Визнання, підтримка, запрошення в європейську сім’ю народів, широкі можливості подорожувати, вчитися за кордоном, легально працювати. Все це – безвіз.
Це добре, це здорово, але це свято тільки для невеликої частини населення, що балансує між дуже багатими і нескінченно бідними. Хто міг собі дозволити їздити за кордон – будуть їздити в будь-якому випадку. Кому це було не по кишені – не поїдуть і без віз.
І не треба спекуляцій. Майдан стояв не за безвіз, не “за асоціацію”.
Ні. Люди вийшли за чесність, справедливість, проти беззаконня, безправ’я, тотальної корупції і повної убогості.
Безвізовий режим для дев’яти з десяти українців – це просто глузування.
Для дев’яти десятих населення справжнім святом буде не безвіз, а подолання бідності, економічне зростання, нові робочі місця, нові дороги, знищення паразитуючого кримінально-чиновницького класу, який поневолив Україну.
А для самої України краще було б, якби “європейська сім’я народів” надала сучасну зброю, замість декларативного “безвіза”, а Міжнародний валютний фонд – профінансував би його придбання.
Треба щось робити реальне. Безвіз почекає.
