9 травня опубліковано офіційно указ президента №183/2019 про присвоєння генеральських звань 17 офіцерам і генералам ЗСУ, раніше указами 6 генеральських звань було присвоєно в Держприкордонслужбі та 1 звання – в СБУ.
Всі призначення відповідають посадовому розкладу – тобто посада передбачає певне звання, і тому підвищення обгрунтовані. Велика частина відзначених званням – це логічні рішення, є і люди з заслугами, і з реальним досвідом. Але не всі. Однак не можна не звернути увагу, що багато генеральських посад, де далися підвищення – новостворені, і посади в них певного рангу створені для заохочення або просування конкретних людей, а не виходячи з якоїсь раціональної логіки.
Шість генерал-майорів ВСУ стали генерал-лейтенантами, з них два – на командних посадах у військах, четверо служать в структурах тилу і адміністративному апараті МО:
1. Олег Вишневський – командувач ОК “Південь”;
2. Василь Черненко – командувач повітряним командуванням “Південь”;
3. Іван Гаврилюк – начальник Головного управління логістики-заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (в його руках весь тил);
4. Сергій Корнійчук – перший заступник Головного інспектора Міноборони (підпорядковується міністру, а не командувачу ЗСУ);
5. Володимир Рапко – начальник військ зв’язку ЗСУ;
6. Микола Шевцов – начальник Озброєння ЗСУ.
Зірки генерал-лейтенанта для Шевцова – це найбільший скандал і повний абсурд. Справа в тому, що саме Шевцов відповідає за безпеку арсеналів і складів боєприпасів в ЗСУ, це вища посадова особа, яка підпорядковується безпосередньо начальнику Генштабу. І це за час його керівництва Озброєнням були підірвані три найбільших склади боєприпасів стратегічного значення – Балаклія, Ічня та Калинівка, це Шевцов фігурував в звітах всіх комісій з перевірки безпеки арсеналів, як той, що зриває плани, не виконує розпорядження. Але Шевцов лояльний начальнику Генштабу Муженку, і йому прощають все. Призначалися непричетні до вибухів “стрілочники”, заступник начальника Генштабу Хіжого і ще групу офіцерів зняли нібито за вибух складу сектора в Сватово, хоча він за це не відповідав, відповідав Шевцов. Всі вибухи складів, за які судили начальників – це насправді відповідальність Шевцова. Значить, все в порядку на складах, все правильно робив Шевцов, показує Петро Олексійович своїм указом.
Читайте також: Чому вибухають склади, нікого не карають, а винних нагороджують
11 полковників ЗСУ отримали звання генерал-майорів, 6 з них – на командних посадах у військах, 5 – на адміністративних і тилових посадах:
7. Петро Ромигайло – начальник штабу – перший заступник командувача ОК “Північ”. У 14-му – начальник штабу сектора “Д”, першим передав доповідь про вторгнення російських військ вранці 24 серпня керівництву ЗСУ, згодом дав свідчення про це військовій прокуратурі, на його свідченнях будується і розслідування слідчої комісії ВР по Іловайську. Змінювати покази відмовився. Колишній командувач сектором “Л” в 2016-му році;
8. Андрій Соколов – заступник командуючого ОК “Південь”, заслужив добру славу як колишній комбриг 72-ї бригади;
9. Юрій Ставський – командувач зенітних ракетних військ;
10. Микола Олещук – начальник штабу-перший заступник повітряного командування “Схід”;
11. Василий Осипчук – замкомандуючого ОК “Північ”;
12. Артем Лучніков – начальник штабу-перший заступник командувача морською піхотою ВМС ЗСУ (Створення нового командування морською піхотою викликало створення чотирьох нових генеральських посад, так що рішення закономірне);
13. Володимир Миронюк – командир кадру корпусу резерву (корпус резерву також новий рід сухопутних військ, з новими посадами);
14. Геннадій Долгашов – начальник управління персоналу сухопутних військ ЗСУ;
15. Дмитро Марченко – начальник Головного управління розвитку і супроводу матеріального забезпечення. Найзавидніша кар’єра в цьому генеральському списку у Марченка. У 2015-му він був призначений в званні підполковника на новостворене ГУРСМО, яке займається організацією держзакупівель ВСУ, а оскільки дана посада була внесена до розкладу як генерал-лейтенантська, звання полковника і генерал-майора було присвоєно стрімко. Полковник в 2017-му – і вже генерал-майор в 2019-му, і це ще не межа зростання на цій посаді;
16. Ігор Хоменко – начальник Головного військово-медичного управління;
17. Ігор Ступницький – начальнику логістики ВМС ЗСУ.
У Державній прикордонній службі указом №178/2019 було присвоєно 6 генеральських звань:
18. Начальник ДПСУ Петро Цигикал став генералом армії. Цигикал зробив вражаючу кар’єру – в 2015-му полковник, а за чотири роки отримав всі чотири існуючих генеральських звання.
19. Юрій Гресько – перший заступник начальника ДПСУ став генерал-лейтенантом;
20. Артур Піменов – заступник начальника ДПСУ – став генерал-лейтенантом;
Три прикордонних полковника стали генералами:
21. Леонід Коваленко – заступник директора департаменту власної безпеки ДПСУ;
22. Олександр Лебідь – начальник Донецько-Луганського управління;
23. Сергій Шарапа – директор департаменту апаратної роботи ДПСУ;
У Службі безпеки указом №204/2019 присвоєно тільки одне генеральське звання:
24. Сергій Коваленко – заступник начальника головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ (куратор митниці, і керівник розслідування у справі Мирослава Продана, екс-глави ДФС).
Я не проти генералів, генерали потрібні, але структура управління не повинна розбухати. Ряду генералів Петро Олексійович дав для заохочення і сприяння кар’єрі, ряд генералів отримали звання напередодні ймовірних кадрових замін, як подяку. Кількість призначень пов’язано з бажанням залишити про себе добру пам’ять і політичний вплив. Але далеко не для всіх генералів така увага буде ростом – для декого це викличе питання. На мій погляд, з досвіду США та Ізраїлю, кар’єрний ріст повинен бути пов’язаний насамперед з командними посадами у військах, а не з апаратною роботою, яка теж потрібна, звичайно, але генерал повинен рости не як клерк – а перш за все як воєначальник.
Не за контроль кордону, не за розподіл матеріальних ресурсів – найкраща кар’єра повинна бути у тих, хто служить у військах.
Для цього не треба вигадувати посади і високі звання, навпаки, структура управління повинна скорочуватися, щоб бути більш мобільною і гнучкою, і за рахунок оптимізації структури треба збільшувати ресурси на утримання. Офіцерам і генералам необхідний рух не тільки по вертикалях, але і по горизонталях. Проблема не в збільшенні числа генералів – а в збільшенні числа структур управління, зростання яких не обгрунтовані ні програмою розвитку ЗСУ ні об’єктивними проблемами війни. Генерал – це одне з вищих досягнень в кар’єрі військового, і це повинен бути зразок професіоналізму, досвіду і лідерських якостей, такі рішення повинні бути бездоганні.
Читайте також: “Кульгава качка” Петро Порошенко – рятівник Медведчука та Ахметова
