Все-таки, Схід, дійсно, справа тонка. Здавалося б, після візиту нового господаря Білого Дому в Саудівську Аравію та промови перед лідерами арабських держав в цьому регіоні настала тиша й благодать. Як то кажуть, все лінії конфлікту згладжені. Але ж ні.
У понеділок ОАЕ, Єгипет, Бахрейн, Саудівська Аравія, Ємен і Мальдіви зупинили дипломатичні відносини з Катаром через його підтримку низки терористичних організацій.
В першу чергу, мова йде про групу “Брати мусульмани”. Так само, в заяві урядів цих держав йдеться про те, що влада Катару контактує з лідерами ІДІЛ і надає фінансову підтримку Ірану. Паралельно з припиненням дипвідносин закрилося повітряне та морське сполучення, а Єгипет і ряд інших країн призупинив роботу банків, пов’язаних з Катаром.
Всі ці рішення були прийняті і втілені в життя блискавично. І, незважаючи на те, що Катар є сьогодні однією з найбагатших країн Перської затоки, така блокада буде мати для цієї держави серйозні наслідки. Треба розуміти, що конфлікт такого масштабу в арабському світі відбувається вперше за останні десятиліття. Порушена тендітна конструкція світу і взаєморозуміння. А це може призвести до нових спалахів тероризму та інших непрогнозованих дій.
Взагалі, коли чуєш такі новини, хочеться аплодувати Саудівської Аравії та інших країн. Для них безпека власних громадян і власної території – понад усе. А тому, і реакція така жорстка. Катар лише запідозрили в зв’язках з терористами, і тут же припинили з ним дипломатичні відносини.
А тепер, давайте проведемо паралелі з нашою країною. В Україні анексований Крим, третій рік (!!!) йдуть військові дії в глибині країни і частина кордонів суверенної держави контролюється бойовиками, яким відкрито допомагає Росія.
І що, скільки російських дипломатів Київ вислав з країни? Які банки та інші фінансові установи призупинили свою роботу? Навіть війну і то назвали АТО, хоча весь світ розуміє абсурдність цієї ситуації. Зазвичай, АТО проводиться від декількох хвилин до декількох діб і без використання збройних сил і додаткового призову.
А у нас три роки АТО. Маячня якась. Тисячі жертв, десятки тисяч поранених, мільйони вимушених переселенців, зруйнована інфраструктура цілих міст і відкритий кордон, а Україна навіть тимчасово не зупинила свої дипломатичні відносини з сусідом. Лише грізні заяви та зведення з фронту…
Більш того, наші країни продовжують вести активну торгівлю (!!!). Причому, як між державними підприємствами, так і на рівні комерційних компаній. Російський бізнес процвітає в Україні, а українські компанії непогано себе почувають “на ворожій території”. Ну, хіба це не абсурд?
Головне, з чим ми по-справжньому боремося, так це з російськими акторами, фільмами та соціальними мережами. Ось вже де оплот тероризму … Ось де головна загроза цілісності … До речі, і тут прокол виходить. Вдумайтеся.
Наші журналісти, політологи та артисти вільно беруть участь у ток-шоу та інших розважальних програмах практично в стані ворога. І нічого, наші доблесні спецслужби патріотично мовчать. І хоча з усіх високих трибун Росію називають агресором, а ситуацію на Донбасі – війною, ніяких практичних дій не робиться.
Суцільне АТО. Не думаю, що це відображає реальну ситуацію між Україною і Росією. І не думаю, що так беззубо можна діяти по відношенню до агресора і його поплічникам.
Адже, захист власного суверенітету – головний політичний тренд сучасного світу. Практично всі країни, які відчули на собі жахи військової агресії або терористичних актів, рішуче і системно протистоять цим загрозам, приймаючи адекватні державні рішення.
І територію свою охороняють, і дипломатичний статус свій бережуть. І війну називають війною. А короткі спецоперації по зачистці територій від бандформувань – АТО. Тоді і громадяни цих країн будуть довіряти своєму уряду. Тоді і світове співтовариство буде тебе поважати.
Таким чином, конфлікт в арабському світі і миттєва реакція ряду країн на можливі зв’язки Катару з терористами, і на непряме втручання цієї країни в суверенні справи Бахрейну, ще раз демонструють, наскільки тероризм і зовнішня агресія сьогодні є загальним злом.
А заодно і демонструють нам підміну понять і подвійні стандарти української політики. І саме така слизька позиція офіційного Києва, може перетворити частину нашої території в сіру зону з постійно тліючим конфліктом на багато років.
І в чому ж тоді суть проведення АТО?
Дмитро Співак, політик, громадський діяч
