Абсолютно ясно, як божий день, що Петро Олексійович використовує Томос, як більмо на оці для того, щоб приховати очевидні негаразди у внутрішній політиці.
Про це йдеться в статті Миколи Фельдмана для «Главреда».
Отримання Томосу Україною на чолі з Петром Порошенком і створення єдиної церкви – це історична подія? Так, безумовно.
Проголошення і заснування Української Народної Республіки на чолі з Грушевським в 1917 році було історичною подією? Так, безумовно.
Відверто кажучи, не такою вже й важливою навіть була присутність кримінального авторитета Наріка. Зрештою, можливо «він людина гарна» і давно свою недоведену провину перед державою спокутував, покривши витрати на отримання Томосу.
Куди небезпечнішим є те, що Петро Олексійович збирається зараз з отриманим Томос в передвиборний тур по країні. Церковна подія стане цвяхом політичної реклами.
Хоча за великим рахунком, ще рік тому 99% громадян України і знати не знали, що таке Томос, а вже те, що його отримання буде грати таку серйозну роль у внутрішній політиці всієї країни, так і поготів не здогадувалися.
Адже абсолютно ясно, як божий день, що Петро Олексійович використовує Томос, як більмо на оці для того, щоб приховати очевидні негаразди у внутрішній політиці. Почитайте передвиборчу програму Порошенка 2014 року. Там і слова немає про автокефалію, єдину помісну церкву і Томос.
Іншими словами, Томос – це не те, що Петро Порошенко офіційно обіцяв.
Вже Бог з ним з доларом по 10, закінченням АТО «за лічені дні» і поверненням Криму.
Крім цього в програмі кандидата Порошенка було безліч офіційно даних ним обіцянок, які на сьогодні не реалізовані від слова зовсім не тому, що він залежав від зовнішніх обставин типу світової економіки або вкрай злетівшої з котушок Росії (фашистська держава, визнана Законом України від 20.02.18 країною-агресором). Ряд обіцянок залишилися без реалізації тому, що для себе особисто і свого оточення стало вигідним відмовитися від їх реалізації.
На п’яти сторінках тієї програми викладено так багато тез, котрі явно не перетворилися в життя, що перераховувати їх буде нудно і сумно в цей настільки прекрасний святковий день.
Сьогодні варто радіти Томосу. Це дійсно історична перемога Українського православ’я, звільнення його з-під російської влади. І Петро Порошенко дійсно значно посприяв наставанню цього моменту. Але навіть це в його випадку не скасовує нічого іншого.
Україна повинна стати сучасною, цивілізованою, правовою, технологічною та світською державою. З Порошенком чи без нього. Якщо він не здатен зробити це, якщо на всі питання він готовий на виборах говорити про Томос – тоді вибачте, православні, цього не просто мало, це неприйнятно в цілому.
У цьому випадку другий термін Петра Олексійовича для суспільства видається більш небезпечним явищем, ніж будь-який інший президент. Оскільки краще суспільство позбудеться швидше від ілюзій, ніж буде продовжувати вірити в те, що зміни обов’язково якось відбудуться.
Мені вже попадався в мережі афоризм – «томос на хліб не намажеш» …
