські вибори він два рази поспіль програвав.

Діліться у соцмережах:

Залишити відповідь

Politerno Full

TELEGRAM

ПРИЄДНУЙСЯ
CLOSE