30 березня в форматі відеоконференції відбулися переговори канцлера Німеччини Ангели Меркель, президента Франції Еммануеля Макрона і російського лідера Володимира Путіна.
Першим пунктом в прес-релізах, опублікованих їх канцеляріями, значилося протидія пандемії в контексті кампанії по вакцинації. Путін очікувано використовував цю бесіду для просування “Супутника V” на європейський ринок, для чого потрібне схвалення вакцини Європейським агентством лікарських засобів (EMA), яке зараз проводить аудит російського препарату.
В цілому ж прес-релізи Берліна, Парижа і Москви майже ідентичні.
Тим не менш є пара суттєвих відмінностей. Другу вкажемо трохи нижче, а поки відзначимо, що Єлисейський палац другим пунктом вказав кейс Олексія Навального і повідомив: Макрон і Меркель закликали дотримуватися прав опозиціонера в рамках Європейської конвенції про права людини.
Так, канцлер дійсно теж про це говорила, згідно з повідомленням її прес-служби, але Навального Берлін відправив в самий кінець прес-релізу.
Там же оппозіціонера-“бутерброда” розмістила, до слова, і прес-служба Кремля, яка написала лише наступне: “У зв’язку з піднятим партнерами питанням про О. Навального були надані відповідні роз’яснення об’єктивних обставин справи”.
У чому причина таких структурних відмінностей в повідомлення Берліна і Парижа?
Ну, по-перше, у Меркель розуміють, що отруєння і тюремний термін Навального, може, і є важливою темою, але аж ніяк не предметом торгу. Принаймні зараз. Своє слово Євросоюз нещодавно вже сказав, ввівши санкції щодо Росії у цій справі.
По-друге, Макрон, відомий своїми “політичними пластичністю і мінливістю”, в даний конкретний момент готовий тригерити російського візаві Навальним, а канцлер ФРН — як і раніше ні.
Далі ж за списком йдуть: війна на Донбасі (у Берліна і Москви — на другому місці, у Парижа, відповідно, на третьому); Білорусь, Лівія, Сирія, Іран.
Перш ніж перейти до українського питання, швидко пробіжить по іншим пунктам, щоб вже до них не повертатися.
Отже, Білорусь. Макрон і Меркель хочуть розв’язання внутрішньополітичної кризи в республіці, в якому найактивнішу участь бере Кремль, і закликають до “інклюзивного діалогу”. Відповідь Москви очікувано проста: “Не лізьте в Білорусь”.
Лівія. У Лівії, як відомо, напередодні відбулася зміна влади, і її отримали люди, що представляють обидві сторони конфлікту, а також мають зв’язки як з Туреччиною, так і з Росією, і з Францією. Незважаючи на це, Європа, та й США, все ж сподіваються, що незабаром про конфлікт можна буде забути. Так що всі учасники розмови, як це прийнято формулювати на канцеляриті, “висловили задоволення” змінами в Лівії . Цей пункт, як видно, був включений до порядку денного не тільки через вочевидь новинного приводу, але — і це головне — як фактора, що згладжує конфліктні теми. .
Що стосується Сирії, то тут у них ставлення до проблеми кардинально відрізняється. Якщо Париж і Берлін говорять про гуманітарну катастрофу і вимагають від Москви щось з цим робити, то Кремль робить акцент на тому, що ситуація в Сирії стабілізується, лише визнаючи, що є невелика гуманітарна, як би, проблемка.
Іран. Всі троє лідерів виступили за діалог і повернення до виконання умов Спільного всеосяжного плану дій (“ядерної угоди”), яких Іран зараз не виконує. Йде торг між Тегераном і Вашингтоном. Аятоли вимагають від США спершу скасувати санкції, а потім вони вже почнуть дотримуватися угоди. Адміністрація Джо Байдена на шантаж поки не реагує. Європейські учасники угоди свою роль фактичних статистів в цьому питанні компенсують обміном думками на публіку.
У прес-релізі Кремля є пункт — він передує згадку про Навального. У ньому йдеться: “Обговорено стан справ у відносинах між Росією і Європейським союзом. З російської сторони знову заявлено про готовність до відновлення нормальної деполітизованої взаємодії з ЄС, якщо до цього буде проявлена зустрічна зацікавленість”.
Тобто Кремль продовжує дотримуватися лінії поведінки, вихідну точку для якої поставив в ході візиту до Москви глави європейської дипломатії Жозепа Бореллі, — та місія, як відомо, завершилася скандалом і зростанням напруги у відносинах між Євросоюзом і Росією.
Москва звинувачує Брюссель в тому, що ЄС і РФ сьогодні переживають гостру фазу протистояння. Але також пропонує зарити сокиру війни. Пропозицію миру лідери Німеччини і Франції проігнорували — в повідомленнях їхніх прес-служб про це ні слова.
Ще більш красномовним підтвердженням того є повітряний балет, який країни НАТО і Росія влаштували за день до переговорів Макрона, Меркель і Путіна.
29 березня літаки країн — членів Організації Північноатлантичного договору, згідно з повідомленням на сайті Альянсу, десять (!) разів піднімалися в повітря для перехоплення російських бомбардувальників і винищувачів в чотирьох локаціях — над Балтійським, Чорним, Північним морями і над Північною Атлантикою.
НАТО зазначив “незвичайний рівень активності Росії в повітрі” і відзвітував, що за шість годин авіація Альянсу перехопила шість різних груп літаків ВКС РФ, серед яких стратегічні бомбардувальники Ту-95 і Ту-160, патрульний протичовновий Іл-38.
