Politerno > Статті > Україна і світ > Жіночі купе в українських потягах. Чи справді це потрібно

Жіночі купе в українських потягах. Чи справді це потрібно

  • 25 Травня, 2023
  • 1253 Переглядів
  • 0

15 травня з’явилась петиція на сайті Кабміну, у якій активістки просили керівництво Укрзалізниці виділити окремий вагон для жінок і, відповідно, окремий для чоловіків у потягах, які слідують маршрутом довше 6 годин. Петиція ще не набрала необхідних 25 тисяч підписів, але дискусія навколо неї розгорілася така жвава, що представники Укрзалізниці відреагували завчасно. 

ДС розбиралася, чи будуть жінки почуватися безпечніше в окремих вагонах, чи така ініціатива не є проявом дискримінації та чи поширені такі практики у світі.

 

Чому всі обговорюють вагони для жінок?

Іскрою, яка запалила полум’я, став твіт, опублікований 9 травня, який зібрав понад мільйон переглядів та майже тисячу коментарів. Одна з блогерок написала, що зайшла в купе, де вже знаходились три чоловіки. Вона зазначила, що почувається некомфортно і просить УЗ зробити окреме купе для жінок, бо наразі планує купляти собі квиток в інше купе.

Цей допис неочікувано підняв давно назрілу проблему — безпеку пасажирів, зокрема жінок у поїздах дальнього слідування та дозволив зробити болючі висновки.

По-перше, жінкам дискомфортно у закритому приміщенні з незнайомими чоловіками і вони хочуть мати можливість обирати, з ким їхати. Статистика цілком виправдовує їхні побоювання — за даними ОБСЄ, кожна друга жінка в Україні зазнала насильства. На жаль, війна ситуацію лише погіршує.

По-друге, чоловіки скоріше звинуватять жінок в упередженості, ніж визнають, що проблема існує і змінять свою поведінку. Дискусія дуже скоро відійшла від раціональних аргументів до кпинів, саркастичних зауважень і знецінення чужого досвіду.

“У чоловічих вагонах буде алкогольний бар, покерний стіл, туалєт без сидіння для унітазу. В жіночих можна буде зробити ноготки, наростити війки, пообсирати чоловіків. Норм пройшовся по сексистських стереотипах чи щось забув?”, — так, до прикладу, зреагував на ініціативу у своєму Твіттері український ведучий та комік Тарас Стадницький. Також неоднозначно висловився колишній радник Офісу президента Олексій Арестович, виклавши у себе на сторінці картинку з текстом “Ніхто тебе так не підтримає, як мужик, який хоче тебе tr*нути”. 

Загалом чоловіки обурювались, що жінки вважають їх апріорі насильниками та злочинцями, запевнювали, що окремі купе — крок далекий від гендерної рівності і пропонували жінкам ходити до спортзалу чи на курси самозахисту, щоб битися нарівні з чоловіками у разі потреби. Були й більш раціональні аргументи — швидше економічного характеру. Висловлювались побоювання, що жіночі вагони не матимуть великого попиту і їздитимуть напівпорожні, а чоловікам натомість не вистачить місця. Тому пропонували зробити квитки в вагони для жінок дорожчими.  

Укрзалізниця: лише 15% вагонів безпечні

У 2010 році Укрзалізниця вже запроваджувала послугу купе для жінок, але про неї майже ніхто не знав. Дізнатися про таку опцію та придбати квитки можна було виключно в касах, можливо тому вона не користувалася попитом і ініціативу згодом відмінили. 

Наразі Укрзалізниця розглядає можливість повторного запровадження жіночих купе в тестовому режимі.

“Безпека українців — незалежно від гендеру — є нашим фундаментальним пріоритетом, особливо в період повномасштабної війни. Наші залізничники уважно вивчили світовий досвід, адже жіночі купе або вагони існують у деяких країнах Азії та були протестовані в Європі. Ми віримо в комплекс заходів, де тривожні кнопки та сигналізація в купе, відеоспостереження, посилене патрулювання і невідворотне покарання за будь-який доведений прояв домагань відіграватимуть ключову роль у викоріненні цього явища. Тому поточне рішення залізниці — допомогти жінкам почуватися комфортніше та безпечніше за допомогою комплексу заходів, одним з яких стане “пілот” з жіночими купе”, — зазначив голова правління АТ “Укрзалізниця” Євген Лященко.

