Politerno > Статті > СБУ: урок зради. Про диверсантів в тилу

СБУ: урок зради. Про диверсантів в тилу

  • 6 Грудня, 2017
  • 1410 Переглядів
  • 0

Що показала диверсія СБУ проти НАБУ.

1 грудня, в день кривавого побоїща на Банковій 2014-ого, президент Порошенко на ділі підтвердив, що курс Януковича – в надійних руках, і на Банковій змінилися лише особи, але не злочинна атмосфера.

Третю річницю побоїща (за яке через саботаж Банкової, керівництва ГПУ і МВС так ніхто і не відповів) угруповання Порошенка “відмітило” показовою розправою з НАБУ, затримавши і розсекретивши таємних 7 агентів Бюро через “зливні бачки” (Дзинзю і йому подібних).

На тлі публічного “розстрілу” НАБУ – агенти якого за рік роботи викрили корупціонерів більше, ніж СБУ і ГПУ разом за 25 років проїдання народних грошей – глумливо попіарився злочинець в ранзі генпрокурора Юрій Луценко. Громадянин, прямо відповідальний за розвал і фабрикацію розслідувань стосовно осіб з найближчого оточення Януковича. І за регулярний “злив” матеріалів кримінальних справ, що коштувало життя, як мінімум, вже одному особливо цінному свідку – громадянину РФ Ігорю Вороненкову. Чиї свідчення Юрій Луценко публічно розголосив, а охорону – навмисне? – не надав.

Але якщо у Юрія Луценка одна перспектива – лава підсудних (ймовірно, те ж саме чекає і його сина – за вбивство людини в ДТП, і його дружину – за несплату податків в особливо великому розмірі), то у глави СБУ Василя Грицака їх поки дві. Перша: піти по кривій доріжці Юрія Луценка (і перші кроки В. Грицак в цьому напрямку вже зробив). Або все ж мобілізувати залишки розсудливості і почуття самозбереження (про високі матерії – “офіцер”, “присяга”, “слово честі”, “професіоналізм” і т. п. у випадку Грицака мова не йде), і відмовитися брати участь в очевидно злочинній діяльності президентської команди. Поки не пізно.

Підкреслимо знакові моменти в брудній історії з виявленням, затриманням секретних агентів НАБУ і “зливом” їх персональних даних.

Залишимо юридичну кваліфікацію НП любителям вітчизняної правової казуїстики, по якій в Україні будь-який доброчесний громадянин може бути оголошений злочинцем, а будь-який покидьок в званні генерала СБУ і посади генпрокурора – героєм. Поговоримо про конкретні речі.

1. Вперше в історії українських спецслужб і спецпідрозділів оперативної спрямованості відбулося публічне розсекречення – розголошення персональних даних – секретних співробітників. Винні – Василь Грицак і Юрій Луценко. І якщо для циніка і злочинця, ймовірного агента російських спецслужб Юрія Луценка скоєне – звичайна справа, то для генерала СБУ, керівника Служби, це – зрада.

Після якої кожен опер СБУ, кожен агент під прикриттям повинен розуміти; він даремно ризикує життям. Тому що керівництво СБУ і ГПУ в будь-який момент його “зіллє”, і не тільки по дзвінку з Банкової. Кожен агент і “добровільний помічник” СБУ (МВС, НАБУ) тепер знає: допомагаючи Службі безпеки України, він піддає своє життя смертельній небезпеці. “Онуки Дзержинського” – а судячи з усього, керівництво СБУ ними і залишилося – не має ніяких ні законних, ні моральних перепонів для “здачі” своєї агентури.

Це той випадок, коли “свій” гірше ворога.

Розкриття агентів НАБУ дозволяє по-іншому поглянути на вбивство Максима Шаповала, начальник резерву ГУ розвідки Міноборони. І заступника начальника головного відділу контррозвідки Донецького управління СБУ Олександра Хараберюша. Для вбивць не представило складності “вирахувати” цих двох діяльних, ефективних оперативників, які знали толк в конспірації і адекватно оцінювали потенційну загрозу. Чи не була їх загибель наслідком “зливу” начальниками в погонах?

У світлі вчиненого СБУ і ГПУ проти НАБУ вже і непосвяченому стає зрозумілим, чому екс-депутат з біографією агента ФСБ Мартиненко затриманий НАБУ, а не СБУ.

2. Ситуація з НАБУ ще раз продемонструвала, що СБУ не служить народу України і не захищає Україну. Ніякі уроки з масового, тотального зрадництва співробітників СБУ в Криму і на Донбасі – не зроблено. Служба, яка в будь-якій цивілізованій країні є мірилом громадянської моральності і почуття обов’язку, в Україні виродилася в збіговисько злодійкуватих “шарикових”. Які стежать за журналістами і їх же б’ють, сидять на контрабанді, “кришують” кримінальний бізнес Медведчука і виконують політичне замовлення будь-якої влади, навіть московської. Як це було при голові СБУ Якименку, коли “чекісти” з Луганського УСБУ приїжджали бити скло в будинках громадських активістів на Західну Україну. А “куратори” Служби з ФСБ сиділи в кабінетах на Володимирській, і жили на конспіративних квартирах СБУ. Чомусь в ті роки жоден із співробітників СБУ не заявив публічно або офіційно про зраду з боку ркерівництва СБУ і скоєне ним беззаконня. А це – теж зрада присяги. 30 000 зрадників в одному відомстві! – і ці дві дивізії по штатам воєнного часу годує народ України. Не дивно: проти закону, «знищує» НАБУ, не виступає

Можливо, саме принципова не-українськість, проросійськість більшості кадрів СБУ є головною причиною саботажу створення нової спецслужби України. Зверніть увагу; далі порожніх розмов про написання самою СБУ нового закону для спецслужби – справа не йде. Бо нова спецслужба – і це всім зрозуміло – це нові кадри. Які повинні пройти жорсткий відбір, тестування та атестацію. А тестування – якщо його проводити за лекалами ФБР, Моссад або МІ 6 (а інакше не має сенсу) – виявить більшу частину співробітників спецслужб РФ і просто професійний “еліквід”. І так може статися, що в СБУ тестування пройдуть хіба що службові собаки. Саме тому НАБУ відмовили в доступі до декларацій про доходи співробітників СБУ.

