Politerno > Статті > Україна і світ > Кінець медового місяця Володимира Зеленського – Foreign Policy

Кінець медового місяця Володимира Зеленського – Foreign Policy

  • 27 Лютого, 2020
  • 1369 Переглядів
  • 0

Володимир Зеленський став президентом України у квітні 2019 року, коли актор, який стрімко перетворився на державного діяча, переміг на виборах, пообіцявши почати все з початку, відмовитись від звичної раніше політики і кардинально змінити політичну та економічну системи України. Парламентські вибори три місяці потому забезпечили партію Зеленського “Слуга народу” більшістю у парламенті.

Про це пише американське видання Foreign Policy.

Маючи беззаперечний мандат довіри від своєї країни, президент сформував уряд та найближче оточення. Він розпочав реформи, отримавши ряд вражаючих законодавчих досягнень. Але, незважаючи на постійний зовнішній та внутрішній ентузіазм щодо нового курсу України, Зеленський зараз стикається з похмурою реальністю: драматичні зміни в Україні є важкими, а очікування громадськості – високими. Коли новий президент береться за виконання обіцянок стосовно радикальних змін, висловлених під час своєї кампанії, довіра до його уряду починає руйнуватися.

Безумовно, Зеленський вже розпочав реформи, які раніше були немислимі в Україні. Його адміністрація повернула понад 500 державних компаній до Фонду державного майна для швидкої приватизації. Важливий законопроєкт про ринок землі – те, що жоден український лідер не зміг здійснити протягом трьох десятиліть – знаходиться на межі проходження у парламенті. Також розробляється всеосяжна реформа банківської системи, яка не дозволить корумпованим олігархам вимагати компенсації за банки, які були націоналізовані після втрати своїх активів сумнівними позиками пов’язаних сторін.

Але, попри ці досягнення, багато з обіцянок, які просуває Зеленський, зустрічають опір. Україна потребує ретельного перегляду своєї правової системи, якщо вона хоче боротися з повсюдною корупцією, проте поки невідомо, чи допоможуть масові звільнення в прокуратурі і зміни в структурах безпеки. Суди, які потребують оновлення,  затягують ухвалення вироків у справах про корупцію. Стан економіки також не покращився, оскільки темпи зростання в 2020 році прогнозуються на рівні помірних 3,5% – показника  на рівні 2018 та 2019 років, що дуже далеко від 7%, обіцяних в минулому році недосвідченим новопризначеним прем’єр-міністром Олексієм Гончаруком.

Ба більше, головним джерелом популярності Зеленського була його обіцянка зробити все необхідне для досягнення мирної угоди з Росією. Однак ця обіцянка не може бути реалізованою через неприйнятні вимоги президента Росії Володимира Путіна про те, щоб Україна здала частину свого суверенітету над Донбасом, що фактично дозволить Росії отримати контроль над регіоном.

Як людина зі сторони, Зеленський, який не мав попереднього політичного досвіду, зіткнувся з опором значної частини українського громадянського суспільства та інтелектуального класу. Частково це пояснюється їхньою зневагою до його розважальних телепередач, а опорою на найближче оточення, сформоване з людей зі сфери розваг, коміків та телепродюсерів. Критики також вважають його недостатньо відданим національній та культурній ідентичності України. Як приклад можна привести його новорічне звернення, в якому він закликав українців бути єдиною нацією, незважаючи на їхні численні відмінності, пише видання. Можна подумати, що це нешкідливе, підбадьорливе повідомлення – але для багатьох українських інтелектуалів висловлювання Зеленського про те, що не має ніякого значення, чи підтримує хтось прозахідну Україну, прихильну до ліберальної демократії, верховенства права та ринкової економіки – чи проросійську Україну, байдужу до демократії, яка не має власної культурної ідентичності та пронизана ностальгією за радянськими часами, як і окуповані східні регіони, обурили. Поки Україна воює з Росією, Зеленському, як вважають його багато критиків, слід сформулювати чітку прозахідну візію, а не збурювати суспільство, припускаючи, що немає принципової різниці між декларованими цінностями Європейського Союзу та цінностями невеликої, але впливової групи українських прихильників Путіна.

Читайте також: Розплата за обман. Чому рейтинги Зеленського та “Слуги народу” падають одне за одним

Попри те, що Зеленському досі довіряють (значною мірою тому, що він вважається непідкупним), спостерігається різке зниження довіри громадськості до здатності країни рухатися вперед. Частка виборців, які вважають, що Україна рухається в правильному напрямку, впала з 57% у вересні 2019 року до всього 25% на даний час, згідно з недавнім опитуванням Центру Разумкова. За той же період частка виборців, які говорять, що країна рухається в неправильному напрямку, зросла з 17% до 53%. Сьогодні, за даними того ж опитування, лише 21% респондентів вважають, що Україна зможе подолати більшість проблем в найближчі кілька років.

