Президент Росії Володимир Путін створює собі імідж “миротворця” і навіть може зайнятися виведенням військ з Донбасу, але на умовах, які навряд чи влаштують Україні.
Про ймовірні плани Кремля і загрозу існування проросійської території на сході України, активізацію процесів щодо обміну полоненими і американців, як єдиної сили, яка може зрушити з місця ситуацію в нинішній війні, в бліц-інтерв’ю “Апострофу” розповів генерал-лейтенант, заступник начальника Генштабу ЗСУ в 2006-2010 роках Ігор Романенко.
– За останньою інформацією, Росія посилює військову міць бойовиків на Донбасі. Як ви думаєте, з якою метою?
– Я не бачу нічого того, що вони не робили б раніше. Зараз в Росії займаються новим образом Путіна – як такого собі “миротворця”. І так само позиціонують РФ, яка погоджується на місію ООН (миротворців на Донбасі, – ред.). Хоча пару років назад і розмови не могло про це бути. У цьому ж зв’язку обмін військовополоненими буде просуватися. Хоча і тут є питання. Вони (росіяни, – ред.) ж все використовують по-своєму. Тобто обмін військовослужбовцями – це одна справа, а ті, які засуджені – це нібито питання України і “керівництва” ОРДЛО. Росія позиціонує себе, як ніби вона збоку, а на Донбасі нібито “внутрішній громадянський конфлікт”, в якому є керівництво України і так зване “керівництво” ОРДЛО.
Так ось, в Росії створюють цей новий образ для внутрішнього вживання в зв’язку з виборами і щоб на зовнішній арені показати себе. Наприклад, коли Україна виступила з ініціативою по миротворців, тут же Путін дав завдання, щоб підготували відповідні документи і подали до Радбезу ООН з приводу місії. І підносять це як російську ініціативу, хоча наш президент неодноразово робив заяви про це. А вони подали письмовий документ. І чому американці просять нас поки не подавати документи зі своєю резолюцією по миротворцям? Щоб по халяві похлестати Росію, щоб вона не наклала вето на напрацьовані і скориговані документи, подані нею ж.
Тут дуже складний дипломатичний клубок. Але ось такі умови.
У зв’язку з тим, що робляться ці заходи і дії, зокрема, з боку Росії, на якихось переговорах, де бере участь Путін, вони підкріплюють це інтенсифікацією бойових дій на Донбасі. Це одне.
Друге. Якщо все-таки вдасться завести місію, то росіяни розуміють, що це буде супроводжуватися певним контролем пересування озброєнь, принаймні, ускладненням для них (РФ і бойовиків, – ред.) цієї ситуації. І потрібно мати витратні запаси того ж палива, боєприпасів і так далі. Тобто вони це роблять з метою попередження: щоб поставити озброєння для інтенсифікації (при необхідності) боїв. Ну, і на перспективу.
Крім того, як відомо, в черговий раз розглядається питання щодо американської летальної зброї для України. В принципі, допомога від США в 350 мільйонів доларів вже схвалена обома палатами Конгресу, тепер цей бюджет переданий до адміністрації Дональда Трампа. І відмінна риса – в тому, що прописана можлива поставка летального зброї. А коли раніше виникало питання по летальній зброї – а для американців це теж своєрідний аргумент в роботі з Росією – то Путін сказав, що, якщо це буде зроблено, то бойовики, яких він мило називає “ополченцями”, можуть відреагувати початком бойових дій на якійсь новій, несподіваній для української сторони ділянці. Тому, щоб забезпечувати реалізацію путінських підходів, потрібні озброєння, паливо, військові сили. Є вислів, і росіяни цим пишаються, що на території окупованого Донбасу в чотири рази більше танків, ніж у Великобританії, наприклад …
– Як ви вважаєте, чи можуть бойовики чинити опір миротворцям?
– Конфлікти можуть бути, це ж не перший прецедент використання миротворців. Бувало всяке. Тому можуть бути і такі конфлікти, загострення. Тут питання, наскільки принципово до цього поставиться Росія. Відомі їхні підступні підходи, “гуманітарні конвої”, розповіді, що “їх там немає”, що озброєння бойовики в шахтах знайшли та інше … Тому можуть бути і такі моменти.
– Судячи з того, як проходять переговори Курта Волкера і Владислава Суркова, з’являється інформація, що Росія десь намагається йти на поступки, боячись нових персональних санкцій з боку США проти людей з оточення Путіна.
– Там не стільки санкції, як публікація 2 лютого звіту про фінансові ресурси, людей, організацій, пов’язаних з втручанням у вибори президента США.
По-перше, у американців дуже серйозні можливості. Вони можуть не тільки показати, а й заблокувати ці фінансові капітали, що буде серйозним наслідком для путінського оточення.
По-друге, зараз росіяни роблять зрушення під вибори президента РФ (призначені на березень 2018 року, – ред.). І Путін розуміє, що під вибори треба якось міняти ситуацію, зберегти обличчя в питанні України і, все-таки, спробувати реалізувати його стратегію. Щоб Донбас повернувся до України, але все, що повернулося, через людей і структуру впливало б на життя України. Це те, чого домагався Путін.
Крім того, треба чітко розуміти, що санкції проти Росії ще не дійшли до того рівня, на якому були по відношенню до Радянського Союзу, коли вони фактично призвели до розвалу СРСР. Це і відключення від SWIFT. І дії в сфері видобутку нафти і газу в умовах півночі – США і Канада пріоритет тут, без них росіяни не зможуть цього робити. Це стосується і поставок з Америки в Європу скрапленого газу. Якби США захотіли, то імперію зла можна було б розвалити. Звичайно, Путін теж цього остерігається. Трамп же, з одного боку, хоче встановити дружні відносини з Путіним, а з іншого – він так обкладений законодавством країни і конгресменами, що йому дуже складно це зробити. Вже, як відомо, демократи зареєстрували письмовий документ з приводу імпічменту Трампа. А єдине позитивне, що за рік зробив Трамп – це зміна в оподаткуванні, якщо вона пройде. Хоча антитрампівці кажуть, що це призведе до серйозних дірок в бюджеті, підриву соціальних питань і так далі, що буде не вистачати грошей.
– Чи можливо, що перед виборами в Росії Путін виведе війська з Донбасу, зберігши там при цьому своє “ручне управління”?
– Це його мета. Так чи інакше, він буде звідти виводити війська. А на Донбасі спробує залишити таке утворення, яке могло б керуватися, було б проросійським, пропутінським. І спробує реалізувати наступний політичний пункт Мінських угод (про вибори на окупованій зараз території, – ред.) – ці тези Путін написав на коліні, коли летів з Монголії, прямо як свого часу Ленін в курені (мова йде про пропозиції глави Кремля по Донбасу, висунутих до підписання других Мінських угод, – ред.).
Так що це його мета. Наскільки вдасться її добитися в його варіанті, проросійському, залежить від того, наскільки ми зможемо цьому протистояти і відстоювати свої інтереси.
– А якщо подібне станеться, чи не підніметься в Україні хвиля гніву?
– Такого не станеться. Безумовно, всі розуміють, що подібний сценарій Путіна може викликати таку хвилю. Тому все робиться так, щоб не допустити чергової революції. Тобто знайти якісь компроміси, щоб і вовки були ситі, і вівці цілі. Важливо, щоб і союзники нам сприяли. Не тільки США, але і європейські союзники. Як говориться в українському прислів’ї, “гуртом і батька легше бити”. Але принципово зрушити ситуацію з місця можуть тільки американці.
