Президент Володимир Зеленський запропонував законодавчо закріпити поняття “олігарх”, щоб, за його словами, боротися з цими самими олігархами шляхом їх перетворення в звичайних бізнесменів.
Втім, спостерігачі в цій ідеї відразу побачили підступ, запідозривши, що насправді тут є політичний підтекст.
Наприклад, популярна версія: в Офісі президента хочуть за допомогою антиолігархічного закону перекрити шлях ряду осіб, перш за все, Петру Порошенкоds на майбутні вибори президента.
Наскільки реальний цей задум, у матеріалі.
Читайте також: Бомба уповільненої дії: чому “Велике будівництво” може “поховати” Зеленського
Тільки великий бізнес
Як повідомив сам Зеленський, ідея закону проти олігархів належить йому. На засіданні Ради національної безпеки і оборони (РНБО) 15 квітня Зеленський запропонував розробити законодавчий акт РНБО і своєму Офісу у співпраці з Антимонопольним комітетом.
Необхідність прийняття такого закону Зеленський пояснює боротьбою з впливом олігархату “на вибори, на економіку, на закони, на Верховну Раду”. “Цього допускати більше не можна”, – зазначив президент.
“Вважаю, що сьогодні це один із пріоритетів – розробити базовий законопроект про статус олігарха в нашій країні: що буде з такими людьми, які будуть вводитися санкції, як олігархи будуть перетворюватися в бізнесменів”, – наполягає президент, уточнюючи при цьому, що “великий бізнес, будь-який бізнес в Україні” влада готова підтримувати.
На прицілі – Порошенко?
Офіційній версії повірили не всі. Альтернативну запропонував народний депутат восьмого скликання Вадим Денисенко. На його думку, в ОП хочуть за допомогою закону обмежити політичну діяльність, перш за все, лідера “Євросолідарності” Порошенка. Як відомо, Зеленський, увійшовши в образ “націонал-патріота”, і, як стверджують деякі експерти, став конкурентом екс-президента в його електоральній ніші.
Тому версія про боротьбу з Порошенком заслуговує на увагу.
“Головною новелою закону про олігархів, який анонсували на засіданні РНБО, стане заборона тим самим олігархам брати участь у виборах, і, можливо, у фінансуванні партій… В Офісі вважають, що це не тільки допоможе перемогти Порошенка, а й покаже, що Зеленський відірвався від Коломойського”, – написав Денисенко на своїй сторінці в Фейсбуці.
У коментарі, який дав з приводу цієї законодавчої ініціативи радник глави Офісу президента Михайло Подляк також видно прямий натяк на Порошенка: “Справа не в тих чи інших прізвищах, а в цілому – в можливостях олігархів купувати собі частину держави. Іноді у вигляді міністрів, частіше у вигляді депутатських фракцій, майже завжди – у вигляді фрагментів тих чи інших силових структур. Іноді, правда, трапляються взагалі катастрофи, коли олігарх купує собі посаду президента (з усіх українських президентів олігархом був тільки Порошенко – ред.) і потім п’ять років особисто відбиває витрати і вкладення”.
У президентській партії “Слуги народу” стверджують, що Порошенка можна вважати олігархом з усіма витікаючими наслідками.
“Олігарх в моєму розумінні – це людина, яка має вплив на політичні та економічні процеси, політичні партії, а також володіє медіа. У нас є класичний олігарх – Порошенко, на якого записані різні бізнеси, а також політична сила “Євросолідарність”, телеканал “Прямий”, – коментує народний депутат від СН Олександр Качура, який засідає в парламентському комітеті з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування.
При цьому він спростовує припущення, що закон буде прийматися “під Порошенка”.
“Щоб не потрапити під закон, потрібно просто перестати бути олігархом”, – зазначив народний обранець, який підтримує ідею президента про антиолігархічне законодавство.
За методом люстрації
Втім, критерії олігарха – предмет дискусії.
“Юридичне визначення олігарха розмите. Власник заводів, газет, пароплавів? Так у багатьох бізнесменів є маленькі і великі заводи, ЗМІ і так далі. Олігарх – не юридичний, а політичний термін. Такі закони – популізм”, – коментує колишній керівник Комітету виборців України, народний депутат восьмого скликання Олександр Черненко, який балотувався в це скликання Ради за списком ЄС.
На його думку, якщо Порошенкові або комусь ще на підставі якогось закону спробують закрити шлях в політику, надавши статус олігарха, це буде неконституційно.
