Президент настільки боїться створення незалежного Антикорупційного суду, що готовий йти на конфлікт з основними фінансовими донорами України – США та ЄС
“Якби у мене було вісім годин, щоб зрубати дерево, я б витратив шість годин, щоб добре вигострити сокиру”, – так словами Авраама Лінкольна президент Порошенко пояснив своє бачення стратегії розвитку нових органів по боротьбі з корупцією на антикорупційній конференції в Києві у листопаді 2015-го.
Два роки по тому його стратегія кардинально змінилася. “Чесно кажучи, у мене немає ще півтора-два роки, щоб почекати, поки створиться Антикорупційний суд”, – заявив він на щорічній Ялтинській конференції в Києві 15 вересня. На думку президента, можна обійтися й антикорупційними палатами на основі вже існуючих судів. І працювати вони почнуть вже з жовтня.
За президентом цю тезу підхопили прем’єр Володимир Гройсман і генпрокурор Юрій Луценко. В один голос вони взялися доводити закордонним партнерам, що з нуля створювати Антикорупційний суд – це дуже довго. І взагалі, корупціонерів багато, а суд буде один, тому з поставленим завданням не впорається.
Що змусило так різко змінити свої погляди президента, який підписав закон “Про судоустрій і статус суддів” зі статтею про формування Вищого антикорупційного суду?
Чому раптом так переполошився прем’єр, який підписав меморандум з Міжнародним валютним фондом, де однією з умов чергового траншу заявлено створення Антикорупційного суду?
Чому генпрокурор, який постійно скаржиться на бездіяльність судів, так поспішає на їх основі створити антикорупційні палати і вимагає відмовитися від створення Антикорупційного суду?
Річ у тім, що і президент, і прем’єр, і генпрокурор, як і решта вищого керівництва країни, нарешті, абсолютно чітко усвідомили, що можуть втратити можливість контролювати суддів Антикорупційного суду.
У зареєстрованому в парламенті законопроекті прописано: суддів до цього органу обирає комісія, третину членів якої представляють країни й організації, які фінансують боротьбу з корупцією в Україні. Відповідно, потрібних владі суддів “протягнути” буде практично неможливо.
Приблизно 40% справ про корупцію, переданих НАБУ до судів, не розглядають по півроку, а то й рік.
Але що найбільше лякає Порошенка та його оточення, то це норма, що передбачає таку процедуру обрання не лише для суду першої інстанції, а й для апеляції. Влада втрачає механізм оскаржувати у підконтрольних собі суддів незручні для них рішення Антикорупційного суду.
Все це в комплексі викликало паніку перших осіб держави. І як єдино правильну альтернативу вони нав’язують формування антикорупційних палат на основі вже діючих судів.
У відстоюванні саме такого формату “боротьби з корупцією” Адміністрація президента готова йти до кінця, ігноруючи попередні обіцянки закордонним партнерам.
Крок назад
Необхідність формування окремого суду, який би займався гучними корупційними справами, назріла вже давно. За офіційними даними, приблизно 40% справ про корупцію, переданих НАБУ до судів, не розглядають по півроку, а то й рік.
Класичним прикладом затягування судових слухань щодо високопоставлених корупціонерів є справа колишнього військового прокурора АТО Костянтина Кулика, обвинуваченого в незаконному збагаченні на суму в 2,6 млн гривень. Суд не міг приступити до розгляду документів п’ять місяців.
Або, наприклад, справу одеського судді Олексія Бурана, який отримав хабар в 500 тис. гривень і відстрілювався від детективів НАБУ, не можуть розглянути більше року.
Понад те, часто суди просто не дають НАБУ дозвіл на доступ до документів щодо особливо великих корупційних афер, наприклад, таким, як сумнозвісний “Роттердам плюс”.
А вже затриманих підозрюваних у корупції відпускають під мінімальну заставу, або взагалі без застави, як це було з Миколою Мартиненком, обвинуваченим в розтраті понад 17 млн доларів.
Саме на основі таких судів Порошенко вимагає створити антикорупційні палати. І це його бажання настільки сильне, що він готовий відмовитися від своїх попередніх обіцянок.
Розгляд законопроекту про створення Антикорупційного суду, який вже рік припадає пилом в архівах парламенту, повністю заблоковано.
Підготовка до цього кроку в АП почалася ще навесні, а вперше публічно ідею відмови від створення Антикорупційного суду озвучив генпрокурор Юрій Луценко 29 травня в парламенті під час звіту про свою діяльність за рік. Тоді він закликав нардепів якомога швидше створити антикорупційні палати.
Два дні потому член БПП і заступник голови парламентського комітету з питань правової політики і правосуддя Сергій Алексєєв зареєстрував у ВР законопроект про створення антикорупційних палат замість окремого Антикорупційного суду.
Зазначені ініціативи залишилися без особливої уваги з боку представників західних фінансових донорів українських реформ, тим більше що президент висловлювався зовсім в іншому ключі.
Але вже 7 вересня, під час щорічного послання президента Раді, стало зрозуміло, що ідея не просто жива, а йде підготовка до активного її впровадження. Порошенко раптом заговорив про формування “спеціального антикорупційного судового органу”: “Формувати його потрібно швидко, детально опрацювавши модель і з огляду на помилки інших країн, де спеціально організовані антикорупційні суди виявилися з дуже низьким ККД”.