Є й інші ознаки того, що медовий місяць Зеленського як президента закінчився. Зараз він стикається з тими ж політичними інтригами і саботажем, що і його попередник Петро Порошенко. Хтось оприлюднив таємно зроблений запис розмови прем’єр-міністра Гончарука, де він визнав, що некомпетентний в економічних питаннях. Антипрезидентські ЗМІ поширили твердження про те, що Андрій Єрмак, нещодавно призначений керівником апарату Зеленського, є російським агентом. Інші намагаються дискредитувати Єрмака як противника реформ Зеленського. Деякі з цих вкидів і чуток були організовані прихильниками Коломойського, колишнього покровителя Зеленського, від якого той вирішив дистанціюватися.

Однак, почасти, Зеленський сам винен, що загальні настрої погіршились, йдеться у статті. Його рішення призначити політично недосвідчених людей на ключові посади дається взнаки, затьмарюючи оптимізм, що супроводжував його перемогу. Помилки та неправильні рішення робилися надто часто, особливо в парламенті та уряді. У владних кабінетах панує значна неузгодженість, в тому числі в деяких законодавчих комітетах та в декількох міністерствах та урядових установах. Наприклад, апарат Міністерства охорони здоров’я не надав навіть мінімальної публічної інформації про глобальний спалах коронавірусу, що призвело до ганебних протестів, під час яких демонстранти кидали каміння в автобуси, які перевозили українців, евакуйованих з Китаю.

Тому, щоб уникнути краху свого президентства, Зеленському необхідно швидко переорієнтуватися.

По-перше, він повинен укріпити свою владу в парламенті для ухвалення критично важливих законів. Це означає перетворення його політично недосвідчених депутатів в ефективну законодавчу більшість – без концентрації надто великих повноважень у власних руках. Це також вимагає більш чіткого визначення ідей і принципів, які зроблять “Слугу народу” політичною партією, а не просто рухом по обранню президента. Команда Зеленського, здається, розуміє це і почала переоцінювати партію як відверто центристську, беручи найкраще з принципів лібералізму вільного ринку та соціал-демократичної ідеології. Завдяки партійній ідентичності і твердому набору принципів, депутати Зеленського з меншою ймовірністю потраплять під вплив олігархів та їхніх грошей.

По-друге, Зеленський повинен виконати свою обіцянку припинити війну з Росією і підтримуваними нею бойовиками якомога швидше. Він повинен прийняти реальність: проведення виборів на окупованих територіях буде неможливим, поки Росія посилає снайперів, щоб вбивати українських солдатів, заповнює ключові адміністративні посади російськими чиновниками, розширює роздачу російських паспортів в Донбасі, а також набирає і навчає жителів області для російських спецслужб. Замість цього він повинен подвоїти зусилля, щоб кинути виклик російській окупації в міжнародних судах, активізувати спілкування з українцями, що живуть під владою Росії, через засоби масової інформації та зміцнити військовий потенціал України. Він також повинен відмовитися від своїх нескінченних спроб переконати Путіна, які більшість українських інтелектуалів, ветеранів війни та представників громадянського суспільства вважають наївними в кращому випадку і відверто зрадницькими в гіршому.

По-третє, попри триваюче помірне економічне зростання, Україні потрібен переломний момент, щоб перезарядити і прискорити економіку. Однією з найважливіших реформ може стати створення потужного економічного арбітражного суду, для якого міністерство юстиції в даний час готує законопроєкт. Такий суд – можливо, укомплектований досвідченими, незаплямованими суддями з Заходу – буде володіти широкими повноваженнями щодо забезпечення дотримання контрактів та захисту прав власності, що є необхідною умовою для будь-якого буму іноземних інвестицій.

Реалізація всіх цих підходів (більшість з яких обговорюється всередині уряду, парламенту та президентської команди) вимагатиме скоординованої систематизованої реакції.

Шанси Зеленського, якщо він ними скористається, все ще непогані. Попри його помилки та атаки політичних опонентів, він все ще може розраховувати на широку підтримку українців. Його рейтинг, хоча вже не складає 74%, як декілька місяців тому, у лютому все ще був на рівні пристойних 49%. І однією з ознак того, що Зеленський серйозно ставиться до посилення свого президентства, є його рішення 11 лютого відсторонити від посади керівника свого апарату Андрія Богдана, пов’язаного з Коломойським. Єрмак, який замінив його, має досвід ведення переговорів від імені України з адміністраціями Володимира Путіна та Дональда Трампа що, схоже, свідчить про серйозні наміри Києва.

Читайте також: Проти Коломойського, на користь Ахметова. Як Зеленський взявся рятувати вуглепром

Діліться у соцмережах:

Залишити відповідь