Історія незаконної забудови ділянки церкви УГКЦ Пресвятої Тройці Тернопільсько-Зборівської єпархії за адресою вул. А. Чайковського, Малишка, Слівенська добігла до звичної та обкатаної міським головою Тернополя фази – апеляційної. На цьому етапі будівельних судових баталій Сергій Віталійович завжди виграє. Далі непередбачувана «рулетка» у вигляді Верховного суду.
Як відомо, у листопаді минулого року Тернопільський окружний адміністративний суд став на сторону позивачів, жителів сусідніх до Церкви Пресвятої Тройці будинків, та вирішив визнати протиправним і скасувати пункт 4 рішення Тернопільської міської ради від 29 січня 2021 №8/3/78 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» за вищезгаданою адресою.
Раніше ми вже писали, що на згаданій ділянці церковна громада обіцяла збудувати Духовний центр, який мав включати: алею Хресної дороги, алею історії ГКЦ, духовні забудови, дитячий майданчик тощо. Але вище вказаним рішенням Тернопільська міська рада змінила цільове призначення цієї ділянки та після слів «храмових споруд» додала «та парафіяльних, житлових і громадських споруд». На підставі цього рішення були виготовлені містобудівні умови і тернопільські підприємці Володимир Бліхар та Володимир Мичко почали будівництво багатоквартирного будинку.
Дана комбінація не мала б шансу на реалізацію, якби про зміну цільового призначення ділянки площею 0.5265 га міську раду Тернополя не попросив отець Ілля Довгошия. Принаймні, у відзивах міськради з’явився документ, який нібито доводить, що священник писав відповідну заяву.
Отже, суд першої інстанції керувався залізо-бетонною логікою, за якою у відповідності до положень п. «в» ч.2 ст. 92 ЗК України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають релігійні організації України, статути яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності. А тому про будівництво багатоквартирного будинку не могло йти й мови.
Але ми не даремно згадали на початку про звичну й обкатану Сергієм Надалом фазу апеляції – він справді не вперше отримує потрібне йому рішення саме на цьому етапі судових спорів. Далі уже процес перейде у стадію касацію, а у Верховному Суді усе не так передбачено, як в уже рідному для тернопільського мера Львові.
Перед запуском апеляційного процесу юристи міської ради знайшли зачіпку, яка дозволила пред’явити суду бодай щось, за що б міг вхопитися «вмотивований» суддя. Ну а далі повний абсурд.
Читайте сайт Тернопільської міської ради кожен день!
Тернопільсько-Зборівська єпархія покликалася на те, що позивачем було порушено строк на звернення до суду з позовом, який встановлено нормами процесуального законодавства. Так, відповідно до ч. 1, 2, 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого Кодексом. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
А далі ось така дивна логіка: день, коли особа дізналася про порушення свого права – це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Ну і ще абсурдніше: якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов’язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Продовжуючи, суд зазначає, що із змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що предметом оскарження у даній справі є пункт 4 рішення сесії сьомого скликання Тернопільської міської ради від 21.08.2020 в редакції змін за рішенням вiд 29.01.2021 №8/3/78.
Разом з тим, позивачі звернулися до суду з позовом лише 18.11.2022 року, тобто, на думку суду, після спливу строку, визначеного Кодексом – іншими словами, коли вони повинні були дізнатися про порушення свої прав.
В аргументації до апеляції зазначається, що на цьому факті захист наполягав в суді першої інстанції, однак, нібито, жодного рішення прийнято не було.
І це неправда. У суді першої інстанції жодної претензії до строків подання позову зі сторони захисту пред’явлено не було. Захист тоді це не цікавило. Але, після програшу, головною аргументацією стали саме строки.
Ось відзив міської ради на позов у суді першої інстанції:
Окрім нових юридичних аргументів, захист пішов й шляхом тиску на позивачів. За даними учасників процесу, працівники правоохоронних органів влаштували нібито перевірку діяльності відносно одного з них.
На наш погляд, цей «привіт» надто впертим і активним передав новий покровитель афери, адже її ініціаторів на горизонті більше не видно: Володимир Бліхар виїхав на Кіпр до сім’ї, Володимира Мичка зайнятий поверненням конфіскованих коштів, а отця Іллю Довгошию зняли управління парафією і, за наявними даними, він уже відпочиває в Іспанії, де проживає один з його синів.
А тому у гру вступила «важка артилерія».
Нещодавно ми повідомляли, що попри скасування рішення міської ради у суді першої інстанції, будівельні роботи на об’єкті не зупинялися. За наявними даними, батько Володимира Бліхара – знаний у Тернополі лікар – активно намагається вирішити проблеми, які наплодив його син. Бліхар-старший все ще має надію, що будівельна афера сина окупиться. Хоча, за даними Politerno, оборотні кошти проєкту уже закінчилися і далі буде «жирний мінус».
А тим часом, процес переходить у стадію касації. Жодного сумніву немає, що сторона захисту доведе у Верховному Суді нікчемність апеляції міської ради та Тернопільсько-Зборівська єпархії щодо порушення позовних строків. Тим більше, що з огляду на останні події щодо глави ВСУ, там зараз панує революційна атмосфера. Тож очікуємо на справедливе рішення й остаточне скасування рішення міської ради щодо церковної земельної ділянки й подальшої заборони будівництва.
Зі своє сторони, закликаємо тернополян не спішити з дольовою участю та не планувати купівлю житла поблизу церкви. Адже, незалежно від результату у Верховному Суді, позивачі відступати не планують. Нехай міська рада не розпускає чутки, мовляв, вони «беруть гроші» й «здаються» – це не правда. Люди, з якими ми поспілкувалися, обіцяють остаточно відбити бажання ділкам продовжувати реалізацію проєкту.
“” Читайте також: Розшук керівника держкомпанії. Мінінфраструктури та ФДМУ приховують дані очільника ДСК “ЧМП”
