Порядок б’є клас
Ніколи не сумнівався в силі американської демократії. Не тільки говорив, але і писав, що ніякий президент не зможе розхитати усталену і міцну систему американського парламентаризму. Перші результати президентства Дональда Трампа наочно це підтвердили.
Бо американська система має механізм стримувань і противаг. Бо американці ніколи не голосують за особистість. Вони голосують за партії, а вже в результаті праймеріза вибирають того, хто на їхню думку, краще зможе впроваджувати партійну програму з урахуванням конкретних умов.
Наприклад більшість виборців штату Техас завжди голосували за республіканську партію, незалежно від особистості президента.
І більшість виборців в США завжди голосують за партії, ідеології та програми, яких відповідають їх внутрішнім переконанням.
Тому в Америці є незалежні суди, які можуть скасувати укази президента. Тому в Америці є незалежні конгресмени і сенатори, які можуть не схвалити укази президента.
В Америці вибудувана система при якій роль особистості зводиться тільки до одного – підтримувати її ефективне функціонування. І все. В Америці не може з’явитися Путін чи Уго Чавес, бо там всі розрізняють вчинки або тріскотню перед камерами.
Ну, майже зовсім, як у нас в Україні.
Хтось би голосував за БПП якби її не очолював Петро Порошенко?
Або за “Батьківщину”, якби там не було Юлії Тимошенко. Список можна продовжити. А так як партій зі своїми програмами та ідеологіями у нас немає, а є секти і члени цих сект обслуговують інтереси своїх вождів.
Крім того в Україні склався досить великий прошарок професійних антикорупціонерів. І за гранти і безкоштовно, заради рейтингу, а значить і заради подальшого перебування при владі, облічають, викривають, з кимось постійно борються. Результатів, правда, немає, але хіба їм потрібен результат?
І ось на цьому вузькому п’ятачку боротьби з корупцією зібралася вся так звана “еліта”, яка внушає суспільству, що головна проблема України тільки в цьому. Все, іншого нічого робити не потрібно.
Звичайно, боротьба з корупцією – одна з важливих складових побудови демократичного суспільства. Але тільки одне з багатьох взаємопов’язаних завдань, які не хоче помічати суспільство. Бо “шустеризація” країни вже відбулася.
Як свого часу сказав “вічно живий Ілліч”, що “комунізм – це радянська влада плюс електрифікація всієї країни”, то зараз можна сказати, що сьогоднішня Україна – це олігархат плюс “шустеризація” всієї країни.
І цю особливість настрою в суспільстві блискуче використовує існуюча влада.
Нехай суспільство випускає пар в спічах, сварках, викриттях, нехай відволікається на всі ці проблеми, а завдання у влади одне – не дати розпастись олігархічній системі.
Однією з вимог Майдану був перехід до парламентсько-президентської республіки. Де-юре воно то є, а де-факто?
А де-факто у нашого Президента зараз необмежені повноваження, про які Президент США може тільки мріяти.
Армія, СБУ, прокуратура, суди, найбільша партія в парламенті, уряд… Я чогось не назвав, може тільки дитячі садки не у владі Гаранта.
Ні, все по закону. Це вам не наш могутній зек з грацією бегемота, котрий підім’яв Конституційний суд. Все елегантніше і обережніше. Тільки результат той самий! І ніякі нові антикорупціонери не хочуть помічати того факту, що влада в країні якось швидко і без протестів виявилася в руках однієї людини. Їм треба боротися з корупцією! А вся ця узурпація влади і почалася в процесі боротьби з корупцією. Гарант хотів щоб уряд очолила його людина. А як це елегантніше зробити? На що суспільство найбільше реагує? На боротьбу з корупцією! У хід пішли чутки, плітки, вирвані факти, звинувачуючі Яценюка і деяких членів його команди в корупційних діях. У хід пішла важка артилерія.
Як колись сказав “вічно живий Ілліч” – і є “ще у нас один чудовий грузин” … У нас теж знайшовся. Компромат на Яценюка і на його команду лився рікою. І в той же самий час абсолютно замовчувалися ті ж факти з команди Президента. Влаштовувалися антикорупційні форуми. Президент слав туди вітальні телеграми. А сам Гарант і не думав займатися реформуванням судової системи, тримався за генерального прокурора, як мати за свою дитину. І все суспільство із завмиранням серця і надією чекало – коли піде Яценюк. Чому Петро Олексійович так взявся за прем’єра, нікого не цікавило.
І ось Яценюк пішов. І де тепер система стримувань і противаг? Де незалежний парламент? Уряд? Адже у нас, все ж, парламентсько-президентська республіка. Єдина надія на зріле громадянське суспільство і на Захід, від якого ми залежимо і в політичній, і економічній сферах.
Я не хочу захищати Яценюка. Якщо є підозри, треба їх розслідувати. Але тоді громадськість і най-най відоміші борці з корупцією повинні були вимагати від парламенту прийняття поправок, що виключають знаходження на ключових постах представників однієї партії. На жаль, ще одна боротьба з владою громадськостю програна.
Економічний двигун ринкової економіки – конкуренція. Тоді відпадають багато проблем з корупційними складовими, тоді не потрібно стежити за тарифами, цінами. Якщо виробник бореться за увагу і гаманець клієнта, то автоматично знижує ціни, тарифи, покращує якість обслуговування. Без конкурентного середовища засилля приватного бізнесу на порядок гірше, ніж держави.