Чому це повітряний балет? З тієї простої причини, що ці “зустрічі в небі” обидві сторони використовували для демонстрації намірів і відправки конкретних сигналів один одному.
Росія в черговий раз перед важливими переговорами пограла мускулами, НАТО в цілому і Європа зокрема — пограли у відповідь, давши зрозуміти, що готові належним чином реагувати на російські провокації та погрози. Ця гра — слабка, але все ж втіха для українців, які бачать спробу договорняка в тристоронньому форматі переговорів.
Кремлівське вкидання
Вчорашня відеоконференція чітко показала (і ця демонстрація була, очевидно, адресована Києву), що для Росії ключовою темою була і залишається Україна. На відміну від прес-служб Макрона і Меркель, кремлівська українського питанню присвятила більшу частину свого повідомлення, особливо підкреслюючи “докладний обмін думками щодо ситуації в Україні”.
Наводимо цей абзац: “У ході докладного обміну думками щодо ситуації на Україні підтверджено безальтернативність мінського “Комплексу заходів” 2015 року як основи врегулювання внутрішнього конфлікту в цій країні. Президент Росії підкреслив важливість виконання київською владою всіх раніше досягнутих на вищому рівні домовленостей, перш за все по налагодженню прямого діалогу з Донецьком і Луганськом і врегулювання правових аспектів особливого статусу Донбасу. З російського боку виражена серйозна заклопотаність у зв’язку з ескалацією України збройного протистояння на лінії зіткнення і фактичною відмовою від виконання узгоджених в липні 2020 року в Контактної групи “Додаткових заходів щодо посилення режиму припинення вогню “. Політрадники лідерів продовжать спільну роботу”.
Переговори з Парижем і Берліном Москва використовувала для створення потрібної Путіну медійної картинки — зробити так, щоб вони виглядали як саміт “нормандської четвірки” без України.
Мета полягає в тому, щоб Україна не виглядала стороною переговорів, з якої про щось можна говорити серйозно. “Кризу” можуть вирішити лише дійсно сильні лідери. І зараз цей меседж вельми інтенсивно розганяється по кремлівським пропагандистським ресурсів на кшталт RT.
У певному сенсі Москва медійно ставить Україну на один рівень з ОРДЛО, дотримуючись наративу про “внутрішній” конфлікт.
Київ в рамках Мінської групи формально представників не помічає, називаючи Росію стороною конфлікту. РФ, в свою чергу, себе такою не визнає і з року в рік намагається домогтися прямих переговорів між Києвом і терористами. У той же час російська подача вчорашньої “нормандської” зустрічі цілком укладається в формат “активних заходів”, спрямованих на, що називається, “розгін зради”. Кремль таким чином сприяє посиленню розладу в українському суспільстві, підштовхуючи патріотично налаштовану громадськість до висновку, що Зеленського, мовляв, виключають з “нормандського формату”.
На жаль, ця російська інформаційно-психологічна операція (ІПСОА) виявилася ефективною. Багато хто в Україні дійсно розцінили вчорашню відеоконференцію як ознаку прийдешнього виключення України з “нормандського формату” і нівелювання принципу “Нічого про Україну без України”. Реакція на переговори також свідчить і про коротку пам’ять, і про негнучкості сприйняття.
У подібних ситуаціях, які відбулися кілька років тому, коли ті чи інші лідери говорили з Путіним по телефону або на “полях” самітів про Україну, критиками, серед яких були і майбутні прихильники Володимира Зеленського, теж піднімалася хвиля обурення і озвучувалися фаталістичні прогнози про “злив” України тодішнім президентом Петром Порошенко.
Сьогодні сторони помінялися місцями, але наратив “зради” залишився тим же.
Ні, звичайно, Банкова і особисто нинішній президент України частково допомогли Кремлю влаштувати “нормандську” ІПСОА, коли 9 березня Зеленський намагався продемонструвати рішучість та лідерські якості. Тоді він заявив, що має намір домогтися проведення нового саміту в рамках “нормандського формату”, але якщо не вийде, то зустрінеться з Макроном, Меркель і Путіним окремо.
Саміт, який планувалося провести в квітні, зауважимо, ще може відбутися, але до його можливого проведення Москва встигла підкласти свиню Банковій вчорашньої маніпуляцією.
Так, Україну обговорювали, і цілком можливо, що приділили цьому питанню набагато більше часу, ніж може здатися після прочитання маленьких абзаців в прес-релізах з Берліна і Парижа. У той же час українське питання Парижем і Берліном був демонстративно винесене за дужки, що, безумовно, також не влаштовує Київ.
Але реальність така, що у Макрона і Меркель насправді є що обговорити з Путіним крім України. Це, до речі, добре видно з описаних вище прес-релізів.
Зрештою, для Кремля має величезне значення його “вакцинна дипломатія”, та й “дерибан” Лівії теж. Як і гостре бажання не допустити участі Європи в розв’язуванні білоруської кризи. Це Realpolitik.
Акцент Москви на Україну — явна медійна провокація. Причому, судячи з подачі прес-служби Кремля, Меркель і Макрон влаштували йому прочуханку. І не тільки в зв’язку з загостренням на Донбасі.
Читайте також: Новий план Банкової. Як у Зеленського будуть знімати мерів на місцевих референдумах
