Розписуючи переваги інвестування в Україну, влада одночасно підраховує, наскільки можна спустошити кишені фінансистів, які їй повірили
“Раніше канадські українці інвестували в Україну для підтримки економіки. Зараз весь канадський бізнес готовий прийти. І хочу сказати вам – зараз правильний час і місце для інвестування”, – заявив Петро Порошенко під час свого візиту в Канаду, розписуючи переваги вкладення грошей в український бізнес.
Ще крутіше видав прем’єр Володимир Гройсман на Інвестиційному форумі в Києві: “Закликаю всіх інвестувати, оскільки навряд чи ми зможемо знайти на карті сучасної Європи і навіть світу країни, що можуть забезпечити таке економічне зростання, яке демонструватиме Україна. Ваші інвестиції будуть успішними, оскільки економіка зростає, а влада реально стоїть на позиції розвитку національної економіки”.
Як завжди, перші особи держави реальність, м’яко кажучи, прикрасили. Можливо, їх ввели в оману захоплені зведення Адміністрації президента про чудові позиції України в рейтингу Світового банку Doing Business – 80-е місце з 190.
А можливо, їхню уяву підігріли звіти про неймовірний приплив інвестицій, економічне зростання і підвищення добробуту українців. Хто зна.
От лише альтернативні президентської і прем’єрської прес-службам джерела інформації, якими ані Порошенко, ані Гройсман, судячи з усього, не користуються, свідчать про кардинально протилежні процеси.
Так, у нас 80-е місце в Doing Business, за рік країна піднялася в ньому на один пункт. Але державні мужі, як завжди, опускають неприємну подробицю: в частині показників цього рейтингу позиції України навпаки впали.
Зокрема, це стосується таких показників, як легкість отримання дозволів на будівництво, реєстрації власності, видачі кредитів, оподаткування та міжнародної торгівлі.
Так, в країну надходять іноземні інвестиції. Але президент і прем’єр мовчать про те, що це відбувається, як правило, за рахунок докапіталізації іноземними банками українських дочірніх структур. А також за рахунок повернення грошей, раніше виведених з України в офшори і тепер легалізованих у вигляді іноземних інвестицій.
А якщо взяти офіційні дані Держстату за півріччя, то обсяг іноземних капітальних інвестицій в країну склав 2 млрд 343,8 млн гривень – майже вдвічі менше, ніж за той же період минулого року.
Ці дані ще раз підтверджують загальний настрій іноземних інвесторів: 58% з них не планують нових інвестиційних проектів на наступний рік. А кількість тих, хто все ж збирається ризикнути, зменшилася за рік з 45% до 23%.
Основна причина таких настроїв – тотальна корупція і несправедливі суди. Такими є дані опитування іноземних інвесторів, що працюють в Україні, яке було проведено Європейською Бізнес Асоціацією (ЄБА).
На думку виконавчого директора згаданої структури Ганни Дерев’янко, це свідчить “про більш помірний підхід інвесторів у плануванні бізнес-активності в українських реаліях”.
Інакше кажучи, президент і прем’єр просто брешуть. Насамперед, представникам великого іноземного бізнесу.
Втім, бізнесмени не звикли довіряти одному джерелу, тим більше, коли йдеться про офіційних осіб держави. Багато в чому західний бізнес орієнтується на авторитетні міжнародні рейтинги. І зараз всі вони свідчать про те, що інвестиційну привабливість країни сильно перебільшено.
Альтернативна реальність
166 місце зі 180 можливих – така нинішня позиція України в індексі економічних свобод американського аналітичного центру Heritage Foundation, який понад 20 років оцінює економічну привабливість країн світу і входить в десятку кращих експертних центрів США.
Монополізацію ринків і захоплення влади олігархами іноземні інвестори вважають більш негативними факторами, ніж військовий конфлікт на сході.
Рейтинг кожної країни формується на основі 12 кількісних і якісних показників у сфері верховенства права, податкової політики, регулювання бізнесу та відкритості ринку.
І за всіма цими показниками Україна суттєво програє не тільки країнам Європи, а й найближчих сусідів – Білорусі, Росії, Молдові.
“Сусідство – гнітюче. Ліберія, Чад, Афганістан і Ангола займають відповідно 161-165 рядки вище від нас, – констатує директор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко у своєму ФБ. – На 180 позиції Північна Корея. І ось потрапляє така інформація на стіл потенційного інвестора, без якого Україна ніколи не покаже річного економічного зростання в 5% і вище. Чи нанесе він Україну на свою інвестиційну карту?”.
Питання, звичайно, риторичне, оскільки бізнесмени, які цікавляться перспективами вкладення грошей в Україну, окрім усіх інших джерел інформації, використовують і цей рейтинг.
А в ньому щодо нашої країни зазначено: “Верховенство права залишається крихким і ще більш підривається неефективністю судової системи. Уряд запустив комплекс реформ для відновлення економічного зростання, однак прогрес наразі непомітний”.
Ця оцінка збігається і з думкою тих, хто вже має досвід інвестування в Україну. Монополізацію ринків і захоплення влади олігархами вони вважають навіть більш негативними факторами, ніж військовий конфлікт на сході.