На першому етапі купити квитки у жіночі купе можна буде тільки через мобільний застосунок УЗ. 

Але проблему безпеки в потягах вирішити одними жіночими купе неможливо. На сьогодні лише 15% вагонів оснащені камерами відеоспостереження та кнопками виклику провідника. У разі правопорушення (побиття, зґвалтування чи крадіжки майна) — поліцію треба чекати до наступної станції. Іноді це можуть бути години. 

Інша сторона проблеми — низька культура спілкування, плачевний рівень статевого виховання в школах та культ токсичної маскулінності, який притаманний українському суспільству. Чіплятися до жінок та порушувати їхній приватний простір — це, на жаль, майже норма в Україні. 

Тому починати треба з виховання хлопців, далі унеможливлювати вчинення правопорушення в потягах (наряд поліції, що чергує в вагоні, камери спостереження та штрафи за порушення правил поведінки в публічних місцях) та доведення кейсів харасменту до суду і притягнення відповідальних до покарання.

Жіночі вагони — дискримінація чи ні?

“Століття тому жінки боролись за рівний із чоловіками доступ до благ цивілізації, зокрема, до транспорту та права подорожувати без супроводу. І от у 21 сторіччі теж жінки… просять національного перевізника запровадити окремі вагони на потяги, що рухаються на далекі відстані. Де ж логіка? Спробуймо розібратися!”, — пропонує Ольга Руденко — історикиня, колишня наукова співробітниця ДНІМ, дослідниця жіночої історії.

За її словами, жінки часто потерпають від асоціальної та насильницької поведінки з боку чоловіків під час подорожей у потязі. У експертки є і власний досвід домагань і неприйнятної поведінки в потязі із сусідами-чоловіками. Саме тому жінки і просять створити окремі вагони. Ольга не бачить в окремих вагонах жодної дискримінації, адже за визначенням дискримінація — це обмеження прав та свобод людини за певною ознакою, в нашому випадку, за ознакою статі). А додавання нових опцій до сервісу не схоже на спробу ущемити чиїсь права. 

“Укрзалізниця діє на підставі чинного українського законодавства, яке гарантує громадянам право на вільне та безпечне пересування. У випадку появи в Україні окремих вагонів для жінок і чоловіків права ні перших, ані других не порушуються, тому що це були б не єдині послуги. Тобто як жінки, так і чоловіки можуть обрати вагон: жіночий, чоловічий чи спільний”, — зазначає експертка.

 

Жінки бояться насилля

Що відчуває жінка, коли заходить в купе і бачить там трьох чоловіків? Скоріше за все, їй дискомфортно або страшно. Катерина Ткачишин, клінічна та кризова психологиня, консультантка в методі КПТ, переконана, що страх та напруга — нормальна реакція у такій ситуації. 

Психологиня пояснює, що перша з причин для страху — це тяглість поколінь, досвід суспільства. Ми чуємо історії рідних чи знайомих про домагання на вулиці чи переслідування. Читаємо історії про насильства в медіа. Коли з нами трапляється аналогічна ситуація, нашій психіці все одно, чи це було в уявному контексті, чи це сталося в реальності. Мозок відчуває тривогу і страх. 

По-друге, пояснює психологиня, насильство передбачає перевагу в контексті фізичної сили. Жінка бачить трьох чоловіків у купе і розуміє, що вона точно поступається їм силою. Її психіка починає автоматично шукати варіанти порятунку. 

Третій фактор — закритий простір. З тісного купе складно швидко втекти. Коли людина перебуває в таких умовах з незнайомими людьми — вони є фактором невідомості і небезпеки. Відповідно, відчуття тривоги дуже природне й не пов’язане зі статтю людини. Просто так історично складалося, що жінок найбільше кривдили чоловіки й це міцно закарбувалося в загальновідомих стереотипах.

“Йдеться не лише про індивідуальні реакції конкретної жінки, а й про середню температуру в суспільстві. Переживання не з’являються на пустому місці й ніхто не має права принижувати чи засуджувати жінку. У людини також може бути травматичний досвід пов’язаний зі схожими умовами. Те, що вона хоче перебувати в більш безпечних умовах, які виключають тригер (наприклад закритий простір та присутність чоловіків) — це її право і воно цілком зрозуміле і нормальне”, — зазначає експертка.

