НАПЕРЕДОДНІ НЕ ЗРОЗУМІЛО ЧОГО …
Тут всі приготувалися до перемоги. Я теж хочу. Ми всі хочемо. Українському народові так потрібна перемога! Не уявна, а справжня. Перша за багато десятиліть. Тому що в революціях перемагали не ми, перемагали вони. Ми були їх статистами зі смертельними наслідками.
І тут раптом – ми можемо звільнити Донбас! А, якщо розібратися?
Почнемо з внутрішньої боротьби за майбутню, поки ще дуже примарну, перемогу. Клан Порошенко проти клану Яценюка. Клан Яценюка з практично неіснуючим рейтингом вирішив перехопити ініціативу. Хто звільнить, той стане героєм. З політичного забуття і небуття відразу, без проміжних зупинок, на політичний Олімп! Турчинов заявив, що АТО себе пережило, треба дати повноваження ЗСУ і президенту. Аваков підтримав.
Клан Порошенко зреагував в особі самого Порошенка – ні, ніяких додаткових повноважень мені треба, АТО залишається і альтернативи Мінським домовленостями немає. Чому? Чого боїться Петро Олексійович? Того, що підписувався на інше, коли Кремль стверджував його кандидатуру?
Втім, військовий експерт Олег Жданов, до думки якого я прислухаюся, каже, що звільнення – це не міф, це реальність з трьома сценаріями.
1.Сценарій № 1. Цей сценарій буде вирішений там, в захмарних висях геополітики і буде можливий для здійснення після зустрічі Трампа з Порошенком, на початку липня, з Путіним. Після чого, десь тихо зустрінуться міністри закордонних справ для втілення в життя дорожньої карти, яка вже написана.
Путін виводить війська з Донбасу, наша Нацгвардія заходить, зачищає та виходить до кордонів з Росією. Хто не втік, ми не винні. Кажуть, Гиркин переконливо радить найманцям та іншим починати бігти вже зараз. Пєсков теж відреагував, сказавши що “нас там немає”.
2.Сценарій № 2. Путін виводити війська відмовляється, навпаки, визнає їх присутність офіційно і вводить додаткові контингенти. Починається війна, яка назрівала давно. Але нам на підмогу приходить НАТО, США і деякі окремі країни Східної Європи – наші сусіди.
3.Сценарій № 3. У третьому сценарії головним героєм стає президент Порошенко. Йому пропонують, він відмовляється, тому що, якщо війна закінчиться, тоді лякати народ буде вже нічим. Тоді народ вже не втримаєш. А тут знову газ для населення подорожчає на 25%, комуналка в Києві і всякі там реформи, які замість поліпшення життя геноцидом пахнуть.
Так що президент наш може сказати, що закінчення війни на Донбасі немає і бути не може, що альтернативи Мінським угодам немає, незважаючи на те, що вони нездійсненні.
Іншими словами, президенту Порошенко захочеться залишитися на тій крижині, на якій він зараз дрейфує. А може, винесе. Не думаю, щоб винесло, тому що народ не пробачить Порошенко, якщо він відмовиться від наданої можливості перемогти у визвольній війні проти Росії.
Та й боюся, що Трамп зробить Петру Олексійовичу пропозицію, від якої він не зможе відмовитися. На президенті Порошенко стільки висить, що імпічмент – це саме милосердне, що він може отримати тут, всередині країни.
4. Сценарій №4. Мій і найвірогідніший. Порошенко остаточно і відкрито зливається в братських обіймах з Путіним і забирає Донбас на умовах Мінська, з амністією, виборами, легалізацією найманців і вбивць, і ми ще тугіше затягуємо паски, щоб відновити Донбас, де Ахметов стає губернатором.
Тут нам саме час повернутися до Путіна і запитати себе, а чому Путін раптом погодиться прибрати свої війська з Донбасу? Стільки грошей ухнув, стільки гуманітарки завіз, стільки пропагандистської отрути вколов своїм і чужим, і раптом капітуляція? Гаразд, народ, ша, Донбас віддали, він нам і н … рен не потрібен, зате Крим збережемо.
