Politerno > Статті > Україна і світ > Історія однієї зради: дванадцять друзів Деркача. Частина 2

Історія однієї зради: дванадцять друзів Деркача. Частина 2

  • 3 Серпня, 2022
  • 173 Переглядів
  • 0

Минулого тижня я почав вам розповідати Історію однієї зради.

Відкривайте попкорн, поїхали далі!

Зрозуміло, що здійснювати вплив на систему можливо лише в умовах організованого угрупування за типовим мафіозним сценарієм, де запорука “вірності” – це родинні зв’язки і спільні злочини, а також готовність захищати “свого”.

Схема, що додається, наочно це демонструє!

Як ми бачимо, схема має глибоке російсько-мафіозне коріння та працює виключно на умовах “один за всіх і всі за одного”!

 

Почнімо з того, що Деркач був народним депутатом з 1998 року (III, IV, V, VI, VII, VIII та ІX скликань) по мажоритарному округу (Глухівський, Путивльський, Кролевецький, Ямпольський, Середино-Будський райони Сумської області) – і це не випадково. Окрім отримання депутатської недоторканості для “кришування” та формування своєї антиукраїнської команди, це давало йому можливість контролю та впливу на органи місцевого самоврядування (на Сумщині) через низку важелів, делегуючи наглядові функції Олегу Бояринцеву.

Маленьке місто Глухів у Сумській області стало основним центром інтересів Деркача, а саме: “Глухівський кар’єр”. Під егідою Деркача тут ведеться видобування високочистого кварциту, кремнію та феросиліцію у Баницькому родовищі. І здавалося б, що тут дивного: типова схема більшості українських політиків, але ж ні. Видобуток здійснювався через кіпрську офшорну компанію UNITED COMPANY RUSAL SILICON LIMITED, власником якої виступає відомий російський підприємець Олег Дерипаска. Очевидно, що корисні копалини вивозились за межі України, проте мало кому відомо, що вони напряму постачались до підприємств російського військово-промислового комплексу для виготовлення тактичних ракетних комплексів. Таким чином, Деркач, будучи багаторічним українським політиком, безпосередньо сприяв підготовці й бойовому зміцненню Росії та формуванню нею стратегічного запасу ракет різного типу, що сьогодні летять на голови українців.

Якби ж то, це було єдине посередництво Деркача між Україною та Росією.

Через підконтрольних осіб Деркач повністю контролює діючого Міністра енергетики Германа Галущенка та весь топ-менеджмент атомно-промислового комплексу України, а через “тіньовий офіс” (ЦЕНТР) координує прийняття та реалізацію стратегічних рішень щодо діяльності підприємств галузі в інтересах команди Деркача.

Т.в.о. президента НАЕК “Енергоатом”, за рекомендацією Деркача та сприяння деяких функціонерів Офісу президента, у 2020 році було призначено Петра Котіна, який повністю та безумовно підпорядковується “ЦЕНТРу” та у якого повністю відсутні власні амбіції.

Рішення, що погоджені “ЦЕНТРом”, реалізуються через Якоба Хартмута (віце-президента НАЕК “Енергоатом”) та Олега Бояринцева (виконавчого директора з персоналу НАЕК “Енергоатом”). Вони ж, разом з міністром Германом Галушенком, подають “схеми та пропозиції” до “ЦЕНТРу” щодо діяльності підприємств енергетичної галузі.

Якоб Хармут є однією з найдовіреніших осіб Деркача, якій випала “честь” продовжити багатолітній зв’язок родини Деркачів з усім відомим міжнародним кримінальним авторитетом – Семеном Могилевичем. Так, через підконтрольну Могилевичу особу (Івор Омсон), разом із Якобом Хармутом, виступають засновниками лондонської компанії DELPHI WORDWIDE LLP, яка заточена під відмивання грошей з атомної галузі України.

Івор Омсон, у свою чергу, опосередковано через ТОВ “ЛІДЕР ТВ” виступає засновником медіагрупи “112 Україна”, афільованого в той час до Віктора Медведчука. З Івор Омсон також пов’язаний ще один всім відомий персонаж – Дмитро Фірташ – через кіпрську компанію SIMIA HOLDINGS LTD, директорами якої вони обидва виступають.

Олег Бояринцев на пряму відповідає за розстановку “потрібних” людей на важливих посадах. Серед яких, через підконтрольну особу, повністю контролюється директор ВП “Атомпроектінжиниринг” НАЕК “Енергоатом” Микола Божко (це той, у якого все “спи#жено”). А сам процес “спи#ження”, в свою чергу, на початку схеми реалізував Ігор Ігнатов. Завдяки йому, наприклад, вкладені мільярди у ЦСВЯП: але ми і дотепер маємо лише “хатинку на курячих ніжках”, яку три рази офіційно вводили в експлуатації під камери. Саме він контролював протягування скандального генпідрядника БК “КБР” на всі державні закупівлі, але у подальшому він був просто “кинутий” (наразі відмивання коштів через БК “КБР” здійснюється безпосередньо ії директором Дмитром Нєстеруком).

Не самостійними є й керівники атомних електростанцій, які призначаються за рішенням “ЦЕНТРу”, серед яких: Ігор Мурашов (т.в.о. генерального директора ВП “Запорізька АЕС”), Андрій Козюра (генеральний директор ВП “Хмельницька АЕС”), Ігор Полович (генеральний директор ВП “Південноукраїнська АЕС”) та Павло Павлишин (до недавна генеральний директор ВП “Рівненська АЕС”). Окремо у цьому переліку варто виділити Павла Павлишина, оскільки свого часу він був змушений “грати за правилами”, але наразі він має конфлікт та судову суперечку з “друзями”.

Однак, і це не всі досягнення Деркача. Для повного і всебічного контролю енергетичної сфери ще у 2009 році Андрій Деркач поріднився з Костянтином Григоришиним (брат дружини Деркача одружився з дочкою російського олігарха). Це дало змогу клану впливати на 10 українських Обленерго, контролюючи там від 12 до 100% акцій.
Отже, згідно з вищезазначеним, усім стають очевидними відповіді на питання, поставлені мною у першій частині Історії.

І якщо ви думаєте, що осягнули увесь розмір Айсбергу …, то у наступній частині Історії я вас переконаю у зворотньому.

Але не можна говорити, що правоохоронні органи Україні нічого не роблять!

Не встигли вгамуватися пристрасті щодо першої частини Історії “Дванадцять друзів Деркача”, як стало відомо, що НАБУ повідомила про підозру ще одному колезі депутата: екс-голові комітету ВР з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки – Миколі Мартиненку.

Окрім того, доблесні детективи НАБУ в середу (27 липня), в рамках кримінального впровадження по ЦСВЯПу, провели обшук вдома у директора ВП “Атомпроектінжиниринг” Миколи Божка.

І найголовніше – “правоохоронна махіна” наших заокеанських партнерів теж поступово набирає обертів у потрібному напрямку!

Щось мені підказує, що у “друзів” земля вже горить під ногами!

Україна понад усе!

Далі буде …

Віктор Куртєв, генеральний директор групи компаній «Метрополія» та засновник громадської організації “Центр розвитку Бессарабії”. З 2005 по 2008 роки працював у НЕК “Укренерго” на посаді в.о. начальника служби перспективного розвитку.

“” Читайте також: Нове завдання для Совгирі. Навіщо Банковій вже зараз знадобився контроль над КСУ

Діліться у соцмережах:

Залишити відповідь

Politerno Full

TELEGRAM

ПРИЄДНУЙСЯ
CLOSE