Але пристрасних борців з корупцією не цікавлять такі “дрібниці”. Боротьба з наслідками, а не з причинами набагато більш видовищна.
Ніхто не цікавиться, як можна було, наприклад в Києві, Ахметова зробити монополістом в постачанні електрики, тепла, гарячої води. Втім, по гарячій воді я “погарячкував”, вибачте за тавтологію. У мене з гарячого крана тече холодна вода, тільки плачу я за гарячу. Я повністю від Ахметова залежу, і нікуди не можу подітися. Немає інших компаній на ринку. Що ще потрібно, щоб я став повністю кріпаком? Так, правильно, надати йому право першої шлюбної ночі, тоді вже зовсім буде, як за царя.
Хіба поламати хребет монополізму не менш важливе завдання, ніж мріяти, щоб когось посадили? На його місце прийде інший, і якщо не зміняться закони і умови, буде те ж саме.
І проблема ж не тільки в Ахметові, а в тому, що 5-6 олігархів можуть диктувати свої умови сорокамільйонній країні.
Мене не повинні цікавити Роттердам плюс або мінус, я повинен вибрати на ринку кращу компанію і, якщо вона мене потім не влаштує, поміняти її.
І знову повторююся – якщо є монополія завжди буде корупція. Замінимо ми “вовка” на “тигра або зайчика”, чи ні.
А хіба проведення життєвоважливих реформ не змінить докорінно ситуацію в країні, не зменшить корупцію, з якою так пристрасно борються штатні антикорупціонери?
Директор Світового банку в справах України, Молдови та Білорусі Сату Кахконен вважає, що найважливішими реформами в Україні є чотири реформи – пенсійна, земельна, медична та антикорупційна, які повинні проводитися в комплексі.
Перша – це пенсійна реформа.
У нас 10 млн працюючих і 12 млн пенсіонерів. При існуючих умовах ми ніколи не зможемо забезпечити гідну пенсію людям похилого віку. 11% ВВП йде на виплату пенсій, в півтора рази більше, ніж витрати на оборону. При існуючих тенденціях старіння населення в усіх країнах, ми скоро можемо зіткнутися з положенням, що просто не зможемо платити пенсії. Станеться те саме, що і з львівським сміттям. Ну його-то, я чув, можуть відправляти в космос, а як відправити в космос 12 млн? Не проведення пенсійної реформи просто загрожує краху нашої державності.
Друга – земельна реформа.
Суспільство абсолютно до цього не готове. Звичайно є певні сумніви. Що в українців не буде грошей для покупки земель, що все розкуплять іноземці, що ми станемо рабами олігархів або західних бізнесменів. Але замість протестів і мітингів треба спробувати вирішувати такі питання.
Наприклад створенням Земельного банку, де можна буде українцеві взяти кредит на покупку землі під 2-3 відсотки річних, а не під 20, як зараз в наших банках. Можна розробити якісь обмежувальні закони для покупки і використання. Можна поки почати продавати державні землі.
Все одно цю проблему треба буде вирішувати, бо вона зможе стати поштовхом для залучення західних інвестицій.
Третя – медична реформа.
Дуже багато противників. І це природно. Багато прижилися з існуючими умовами і не хочуть нічого змінювати.
А ось доктор Комаровський вважає, що реформу потрібно проводити якомога швидше, а недоліки, які є і будуть, повинні виправлятися в процесі впровадження. Ми що так і хочемо жити далі з величезними чергами в полікліннах, жовтими простирадлами і відсутністю ліків в лікарнях?
Ліками з цінами, що в 4-5 разів перевищують світові ціни, з відсутністю елементарного медичного обладнання?
Адже проведення всіх цих реформ на порядок зменшить рівень корупції.
Я розумію, що зменшення рівня корупції позбавить роботи і піару багатьох професійних борців, але Україна поступово буде наближатися до демократичних країн.
І нарешті четверта – антикорупційна
Не менш важлива, за рахунок якої живуть і рвуться до влади більшість, більшість…
Є й багато інших реформ, які необхідно провести – і митна та адміністративна, і спрощення ведення бізнесу, і податкова реформа.
Але немає однієї, найголовнішої – всі вони взаємопов’язані і комплексно повинні вирішувати проблеми розвитку країни.
І на цьому потрібно сконцентрувати зусилля суспільства. І від розуміння суспільством головних напрямків розвитку країни залежить і успіх реформ.
Гітлер не міг з’явитися в Німеччині, якби в підсвідомості німців не сиділа думка про те, що вони – арійське суспільство. Гітлер не міг би довго правити в Німеччині, якби німці жахнулися від єврейських погромів і від захоплення чужих територій. Вони випили повну чашу горя і розчарувань.
Путін не міг би захоплювати чужі території і вбивати українців, якби в підсвідомості росіян не сидів шовіністичний дух і прагнення до вбивств.
Ми всі відповідаємо за тих, кого ми обираємо і як ми реагуємо на події.
Попіл Клааса не повинен постійно сидіти в наших серцях. Та іноді потрібно подивитися і на свою поведінку, і розібратися в правоті своїх дій і думок. Тоді все буде поліпшуватися.