Жданов пише, що це відступництво від Новоросії може у Путіна пролізти, тому що він готовий піднести своїм кровожерливим і ненаситним співгромадянам Білорусію, яка, нібито вже готова впасти зрілим яблуком в руки Путіну. Лукашенко або вступить в Росію, як об’єкт федерації, або підпише новий союзницький договір. Це, якщо Батька не передумає в останній момент. Ну, і кажуть, що Путіна налякають санкціями. Кажуть, на цей раз вони будуть для путінського ОЗУ відчутні.
Отже, що це за санкції?
1. Нові санкції забороняють передоплату за російські товари і сировину з боку західних покупців, що означає, що більше не будуть провертатися схеми прихованого кредитування під виглядом передоплат. Газпром і Роснефть стануть банкрутами. Російський бюджет теж.
2. Буде посилено заборону на передачу технологій для розвідки нафти на глибоководді, арктичному шельфі і в сланцевих пластах.
3. Це найцікавіше: Мінфін США, ЦРУ і Держдеп повинні будуть готувати періодичні звіти про провідні політичні фігури та олігархів в Росії, включаючи не тільки оцінку їх фінансового становища, їх джерел доходу (в т.ч. і прихованих), але і їх взаємини з Путіним.
Повинні бути щасливі (крім Сєчіна і Міллера): Абрамович, Абрамов, Фролов, Потанін, Лісін, Усманов, Вексельберг, Фрідман, Міхельсон, Керімов, Гуцерієв і інші. І тут ми підходимо впритул до палацового перевороту. Але, знову ж таки, якщо Путіна приберуть свої ж, хто встане замість нього? Свій же. Система встоїть, тому що “свої ж” можуть зберігатися тільки в координатах путінської, тобто своєї ж системи.
Тому, зовсім не факт, що Путін злякається санкцій і виведе свої війська з Донбасу. Він буде боротися за своє фізичне виживання, яке безпосередньо пов’язане з його рейтингами і народною підтримкою. Він свої 84% просто так не віддасть.
Навіщо Трампу потрібна перемога на Донбасі? Відповідь, який лежить на поверхні – щоб уникнути імпічменту.
Кажуть, у Сенату вже майже готова доповідь, де Трампу інкримінують як мінімум державну зраду. І все за зв’язки з Росією. Йому потрібна публічна перемога над Росією, щоб раз і назавжди відмитися. Втім, думаю, Донбасом Трампу не відбутися. Щоб відмитися, треба допомогти Україні повернути Крим.
А це завдання не з легких, та й партнери по переговорах Трампу попалися незавидні. Путін, який очікує подяки за допомогу в обранні на найвищий пост. Порошенко, який теж ходить в боржниках у Путіна за допомогу в обранні на найвищий пост. І, нарешті, Меркель, яка розкритикувала нові американські санкції, яку Трамп на дух не переносить.
Наступні кілька тижнів будуть досить цікавими в плані глобальної політики. Пристебніться ремнями, буде трясти. Знову ж таки, на наступному тижні Комітет з Безпеки в Раді на чолі з Пашинським розглядатиме держзраду Тимошенко. Але це так, містечкові гри.
Знаєте, як все це називається? Погано називається. Матюками називається. Коли народи вже давно відсунуті і, в принципі, лайно, а не люди, що опинилися нагорі через підкуп, обдурення, порожні обіцянки, маніпуляції з електоратом, втручання в електронний і ручний підрахунок голосів, сідають грати партію в покер, поклавши на сукно долю своїх держав і народів.
Буде цікаво спостерігати з боку, жуючи поп-корн, але, набагато цікавіше було б брати участь в долі своєї країни. Ми чекаємо від них, а від таких, як вони не чекають, у всякому разі, нічого хорошого …