Після цієї заяви представники США і ЄС напружилися, запідозривши, що їх просто водять за ніс. А повна впевненість у цьому з’явилася після того, як на Ялтинській конференції Порошенко, який постійно випрошує фінансування, безапеляційно заявив, що окремий Антикорупційний суд характерний лише для таких країн, як Уганда, Кенія або Малайзія. А в США і Європі таких структур немає.
На що екс-держсекретар США Джон Керрі більш ніж дохідливо натякнув: “Я хочу відповісти тим, що у нас кожен суд – антикорупційний. І спецпрокурор зараз розслідує справу стосовно президента”.
Але страх Порошенка перед незалежним судом виявився дуже сильним: президент готовий ігнорувати чіткі меседжі тих, у кого він просить гроші, і кинути всі сили на досягнення своєї мети. А мета одна – в жодному разі не допустити формування Антикорупційного суду.
Вже зараз для цього задіяно всі ресурси Адміністрації президента: в гру включилися президентські політтехнологи, депутати партії Порошенка, а також підконтрольні гаранту силовики і судді. Всі в єдиному пориві намагаються обгрунтувати і довести доцільність відмови від Антикорупційного суду.
Виправдання для президента
Насамперед, АП вирішила згладити неприємний осад від натяку Керрі щодо розслідування справи стосовно чинного президента США. У хід пішли прийоми президентського політтехнолога Віктора Уколова: “Керрі взагалі підтримав Порошенка – він підтвердив, що в США немає Антикорупційного суду, але є боротьба з корупцією”.
Слідом за ним автор законопроекту про антикорупційні палати Сергій Алексєєв заявив: “Швидше можна створити антикорупційні палати, і це не вимагає особливо великих витрат. Тому доцільно створити саме їх, а потім розробити і зареєструвати законопроект, який дозволить створити Антикорупційний суд”.
Як обгрунтування незалежності палат, він сказав, що засідати в них будуть відібрані на конкурсній основі судді, схвалені Вищою кваліфікаційною комісією та Громадською радою доброчесності (ГРД).
Приклад “очищення” судової системи, яким так пишається Порошенко: з 350 так званих “суддів Майдану” звільнено лише 34.
Про те, як в реальності проходять конкурси на посаду судді, розповів адвокат і член ГРД Роман Маселко: “Чинна процедура залишає багато місця для ручного управління і встановлення “потрібних” результатів. Усі ключові рішення приймаються за закритими дверима, розподіл балів відбувається за невідомим алгоритмом, висновки Громадської ради доброчесності відхиляються, а мотиви відхилення цих висновків суспільству невідомі. Більшість в органах, які приймають рішення, складається з поточних суддів, обраних самими ж суддями”.
Прикладом “очищення” судової системи, яке відбулося таким чином і яким так пишається Порошенко, є хоча б те, що з 350 так званих “суддів Майдану” звільнено лише 34.
Решта – повністю добропорядні, а багато кого з них рекомендовано до нового Верховного суду. Навіть ті, хто за Януковича запроторив нинішнього генпрокурора Луценка у в’язницю, визнавши законність звинувачень проти нього. Тих самих звинувачень, які Юрій Віталійович назвав політичними й необгрунтованими. Ось з таких кадрів і пропонують на конкурсній основі формувати антикорупційні палати.
Поряд з цим розгляд законопроекту про створення Антикорупційного суду, що вже рік припадає пилом в архівах парламенту, повністю заблоковано. На думку представників комітету з питань правосуддя і правової політики, який обслуговує інтереси президента, документ про створення судів може вносити тільки президент. Його законопроекту немає, а на нема – і суду нема.
Одночасно почала змінюватися і риторика щодо взаємодії з США та ЄС. Нардеп БПП і заступник голови парламентського комітету з питань фінансової політики та банківської діяльності Руслан Демчак заявив, що якщо МВФ не виділить Україні черговий транш (одна з умов – створення Антикорупційного суду), то “викрутимось самі”.
А Порошенко просуває ідею, що в найближчому майбутньому країна буде настільки інтегрованою в ЄС, що питання членства стане просто формальністю. “Наше з вами завдання – Європу має бути привнесено в Україну. Українець повинен відчувати Європу, навіть якщо він не залишає меж своєї країни”.
Між іншим, у 2012 році його попередник Віктор Янукович, вирішивши у власних інтересах пригальмувати процес євроінтеграції, говорив щось схоже: “Ми скористаємося паузою і будемо будувати Європу в Україні”. Шкода, що нинішній президент занадто швидко забув, чим це закінчилося. Втім, йому вже пообіцяли нагадати.
На 17 жовтня анонсовано масштабну громадянську акцію, однією з вимог якої буде створення окремого Антикорупційного суду.
Відразу кілька партій і політичних рухів заявили, що приведуть людей під парламент, аби “надихнути народних депутатів на голосування”. Якщо ж така мотивація не подіє, можливе блокування роботи парламенту та безстрокові акції протесту.
А це означає новий виток політичної кризи. І те, в якому ключі будуть розвиватися події, залежить лише від однієї людини – президента Порошенка. Який з двох страхів у ньому переможе – страх незалежного суду чи страх народного невдоволення – побачимо в середині жовтня.