“Це буде порушення права, а це порушення Конституції. Є невеликий список обмежень на участь у виборах, але тільки не вигадана категорія для громадян України. У кожного є право обирати і бути обраним. Можна, звичайно, вписати в Конституцію все, що завгодно, але це буде суперечити стандартам демократії”, – наполягає Черненко.
У той же час тут варто нагадати, що схожий прецедент уже був застосований як раз під час президентства Порошенка – через прийняття закону про люстрацію. Згодом його не раз оспорювали в судах, як позбавлення українців їх конституційних прав – групі громадян, виділених за певною ознакою, заборонили займати державні посади протягом 10 років. Аргументація – були на керівних постах при Януковичі – застосовувалася вибірково і сам Порошенко мав би потрапити під цей закон, так як у 2012 році займав посаду мністра економічного розвитку в уряді Миколи Азарова.
Так що цілком можливо, що подібний підхід буде використаний і щодо громадян, яким присвоять статус олігархів. І потім цей закон можна буде довго оспорювати в КСУ, але так само безуспішно як і люстрацію.
Проти кого закон і навіщо?
Якщо підсумувати чутки, які гуляють з приводу того, що саме буде заборонено робити олігархам, то можна виділити три моменти.
1. Займати будь-які державні посади, включаючи посаду президент і прем’єр-міністра.
2. Фінансувати партії.
3. Володіти і фінансувати ЗМІ.
Відзначимо, що на практиці, очевидно, можна реалізувати лише перший пункт.
Партії і так офіційно олігархами не фінансувалися. В основному їх підживлення йде або через підставних осіб (про що свідчать численні розслідування ЗМІ), або взагалі “чорним налом”.
Що стосується телеканалів, то є приклад Коломойського, який переоформив “1 + 1” на журналістів і топ-менеджемент. Крім того, структура власності більшості олігархів непрозора, оформлена на “фунтів” або довірених осіб, а тому довести, що ЗМІ фінансує конкретно громадянин, наділений за законом статусом олігарха, буде практично неможливо.
“Припустимо, “слуги народу” пропишуть якесь визначення олігарха в законі і навіть приймуть його. Хіба це зменшить їх можливості? Ахметов, Пінчук, або той самий Коломойський самі до влади не збираються. Але у них залишаються ресурси, в тому числі медіа, за допомогою яких вони впливають на владу. Але сумніваюся, що у них заберуть телеканали”, – коментує політолог Вадим Карасьов.
Крім того, важливо розуміти, що і олігархи потрібні владі для фінансування її політичних та інших проектів, а також для фінансування телеканалів, які за рахунок великого бюджету мають широке охоплення аудиторії і проводять, як правило, лояльну до будь-якої влади редакційну політику.
Тому єдині, хто може постраждати від прийняття закону (якщо він взагалі буде прийнятий), це ті олігархи, які особисто беруть участь в політичній боротьбі.
Не так давно Зеленський перераховував тих, кого він відносить до олігархів, поіменно: “не важливе прізвище – це Медведчук, Коломойський, Порошенко, Ахметов, Пінчук, Фірташ чи будь-хто інший. Важливо одне: ти готовий працювати законно і прозоро чи хочеш і надалі створювати монополії, контролювати засоби масової інформації, впливати на депутатів і інших державних службовців”.
Із зазначеного списку політикою особисто займаються тільки двоє – Медведчук і Порошенко.
Не виключено, що саме проти них і спробують використовувати закон про статус олігарха. До реального зменшення впливу олігархату на українську політику і економіку він, на думку експертів, не приведе.
“Через закон про олігархів ситуацію не змінити і не перетворити їх у великих бізнесменів. Потрібно міняти модель економіки, а це зовсім інші підходи”, – вважає політолог Вадим Карасьов.
На його думку, демонстративні “антиолігархічні” кроки необхідні Зеленському для налагодження відносин з новою американською адміністрацією і взагалі колективним Заходом, де як і раніше вважають українську владу занадто пов’язаною з олігархами, перш за все з Коломойським.
“Місця для маневру все менше. Тому у Зеленського будуть все робити, нібито слідуючи вимогам американців, європейців, але так, щоб нічого не змінювалося”, – говорить Карасьов.
Народний депутат Качура вагається з відповіддю, коли проект закону надійде в Раду з Офісу президента, де його, напевно, й напишуть.
На питання, які шанси можуть бути у такого закону в сесійній залі, парламентарій говорить, що потрібно спершу подивитися на його зміст. “Прогнози можна буде робити тільки після того, як ми отримаємо і вивчимо законопроект”, – пояснює народний депутат Качура (СН).
Читайте також: Логіка параноїка. Чому Путін не може не воювати з Україною
