Окупанти намагаються просунутися з Лисичанська в бік Бахмута, в бій кинуто мобілізованих чоловіків з нещодавно окупованих міст.
Про це повідомив голова Луганської обласної військової адміністрації Сергій Гайдай.
“У великих містах Луганщини, які росіяни захопили вже влітку, залишилося по 10-15% населення. На жаль, вони не сприймали інформацію про мобілізацію чоловіків на раніше окупованій частині регіону, не вбачали загрози для себе.
Були упевнені, що “руський мир” – це, перш за все, гідне життя. А зараз, не маючи дому, який зруйнував ворог, перетворюються у негідників, йдучи вбивати жителів сусідніх населених пунктів. Деякі – добровільно.
Інші знов не вірять чисельним попередженням, але бачать оголошення із неймовірно високою зарплатнею і чомусь впевнені в покращенні життя. А через декілька днів смиренно йдуть в окопи. Із повісткою. Саме цього вони “ждали и ждали” протягом декількох років?”, – зазначив Гайдай.
За його даними, основний напрям окупантів після Лисичанська – Бахмут, але “шлях до цього міста пролягає через ту невелику територію Луганщини, яка ще тримає оборону”.
Окупанти б’ють ракетами, застосовують авіацію, аби пробити українську оборону.
У неділю 17 липня населені пункти на межі Луганщини та Донеччини витримали п’ять авіаударів. Атак із артилерії та систем залпового вогню, до яких “вже всі звикли”, було 13.
“Росіяни намагалися просунутися в напрямку Верхньокам’янки, однак зазнали втрат та відійшли. Відбито наступ ворога і поблизу Білогорівки – там теж ворог перераховує тих, хто встиг повернутися на позиції”, – повідомив Гайдай.
Своєю чергою керівник військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецька Олександр Стрюк повідомив, що в окупованому Сєвєродонецьку накопичуються гуманітарні проблеми: спостерігається нестача продуктів харчування, повністю відсутні централізовані комунікації, воду окупанти розвозять по місту, очисні споруди знищені, з газом теж проблеми.
За словами Стрюка, якщо росіянам і вдасться подати газ до меж Сєвєродонецька, то в самому місті блакитне паливо буде відсутнє через значне руйнування розподільної мережі.
У лікарні ще залишився запас медикаментів. На момент окупації там працювали 5 лікарів та 10 осіб молодшого медичного персоналу. Один із лікарів вже виїхав на підконтрольну Уряду територію, інші залишилися.
