Зеленський учора ввечері заявив про відставку головнокомандувача ЗСУ Сирського – і призначення на його місце командувача Об’єднаних сил Драпатого. Також з посади йде голова Генштабу Гнатов і на його місце призначають його заступника – Ігоря Скібюка.
І колишній, і новий головкоми вже заявили, що ЗСУ мають і надалі вести наступальні бої.
І Сирського, і Гнатова напередодні закликав звільнити екс-міністр оборони Федоров – потім ці вимоги підтримав “картонний Майдан”. І, як бачимо, Зеленський за підсумком так і вчинив.
Втім, як повідомляють джерела у військових і політичних колах, президент пішов на це не стільки під тиском протестів (вони були не надто численними і не були для нього якоюсь серйозною загрозою), скільки під наростаючим, хоч і негласним тиском Європи, яка наголосила на тому, що вона є головним фінансистом війни в Україні, а тому її турбують проблеми в армії, а Зеленському треба “прислухатися до прогресивних сил”.
Зеленський Сирського знімати не хотів, а тому пояснив свій розворот тим, що, мовляв, “чує народ”.
Однак тут є нюанс. Більшість українців, наприклад проти бусифікації. Опитування показують, що її вважають навіть більшою проблемою, ніж корупція. Проте вона тільки посилюється. А людей, які збираються на стихійні протести проти насильницьких дій ТЦК, нерідко б’ють чи кидають до в’язниць.
Тобто, Зеленський, як уже говорилося вище, відреагував не на вуличні протести “картонного Майдану”, а на тиск з боку європейських партнерів України, для яких мітинги виступили як декорації для такого тиску.
Нагадаємо, що президент аналогічним чином відступив і минулого року, коли зібрався перший “картонний Майдан” і зажадав повернути автономію НАБУ та САП (а точніше – залежність цих структур від зовнішніх центрів, а не від Офісу президента).
Історія з відставкою Сирського показала, що тенденція триває – і Зеленський щоразу відступає під тиском західних партнерів, тим самим наближаючи перетворення себе на номінального правителя, який піде з посади у визначений “кураторами” час.
Проте питання в тому, що свою роль і своє майбутнє Зеленський бачить, очевидно, інакше. Тому він відчайдушно маневрує, намагаючись зберегти контроль над ситуацією. І його політичну гру ще далеко не закінчено. Тим більше, що у руках Зеленського залишаються СБУ, Офіс генпрокурора, уряд, Нацбанк, регіональна вертикаль влади. Плюс мінус поки що підконтрольна стараннями Арахамії ситуація у Раді.
І хоча умови для президента в цій грі з кожним відступом стають дедалі гіршими, він і зараз напевно активно намагатиметься утримати владу над військовою вертикаллю – ключовою для влади президента під час війни.
Джерела у військових та політичних колах кажуть, що в рамках цієї стратегії Зеленський не хоче віддавати Драпатому реальний контроль над армією. У цьому контексті ключовим моментом є контроль президента над Міноборони. Зеленський уже дав зрозуміти, що не має наміру повертати туди Федорова.
Маючи свого т.в.о. міністра, а також пряме (через голову головкома ЗСУ) спілкування з Генштабом та ключовими командирами, Зеленський може влаштувати Драпатому “італійський страйк” – зокрема, блокувати його кадрові пропозиції. Також через МО президент зможе “керувати” оборонними замовленнями та контролювати постачання до армії озброєнь та іншого.
Тут, звичайно, є ризик публічного демаршу Драпатого, який, як показали останні роки, схильний до таких речей, якщо йому щось не подобається. І, швидше за все, він вдасться до них знову, якщо зіткнеться із протидією своїм планам з боку Зеленського та Міністерства оборони.
Однак серед самих армійських топ-командиров різняться думки щодо нового головкому. Вони не вважають Драпатого розумнішим і ефективнішим за себе – незважаючи на ретельно створюваний йому імідж “найефективнішого командира ЗСУ”. Кожен має свій канал спілкування із Зеленським. Крім того, частина командирів прямо пов’язана із Сирським і до Драпатого ставиться вороже.
Окрема історія – штурмові полки або, як їх ще називають, “полки Сирського”. Один із них – “Скеля”, останнім часом опинилися у фокусі уваги ЗМІ у зв’язку з жорстокими знущаннями над особовим складом. Але схожою є ситуація й у інших штурмових підрозділах. І відбувалося це тому, що командири чітко розуміли – командування ЗСУ в особі Сирського їх прикриє у будь-якому разі. Наразі Сирського немає, а кримінальні справи є. І, можливо, тепер їх стане ще більше. Чи будуть командири “полків Сирського” мовчки чекати своєї долі, чи вживатимуть активних заходів протидії (як мінімум – інформаційних) – питання відкрите. Так само як і розвиток ситуації в самих полках, звідки тепер, цілком імовірно, буде ще більше витоків відомостей про жорстоке поводження з солдатами, а можливо, почнуться і випадки непокори з відкритими зверненнями військових до ЗМІ та правоохоронних органів. При тому, що саме штурмові полки наразі є основною ударною силою у наступальних операціях ЗСУ.
Саме наступ на фронті новий головком уже озвучив як свій основний пріоритет.
Однак, як ми вже писали, у воєнному середовищі є різні точки зору. Багато хто вважає, що наступальні дії призводять лише до безглуздої загибелі особового складу заради крихітних результатів, а тому загрожують повним вичерпанням резервів ЗСУ із катастрофічними наслідками для всього фронту.
