Як влада підготувалися до опалювального сезону, чому тарифи знову можуть вирости і скільки населення переплатило за електроенергію і газ монополістам, розповів гість Politeka Online екс-міністр ЖКГ Олексій Кучеренко.
Про початок опалювального сезону
Потрібно зрозуміти, що це заполітизований багатогранний процес, який визначає температуру в радіаторах, прийшло чи ні тепло в будинку. Це питання фінансових потоків. Напевно, питання про те, чи вистачить нам грошей, і є ключовим.
Створена система тотальних боргових зобов’язань: ми, населення, повинні теплокомуненерго, за тих, хто не може платити, платить бюджет через субсидії. 50%, а буде навіть більше, близько 60%, змушені йти і просити. Ми з вами, умовно, заборгували “Київенерго”. “Київенерго” заборгувало НАК “Нафтогаз” десь 2 млрд: частина за тепло, частина за електроенергію, частина по субсидіях та інше.
“Київенерго” через борги, непрозорість і змови з КМДА ті гроші, які до них надходять, безконтрольно витрачає на утримання мереж, підготовку до зими. Недавній прорив теплотраси в Солом’янському районі – це ж черговий прорив з початку цього сезону, і ще ж немає холодів. Коли настають холоди, тиск в мережах вищий – ризик ще більші.
Це ознака того, що київські тепломережі знаходяться в украй амортизованому стані, вони зношені, і ймовірність проривів все більша. Прориви – це додаткові витрати і потенційний ріст тарифів.
Про ланцюжок відповідальності
Поставити запитання: чому мережі в такому стані? Віталій Кличко скаже, що вони в управлінні у “Київенерго”, він ні за що не відповідає. Йому це дуже зручно. Відразу скажу, що це обман і страусина позиція.
“Київенерго” скаже, що потрібно підвищувати тариф – тоді вистачить грошей на мережі. А так тариф маленький, гроші забирає НАК “Нафтогаз”, ми не модернізуємо ваші мережі. Хоча обманюють і ті, і інші.
НАК “Нафтогаз” буде розповідати байку, що йому не вистачає грошей, мало прибутку в 28 млрд грн, яку він тримає нерозподіленою на рахунках, і потрібно ще в 1,5 рази підвищити ціну на газ.
Все це споглядає пан Гройсман, розповідає нам про якусь ринкову ціну на газ. Чомусь німецьку, а не українську. Тобто на український газ він встановив німецьку ціну.
І розповідає, що він ні за що не відповідає, а за все відповідають місцеві органи влади і мери.
Над усім цим стоїть Дмитро Вовк, голова Нацкомісії (Нацкомісія з держрегулювання в сфері енергетики і комунальних послуг, НКРЕКП, – ред.), який начебто ліцензує ці підприємства теплокомуненерго і повинен їх контролювати.
Але він цим не займається з цілого ряду причин.
Він слабкий інституційно. У цій ситуації споживачів кинули під танк, і ми з вами матимемо дуже “веселу” зиму. Найголовніше, що ми не знайдемо відповідального.
Про недоліки системи
Сама система тарифоутворення, починаючи з НАК “Нафтогаз”, неправильна. Ціна на газ ставить неправильні параметри для всіх нас, і всім нам не вистачає грошей. Чим більше “Нафтогаз” витягне грошей у нас і “Київенерго”, тим менше залишиться.
Тарифоутворення для теплокомуненерго дуже непрозоре, корупційне і, найголовніше, немає механізмів контролю з боку споживачів.
Коли ж і за які гроші ми зможемо утеплити наші будинки? На це питання ніхто в нашій країні не береться відповісти. Показують скромні пілотні проекти, може бути, на 50 будинків в місті. А в місті мінімум 8 тис. будинків, які повинні потрапити під програму.
Про споживачах і монополістів
У киян вже давно повинна була сформуватися жорстка претензія до глави КМДА Віталія Кличка через те, що він самоусунувся від наших взаємин з монополістами.
Він зайняв тупикову позицію. Вона неправильна.
Людей залишили один на один з “Київенерго”. “Київенерго” – це приватна компанія, яка зацікавлена тільки в одному: в максимізації фінансового потоку. Вона це робить правдами і неправдами.
Регулятора і ефективного арбітра у нас немає, тому що Нацкомісія не справляється в силу політичних причин і своєї кадрової імпотенції, а КМДА самоусунулася.
Те ж стосується і водоканалу, який, начебто, комунальний. Але коли я чую від мера, що він не впливає на “Київводоканал”, виникає питання: навіщо нам така біда? Він же наш, чому там триденні черги, якщо людям потрібно звіритися, зробити перевірку лічильників і т. д.? Просто тариф водоканалу не такий великий, як на тепло, тому не так напружено виглядають відносини.
Про те, як довести, що послуги неякісні
Теоретично є постанови про порядок перерахунку за неякісні надані послуги.
Пишете заяву в теплокомуненерго. Вони, як правило, не приходять. Через день можна з сусідами робити акт. Бажано покликати експлуатуючу організацію – це комунальні дирекції. Якби вони були налаштовані більше допомагати киянам, а не грабувати їх, вони б це робили самі. Але вони теж усунулися.
Бажано відправляти все рекомендованим листом. Шанс, що відреагують, дуже слабенький. Ви з цим актом напишете Кличко. Він відпишеться від вас. Потім ви з цією ж відпискою підете в Нацкомісію. А потім ви проклянете все і скажете, що це держава і це місто на мене не працюють.
Монополісти спущені на нас, і ми позбавлені можливості захищатися. Невже ви думаєте, що це випадкова ситуація? Всі монополісти націлені тільки на одне – видавити у вас якомога більше грошей.
Я об’їздив пів-України. Населення вкрай незадоволене і відчуває роздратування, що межує з ненавистю. Але, що робити, вони поки не знають. І ні на які майдани вони не підуть. Значить поки будуть накопичуватися борги. Поки хтось не піде щось відбирати. Тому будуть якісь сценарії, які мені складно передбачити.
Можу сказати, як це відбувалося в інших країнах. Намагалися щось відібрати, потім відбувалися якісь нещасні випадки, потім відбувалося те, що перекручувало ситуацію.
Сума боргів і ступінь невдоволення сьогодні на межі критичній. Як розгортатиметься далі? Це точно не економічний, а соціально-політичний сценарій.
Сьогодні загальна сума боргу по комуналці – 31 млрд, з пенями, штрафами.
Про безвихідну ситуацію
Ситуація патова, ще раз скажу, вона політична. Йдеться про дуже великі гроші.
“Роттердам +”, тобто схема, по якій українське вугілля з однією собівартістю закладається з вартістю в два рази дорожчою в ціну електроенергії, обійшовся нам у 15 млрд грн на рік.
Німецька ціна на український газ обійшлася нам у 30 млрд грн на рік. Разом 45 млрд грн.
Всього в Україні 15 млн домогосподарств. 3 тис. грн в середньому кожне домогосподарство заплатило додатково тільки по енергетичним монополіям. В результаті на 10 млрд дол. скоротився роздрібний товарообіг, тому що ці 3 тис. грн кожна родина не витратила на магазини, поїздки, дітей.
Ці гроші перекочували в іншому напрямку.
Відкриваєте Forbes – і бачите, на скільки виросли доходи наших провідних мільярдерів.
Олексій Кучеренко, офіційний представник позивача Юлії Тимошенко у “тарифному” судовому процесі, екс-міністр ЖКГ, Politeka, 1 листопада 2017р.