Але Катерина переконана, що жіночі вагони — це лише тимчасове рішення, допоки держава та суспільство вибудовують добрий механізм, який би дозволив підвищувати безпеку на дорозі під час слідування нічних потягів. 

“Навіть якщо жінка буде їхати в окремому вагоні і їй треба буде піти до начальника поїзда, яка ймовірність, що зловмисник не перехопить її по дорозі, не почне домагатися чи не зґвалтує біля туалету?”, — ділиться думками психологиня.

Міжнародний досвід

Окремі вагони та розподіл публічних місць, де простір обмежений — досить популярна практика. Навіть в Україні такий розподіл вже давно існує: роздільні туалети, роздягальні у басейнах та спортзалах, окремі кімнати в хостелах. Бо проблема насилля щодо жінок існує скрізь — як в країнах першого світу, так і в тих, що розвиваються. Кількість домагань до жінок стабільно висока і у прогресивній Японії, так і у відверто відсталому в плані прав жінок Ірані. 

На початку 2000-х в Японії запровадила вагони для жінок на лініях метро та приміських потягів, особливо в годину-пік. Причиною тому стала вражаюча кількість сексуальних домагань. 64% ​​жінок у віці 20-30 років заявили, що стають жертвами харасменту у наземних і підземних потягах Токіо. За рік ці випадки призвели до 1886 арештів, вік правопорушників коливається від 14 до 80 років. Кількість таких випадків лише збільшувалась. Першочергово окремі вагони з’явилися у час-пік, з 6 до 9 ранку і з 5 дня до 9 вечора. Спочатку цей захід викликав неприйняття чоловіків. Вони казали, що почуваються “дискримінованими”. Вони також скаржились, що решта вагонів, як правило, переповнені і їм некомфортно користуватися громадським транспортом. Були також чоловіки, які підтримували цю ініціативу, стверджуючи, що таким чином їх не сприйматимуть за збоченців лише тому, що вони чоловіки. Що стосується жінок, то вони залишилися дуже задоволені, і кількість скарг на домагання зменшилася.

За статистикою, у 2012 році щоденно в Індії ґвалтували у середньому 92 жінки. Щоб боротися з сексуальними домаганнями, влада впровадила вагони метро лише для жінок. Також в країні існують цілі потяги, зарезервовані для пасажирок у Делі, Мумбаї, Калькутті та Мадрасі. Але кількість зґвалтувань все ще продовжувала зростати й досягла свого піка у 2016 (24 тисячі і 35 тисяч відповідно), а потім таки пішла на спад. В цій країні сексуальні домагання є частиною культури. Для них навіть вигадали термін “Дражнити Єву”, що означає навмисно чіплятися до жінок. Експерти припускають, що причина збільшення кількості зґвалтувань полягає в тому, що жінки частіше почали звертатися до поліції по допомогу і реєструвати такі випадки. 

Розділ публічних просторів на чоловічі й жіночі популярний не лише в країнах Близького Сходу й Азії, а в сусідній Європі. Наприклад, в Чехії вже багато років існують жіночі купе. Більшість спальних поїздів, які прямують із Чехії до Німеччини, Австрії та Словаччини, пропонують жінкам-мандрівницям більше безпеки, комфорту та приватності. Персонал суворо контролює, щоб жоден чоловік не потрапив до такого вагона і регулярно перевіряє купе. Чехи не вважають це чимось дивним, адже в Європі поширені вагони для спеціальних груп мандрівників. Наприклад, купе для матерів і дітей або безшумні купе, де заборонено розмовляти чи користуватися мобільними телефонами. 

У Німеччині перевезення пасажирів на довгі відстані забезпечує компанія ÖBB, яка пропонує на вибір жіночі купе — чотиримісні або шестимісні. Маршрути, які забезпечує ця компанія, зазвичай міжнародні — всередині країни курсують сидячі поїзди типу “Інтерсіті”.

Жіночий безпечний туризм насправді явище зовсім не нове. Наприклад, популярним є сайт “Girls Love Travel” — це жіноча онлайн-спільнота, де жінки пропонують свої помешкання іншим жінкам, щоб ті могли безпечно подорожувати. Також там можна знайти багато порад, де краще зупинитися і як спланувати маршрут. 

“” Читайте також: Віцепрезидент Єрмак. Як помічник Зеленського став ключовою фігурою в українській владі

Діліться у соцмережах:

Залишити відповідь

Politerno Full

TELEGRAM

ПРИЄДНУЙСЯ
CLOSE