Слідство напевно розбереться, хто винен у вибухах на території військового арсеналу поблизу Калинівки, і який реальний збиток економіці і обороноздатності країни. Ось тільки ми, її громадяни, напевно не почуємо чесних відповідей на ці питання.
За три з половиною роки війни діагноз української влади, повністю контрольованої особисто президентом Порошенко, поставлений чітко. Це повна відсутність стратегії оборони країни, якого б то не було плану деокупації і реінтеграції окупованих територій та відновлення мирного життя, обтяжене абсолютним нехтуванням Конституції і законів, розв’язною корупцією і патологічним бажанням наживатися на всьому, включаючи війну і окуповані території.
Цей діагноз багаторазово підтверджений тисячами нічим не невиправданих людських жертв, щоденними економічними і політичними втратами країни, повним провалом влади на дипломатичному, юридичному і інформаційному напрямках боротьби за незалежність України. Він підтверджений зрадницьким контрактом на поставку електроенергії в “Кримський федеральний округ”, схемою “Роттердам +” і кривавими баришами на торгівлі через лінію фронту.
Явні ознаки симптомів хвороби проявилися влітку 2014 го, коли начальник Генерального штабу Муженко і міністр оборони Гелетей кожен день наввипередки бігали до Президента і, клацаючи підборами, доповідали про те, що на черговій сільраді поставлений український прапор. На деяких по кілька разів.
А в цей час наш противник крок за кроком реалізовував стратегію позбавлення України джерел енергії. Так лінія фронту відсікла 70% наших шахт, які видобувають енергетичне вугілля.
Потім було масоване російське вторгнення, Іловайський, Дебальцевський і Мінський котли. І кожен раз глава держави і сформована ним військово-політична “команда” виявлялися нездатні адекватно оцінити обстановку і вчасно прийняти необхідні для країни рішення.
Ресурс часу Президента України – Верховного Головнокомандувача Збройними Силами воюючою країни – витрачався на монополізацію влади і економіки, зміцнення власного бізнесу і захоплення чужого.
Щоб підірвати обороноздатність України, ворогу не обов’язково вбивати тисячі наших солдатів, готових постояти за себе і свою країну. Можна знищити нашу військову техніку, але це складно і дорого. А найпростіший спосіб – точковими операціями позбавити нашу армію стратегічного запасу боєприпасів. Тоді вся наша військова техніка буде затребувана хіба що на парадах, в музеях і пунктах прийому металобрухту.
Відсутність стратегії позначилася в усьому: військових діях, дипломатії, економіці. За три з половиною роки війни так і не налагоджено виробництво снарядів, ракет для систем залпового вогню і багато чого іншого, що необхідно для оборони країни. Зате наші збройні сили приросли річковими бронекатерами, які довго значилися в неліквідах на особистому підприємстві Порошенко.
Звичайно, можна призначити стрілочника, винного у вибухах, але тоді низка їх точно не припиниться.
Можна сказати, що ми купимо необхідні боєприпаси. Ось тільки мало хто готовий їх нам продавати.
Та й де народ, вже “вичавлений” монополіями Ахметова, Фірташа, Григоришина і подібних до них бізнес-партнерів нашого Президента, візьме гроші?
Громадяни України віддають країні останнім військовим податком, щирою волонтерської допомогою і навіть податком на пенсії!
Щоб рельєфно відчути, від якої відповідальності намагаються піти начальник Генштабу Муженко і покриває його Президент, наведу лише деякі цифри.
У нашій країні близько 10 мільйонів пенсіонерів, або 80% від їх загального числа, отримують мінімальну пенсію в 1312 гривень.
Сьогодні один снаряд калібру 125 мм для танкової гармати продається за 1,5 тисячі доларів США, що дорівнює пенсії однієї людини за 30 місяців.
Середня вартість однієї ракети калібру 122 мм для системи залпового вогню “Град” коштує 2,2 тисячі доларів або дорівнює пенсії за 44 місяці. Для одного залпу необхідно 40 таких ракет.
