Зняти депутатськую недоторканність обіцяють давно. Наприклад, діючий генеральний прокурор Юрій Луценко зобов’язався зробити це ще після Оранжевої революції. Однак довести справу до реалізації (навіть на прикладі декількох депутатів) у нього не вийшло: чи то бажання не було, чи то політичної волі. Не обошлось і без скандалів.
Перед початком першого голосування за зняття недоторканності з депутата від фракції “Народного фронту” Євгена Дейдея можна було звернути увагу на переговори між представниками НФ і Радикальної партії. Про що вони говорили, стало ясно тільки після двох голосувань – за Дейдея і Лозового. Голосів для зняття недоторканності з них не вистачило: НФ не голосував за Лозового, а РПЛ – за Дейдея.
У той же час за зняття недоторканності з члена депутатської групи “Воля народу” Олеся Довгого знайшовся 251 голос. Ситуація повторилася і під час інших голосувань. По три подання (на зняття недоторканності, затримання і арешт) розглядалися на члена НФ Максима Полякова і виключеного з БПП Борислава Розенблата. Парламентарії хоч і зняли з них недоторканність, але давати дозвіл на затримання і можливий арешт двох депутатів не стали: голосів знову не вистачило.