І це на додаток до непередбачуваності валютного курсу, нестабільності фінансової системи країни та репресивних дій правоохоронних органів. Саме так бачать ситуацію зсередини зарубіжні інвестори-клієнти найбільшої інвестиційної компанії України Dragon Capital.
“На жаль, відсутність верховенства права, корупція в судах і правоохоронних органах продовжують нівелювати заклики керівництва країни інвестувати та створювати робочі місця в Україні”, – вважає гендиректор компанії Томаш Фіала.
З ним згоден і директор Центру економічної стратегії Гліб Вишлінський: “Основна проблема України, з точки зору іноземних інвесторів, – не в економічній кризі, а в слабких і корумпованих інститутах, що заважають бізнесу інвестувати й розвиватися. Головне, що повинна зробити влада, – продемонструвати ефективність у боротьбі з корупцією і свавіллям силових органів”.
Проте якраз у цьому і полягає слабке місце української влади: попри всі наявні можливості, у її представників немає ані найменшого бажання боротися з корупцією. А силовики найчастіше виступають лише механізмом з позбавлення зарубіжних інвесторів їхніх грошей в Україні.
Доля інвестора
Українському підрозділу американської компанії Бунге, одному з найбільших виробників соняшникової олії в Україні, довелося підключити посольство США в Україні, щоб відбити спробу рейдерського захоплення свого елеватора у Вінницькій області.
І тільки втручання американського посла, який прямо поставив незручні питання вищому керівництву країни, дозволило американським інвесторам зберегти свої інвестиції та майно.
Проте прикладів щасливого для інвесторів результату подібних справ, на жаль, одиниці. А ось тих, хто, наслухавшись обіцянок Порошенка, вклав гроші в українську економіку і позбувся їх через завищені апетити українських чиновників, уже сотні.
Наприклад, депутат від “Народного фронту” Георгій Логвинський успішно “віджав” у французької компанії Черкаський лікеро-горілчаний завод, і французи залишилися ні з чим. Не те щоб депутат сильно хотів розвивати горілчану промисловість. Підприємство йому знадобилося виключно для перепродажу та заробляння на цій афері грошей.
Його однопартієць Сергій Пашинський точно так само успішно відібрав у американського інвестора Житомирську кондитерську фабрику. І знову ж – не для виробництва солодощів, а щоб перепродати підприємство президентській корпорації “Рошен” та підзаробити.
Влада справді дуже хоче залучити в Україну іноземні інвестиції, однак лише для того, аби перекласти їх до власних кишень.
Інвестиції в аграрний сектор також ні до чого доброго не приводять: американські і турецькі інвестори, які володіють кількома агрофермами в Херсонській області, змушені були навіть звернутися до президента і генпрокурора, аби відстояти свій бізнес.
Зайве говорити, що в жодному із перерахованих випадків суд не став на сторону інвесторів, а захищав позиції рейдерів.
І це лише одна з найбільш поширених проблем, з якою стикаються іноземні бізнесмени, що намагаються працювати в Україні. Крім усього іншого в хід йде і силовий тиск: обшуки СБУ та ГПУ з будь-якого зручного приводу. А вигадувати такі приводи силовики справжні майстри.
Наприклад, у квітні СБУ перетрусила офіс інвестиційної компанії Dragon Capital під виглядом використання в ньому неліцензійних комп’ютерних програм, хоча керівництво компанії пов’язувало цю акцію з бізнес-інтересами наближених до влади чиновників.
А в липні силовики прийшли з обшуками в представництво ізраїльської фірми Benish GPS в Києві. Привід – поставки електронного обладнання для МВС за часів “злочинної влади”.
Таких прикладів безліч, а от висновок з них один: влада справді дуже хоче залучити в Україну іноземні інвестиції, однак лише для того, аби перекласти їх до власних кишень. Іншими мотивами складно пояснити позицію вищого керівництва країни щодо інвесторів. І позиція ця не змінюється вже третій рік.
Здавалося б, що може бути простіше: достатньо прислухатися до рекомендацій представників українського та зарубіжного бізнесу, і все стане на свої місця.
Висновки американського аналітичного центру Heritage Foundation такі: “Тверда прихильність структурним реформам зі скорочення корупції та відкриття економіки для західних інвестицій і фінансових інститутів матиме вирішальне значення для сприяння стабілізації економіки”.
По суті, про те ж саме вже кілька років поспіль говорить і Анна Дерев’янко, виконавчий директор Європейської Бізнес Асоціації: “Ми, як організація, що представляє бізнес в Україні, з кожним роком підсилюємо риторику, все голосніше говоримо про необхідність активних дій з протидії корупції, в тому числі політичних дій та рішень. Справедливість і прозорість не можуть бути вибірковими, країна не повинна мати подвійних стандартів, жорстка антикорупційна політика має поширюватися на всіх, на чиновників і суддів. Інвестори відкрито і голосно говорять про це. Політики повинні, врешті-решт, звернути на них увагу”.
Повинні, але не звертають. Замість цього на порядку денному відмова від створення незалежного Антикорупційного суду. А ще фактичний провал реформи ГПУ, Нацполіції та оновлення суддівського корпусу, яке так і не відбулося.
І на тлі усієї цієї непривабливої картини заява президента про “правильний час та місце для інвестування” звучить як знущання.
Петро Сорока
Читайте також: Верховний головнокомандувач Панамськими офшорами