Однак, якщо зараз Драпатий зупинить (або обмежить) наступальні операції, то за це йому напевно одразу “прилетить” від Зеленського та Сирського, які заявлять, щось на кшталт “ми були вже готові до Криму заходити, а ти, Драпатий, усе проср@в”.
Натяк на це вже міститься у прощальному слові Сирського, який оголосив про передачу своєму наступнику “армії, яка перебуває у стані наступу”.
У цьому контексті стають зрозумілими слова ексголовкома Залужного про “великі труднощі”, які чекають на Драпатого на новій посаді. І з цієї ж причини, швидше за все, на Зеленського продовжиться тиск із метою знову призначити Федорова міністром оборони. Тим більше, що сам Федоров вже відмовився від запропонованої йому Зеленським ерзац-посади “головного по технологіям” і хоче повернутися до МО.
Безумовно, президент чинитиме опір такому тиску, оскільки, якщо Федорова буде призначено міністром, поламається уся схема збереження управління ним армією. І Зеленський тоді точно втратить над нею контроль.
Більше того, це цілком вписується і в політичний план групи підтримки Федорова, основу якої складають грантові кола, пов’язані з Демпартією США та європейськими структурами. Вони ж близькі і до НАБУ та САП, на захист яких саме рік тому розпочався перший “картонний Майдан”. І тепер грантові кола побачили унікальну можливість прогнути Зеленського і на більші поступки.
Як уже говорилося вище, ключовим елементом цього було позбавлення президента контролю над армією через призначення Федорова міністром оборони при головкомі Сирському. Якщо Зеленський не контролюватиме армію, значить і з усіх інших питань (закони Качки-Кос, контроль над урядом) додавити його буде простіше. Але, найімовірніше, це розуміє і сам Зеленський. А тому і він, і його оточення, і контрольована Арахамією (і вороже налаштована до Федорова) парламентська більшість спробують чинити опір.
Тим більше, що є ще й інші політики, які не особливо хочуть посилення позицій Федоров і сил, що стоять за ним. Це і Буданов і Порошенко, який зробив ставку на Залужного (екс-міністр оборони у разі свого посилення стане йому прямим конкурентом на потенційних виборах, останній рейтинг уже показав таку тенденцію). Тож ситуація поки що далека від завершення.
Що відомо про нового головкома Драпатого?
43-річний генерал-лейтенант Михайло Драпатий уперше став відомим 12 років тому, 9 травня 2014 року, завдяки відео, на якому БМП під його командуванням прорвався через барикади сепаратистів у Маріуполі.
На той момент він командував батальйоном 72-ї окремої механізованої бригади.
.gif)
Влітку того ж року Драпатий зі своїм підрозділом опинився в оточенні в Ізваринському “котлі” на кордоні з РФ, звідки зумів вийти із 260 солдатами.
Повномасштабну війну зустрів на посаді заступника командувача Об’єднаних сил ЗС України з підготовки військ.
З березня 2022 – замкомандувача військ оперативного командування “Південь” Сухопутних військ і командувач оперативного угрупування військ “Південь” (у тому числі, зупиняв наступ армії РФ на Кривий Ріг).
Далі командував угрупуванням військ “Херсон”, яке брало участь у звільненні правобережжя Херсонської області.
Михайло Драпатий
До початку 2024 року в експертних колах вважався одним із найздібніших українських воєначальників, якого посилали на найважчі напрямки рятувати ситуацію. Зокрема – у травні 2024 року, під час спроби наступу армії РФ у Харківській області, його було призначено командувачем оперативно-тактичного угрупування військ “Харків”, яке цей наступ зупинило.
З листопада 2024 року до червня 2025 року – командувач Сухопутними військами ЗСУ.
Подав зі скандалом у відставку після серії прильотів по учбовими центрами, фактично звинувативши командирів у тому, що вони не бережуть життя військових. Також він заявив про “кругову поруку та безкарність” у ЗСУ.
Тоді ж заговорили про його дедалі гостріший конфлікт із Сирським.
Однак із армії Драпатого не звільнили. І 3 червня 2025 року, після розмови з президентом, його було призначено командувачем Об’єднаних сил ЗСУ. Також з 20 жовтня 2025 року він став командувачем угрупуванням сил, яке відповідає за Харківську область.
При цьому його конфлікт з Сирським нікуди не зник. Драпатий вважався неформальним главою внутрішньоармійської опозиції до головкома.
Федоров заявив, що Драпатий отримав три догани від Сирського.
Також Драпатий виступив на початку року публічно проти рішення Зеленського звільнити Малюка з посади голови СБУ.
Тому ніхто не здивувався, коли після звільнення Федорова з посади міністра оборони Драпатий один із перших підтримав його позицію.
Драпатий – Герой України, кавалер ордена Богдана Хмельницького кількох ступенів.
Народився він 21 листопада 1982 року у місті Кам’янець-Подільський Хмельницької області. Після закінчення середньої школи вступив до Харківського інституту танкових військ імені Верховної Ради України, який закінчив у 2004 році. Розпочав військову службу на посаді командира взводу у 72-й окремій механізованій бригаді.
Одружений. Із дружиною виховують сина Івана та доньку Ганну.
“” Читайте також: Битва за альтернативу: як відставка Федорова загрожує рейтингам Залужного