Ціна однієї ракети для РСЗВ “Ураган”, в залежності від модифікації, коливається від 8 до 12 тисяч доларів або дорівнює пенсії за 13 – 20 років. Для одного залпу необхідно 16 таких ракет.
Втім, як сказав би Міністр соціальної політики Рева, не варто турбуватися, наші пенсіонери так довго не проживуть.
І наостанок, вартість одного залпу РСЗВ “Смерч”, для якого необхідно 12 ракет, ціна кожної з яких становить 30 тисяч, обходиться в 360 тисяч доларів США або дорівнює річній пенсії шестиста наших громадян.
Всього, за різними оцінками, в Калинівці було знищено від 30 до 40 тисяч тонн снарядів і ракет.
Кожен українець може співвіднести ці цифри і нанесений країні збитків зі своєю зарплатою, стипендією, доходами свого виживає бізнесу.
Я не вірю в низку випадковостей, коли в особливий період, що вимагає підвищеної пильності, поспіль вибухають арсенали. Ворог намацав слабке місце і цілеспрямовано руйнує нашу здатність захищати свою землю. Таким слабким місцем виявилися не стільки відсутність високого паркану або новітньої сигналізації, скільки відсутність у формального лідера країни бажання і волі її захищати.
Багато з тих, хто особисто знайомий з Порошенком, знають про одну з його психологічних особливостей: при будь-якій спробі запропонувати ознайомитися з важливими матеріалами, які він гарантовано не міг раніше тримати в руках, піде репліка “Я це знаю!”.
Психологам видніше, в яких темних глибинах криються причини такої реакції, але мене з перших днів його перебування при владі хвилювало питання: “А чи читав Президент України Конституцію нашої держави, і чи знайомий Верховний Головнокомандувач із Законом “Про оборону України” та Положеннями про Міністерство оборони і Генеральний Штаб наших Збройних Сил?”. На превеликий жаль, впевнений, що ні!
Інакше Президент побачив би, що саме Генеральний Штаб “здійснює контроль за станом бойової та мобілізаційної готовності, боєздатності … військових частин, установ і організацій Збройних Сил …”, а також “організовує захист від терористичних посягань об’єктів Збройних Сил, озброєння, військової техніки, матеріально-технічних засобів, які знаходяться у військових частинах або зберігаються в певних місцях … “, і не доручав би Міністру оборони на засіданні т.зв. військового кабінету посилити охорону арсеналів.
Якби Президент воюючою країни хоча б узяв в руки Положення, що визначає завдання, повноваження та зону відповідальності Генерального Штабу, під яким стоїть підпис Януковича, то побачив би, що воно явно не відповідає ні військовому часу, ні задекларованому прагненню країни в НАТО.
Ситуація з Положенням про Міноборони взагалі є прямим підтвердженням невиконання Президентом України своїх конституційних обов’язків. Відповідно до діючого Положення, затвердженого в 2011 році Януковичем, Міноборони, поряд з основними завданнями, як і раніше відповідає за “формування державної політики в сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи , гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру, гідрометеорологічної діяльності виз ності “, і в його веденні знаходиться Державна служба з надзвичайних ситуацій, яка ще в 2014 році фактично була підпорядкована МВС.
У Положенні ж про МВС, затвердженому Кабінетом міністрів 28 жовтня 2015 року, дослівно дублюються ті ж самі повноваження.
Все це викликає абсолютно не просте запитання: а хто ж буде відповідати за те, що кожен день в пожежах, ДТП та інших надзвичайних ситуаціях гине понад 50 українських громадян? Мабуть, як у випадку з вибухами в Калинівці, ніхто.
Упевнений, що Президент-олігарх Порошенко статути своїх офшорів, від яких залежить безпека його бізнесу, напевно читав. До Конституції ж, Закону “Про оборону України” та Положень про Міноборони та Генштаб, від яких залежить безпека країни і кожного її громадянина, руки у нього просто не дійшли.
Андрій Сенченко, глава у Всеукраїнський громадський рух “Сила права”
