Нижче – не про те, що “все погано” або “все добре”). Я взагалі не дуже люблю чорно / білу розмальовку. А прості рецепти рішень, які нині рясно проливаються з великих ротів всезнайок, як правило, призводять до важких захворювань …
Проте, ключове питання на сьогодні: чому все розвивається від поганого до гіршого?) Не дивлячись на радісні звіти / реляції доглянутих і вгодованих pr -трубадурів?
Насправді, все до непристойності просто. І тому не має ніякого стратегічного значення. Як сон – важкий, нудний, потовитискаючий, лякаючий, але який швидко зникає після пробудження …
Причина нинішнього лихоліття навіть не в тотальній жадібності і непрофесіоналізмі ключових управлінських фігурантів. Ну продають нам хлопці найжорстокішу “пургу” під виглядом стратегії розвитку. Нерозумно сміючись при цьому і показуючи свої пощерблені фікси. Хіба це в перший раз? Хіба раніше нам не продавали все це під різними соус-гаслами?
Проблема, скоріше, в домінуючому світогляді майже всієї нинішньої управлінської еліти. Відразу викину за дужки горезвісних “олігархів” і бізнесменів побільше з мандатами різної свіжості – вони завжди розглядали державу тільки як одну з “конкурентних переваг”. Не більше того. Купив посаду для свого водія, отримав преференції. Банально …
Концептуальна проблема криється саме в тих, хто, прокинувшись одного ранку в своїй провінційній глушині, натягнувши на немиті тіла рвані сорочки / штани, раптом побачили у собі крутих державних управлінців. У лічені години ці хлопці роздулися від апломбу і пихи. “Наш час прийшов!”
Дійсно, прийшов щурячийчас. Коли ти, отримавши повноваження і можливості, думаєш тільки про власну жратву і починаєш всіх рвати навколо заради ще одного шматка. Майже всі нинішні – це випадкові хлопці, завжди сиділи в якихось провінційних прийомних і за пару сотень доларів на місяць тягали пакети з паперами … А нині – крутий статус, солідна візитка, своя приймальня з натовпом підлабузників, секретарі з розслабленими голосами, і нескінченні софіти на відкритті чергової баржи / маршруту.
Але ж вони нічогісінько не знають і нічого не вміють … Їх ключова помилка – вони були впевнені, що держава сама себе годує, сама заробляє. Їм і робити щось нічого не треба, а тільки жадібно метушитися під себе. Нажиратися на свою кишеню.
Такі були завжди. Шістки, що стали міністрами. Але якщо їх меншість, Система якось працює. Сьогодні таких 95%. Метушаться по-щурячому. Поки “державне” – без нагляду – розвалюється, занепадає, руйнується.
Легіон нинішніх управлінців цікавить тільки одне питання: “а де в цих потоках я? Де моя частка?”… Вина в цьому тільки президента? Ні. Така якість еліти.
Його вина лише в тому, що ця еліта йому подобається …