3. Те, що відбулося з агентами НАБУ, крім розправи за викриття найближчого оточення Порошенка, очевидно, мало на меті і помсту з боку вищого керівництва СБУ – профнепридатного і корумпованого. Нагадаємо, що в березні нинішнього року в столичному регіоні НАБУ затримало двох співробітників СБУ, які вимагали хабар у розмірі $ 50 тисяч. Який СБУшники – традиційно для “контори” – вимагали за “неперешкоджання господарській діяльності”. Як можна перешкоджати “госпдіяльності”, тобто бізнесу? Завести карну справу і “кошмарити” “коммерсів”, поки не “розколяться”. На війні з Росією в окопах гинуть справжні воїни, а всяка наволоч в погонах і з повноваженнями СБУ жирує в тилу. По-суті, знищуючи бізнес, який платить податки і на утримання армії, і на утримання покидьків в СБУ. Речі треба називати своїми іменами. Тобто, на четвертому році війни керівництво СБУ не викорінила корупцію в своїх рядах, що ще і ще раз свідчить:

а/ про професійну непридатність керівництва Служби, б/ про системне розкладання кадрів СБУ, не здатної самостійно вичистити хабарників і покидьків в своїх рядах – “рука руку миє”.

4. Здача секретних агентів вищим керівництвом СБУ та ГПУ – ще один привід для перегляду ВСЬОГО законодавчого забезпечення агентурної роботи у всіх відомствах, які володіючих таким інститутом. Тому що розкладання силових структур в Україні призвело до деградації агентурної роботи. А агентурний апарат став невід’ємною частиною організованої злочинності, кримінальних бізнес-схем під виглядом “необхідності агентурної роботи”. І навіть легендованих під оргзлочинність російських диверсійних загонів, які вбивають українських громадян. Характерний приклад ми знайдемо не тільки в “банді перевертнів” Ігоря Гончарова, але і в більш свіжому випадку: Смерть лжесвідка “Лисого” в ІТТ у справі проти Юлії Тимошенко.

Агент Ігор Мар’їнков не тільки лжесвідчив правосуддю в інтересах кураторів з СБУ (а насправді – ФСБ), але був бізнес-партнером генералів СБУ, які записали на нього свій бізнес.

5. Але, напевно, головна причина, чому “кишенькові” Порошенкові СБУ і генпрокурор з біографією агента ФСБ Луценко завдали удару по НАБУ – ця структура вийшла не тільки на російську агентуру в підконтрольних Росії галузях економіки України (Мартиненко, Онищенко). Але і на мільярдні грошові потоки, які регулярно вилучаються на користь зграї Путіна з бюджету України – будь то Енергоатом, вуглепром, кримінальні схеми в НКРЕКП, махінації з ОВДП або зрідженим газом і дизельним паливом.

Робота НАБУ підтвердила те, про що несміливо говорили галузеві експерти: угруповання Порошенка тісно пов’язане бізнесом і зобов’язаннями не тільки з такими могильниками України, як Фірташ, Ахметов і Медведчук. Але і “кремлівським пулом” бізнесменів, що діють суворо в інтересах Путіна. Чиїм політичним проектом Петро Порошенко, цілком ймовірно, і є.

Робота НАБУ – а не продажної СБУ – показала, що за проукраїнською риторикою Петра Порошенка ховається, по-суті, антиукраїнська діяльність. І помилково думати, що ця антиукраїнська діяльність продиктована однією лише жадобою наживи. За закликами до реформ ховається діяльність по підриву фінансової стабільності держави – тут і штучний “банкопад”, і торгівля з окупованим Кримом і ОРДЛО, і безоплатні поставки на окуповані території газу і електроенергії, і триваюча приватизація стратегічних об’єктів України на користь росіян і на російську агентуру в нашій країні, і виведенняк з-під удару переважної більшості осіб з числа найближчого оточення Януковича, і вилучення коштів у населення за допомогою схем в енергетиці в інтересах підконтрольних РФ компаній в Україні.

Російський бізнес продовжує свою експансію в Україні, незважаючи на запевнення “верхів” про недопущення цього. А ще – сабтаж розслідування вбивств В’ячеслава Чорновола, Вадима Гетьмана і Гії Гонгадзе. І багато іншого.

По-суті, знищуючи НАБУ, угруповання Порошенко очолило “Антиамериканський похід” – оголосила війну чи не єдиному вірному союзнику України і українців в протистоянні з Росією.

Навряд чи ця ідея була до душі самому Порошенку – особисто його напевно влаштовував створений ним же хаос, в якому його статки казково росли. І агент “Шоколадний заєць” відігрався на агентах НАБУ.

Аргумент

 

Діліться у соцмережах:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Залишити відповідь