Тут три базові варіанти ситуації навколо президента:
Зеленський вже не тягне і не розуміє, що відбувається на фронті, у тилу та за кордоном. Російсько-українська війна бурхливо «розтікається» по всьому світу, торкаючись інтересів багатьох країн і стає дедалі складнішою та важчою. Мало хто розуміє логіку розвитку та закінчення цієї війни.
Зеленський робить все, що може, але він смертельно втомився і починає робити помилки. Він починає злитися і все частіше при прийнятті важливих рішень спрощує ситуацію і отримує новий букет проблем. Час «відосиків», монохромних телемарофонів, цинічних телепроповідників та полум’яних звернень до світової спільноти минає, а що далі робити ніхто в Офісі не знає.
Зеленський оточений лояльними, зручними людьми, на кшталт Арахамії, К.Тимошенко, Єрмака, Арестовича, на яких він надіється, але які не відповідають завданням та ситуації війни. Вони добре справлялися з політичними інтригами, піаром і лояльною корупцією у мирний час, але війну вони не розуміють і бояться, особливо бояться військових, відчуваючи в них загрозу своєму становищу.
Це найближче оточення українського президента, якому він сильно довіряє, чудово знаючи Зеленського, непогано імітує бурхливу діяльність, лояльність та тривогу під час війни, але саме зробити нічого до кінця не може. Воно чудово знає, що всі “гулі впадуть на голову” президента України Зеленського, якому вже зараз нема чим виправдовуватися і прикриватися за ситуацію в країні. А часу Зеленський для залучення нових чесних компетентних людей у роботу президента країни не має, та він і не хоче щось змінювати. Йому здається, що незабаром, якимось чудовим чином закінчиться війна і все буде як до війни.
Про «шпигунів», які нібито засіли в системі влади – Офісі, Парламенті, Кабміні – це окрема історія. Більшість із них тупо не вірить в Україну, а не просто завербовані Кремлем. Тому злегка саботують боротьбу України чи підіграють Кремлю, щоб потім були аргументи при зміні влади у Києві.
