Екс-глава Апеляційного суду Києва, який звинуватив Банкову і особисто президента в тиску на суд, заявив виданню “Страна”, що готовий повернутися в Україну і дати свідчення.
Деякий час назад “Страна” опублікувала резонансні свідчення побіжного депутата Олександра Онищенка про те, як він отримував завдання від президента відібрати нафтогазовий бізнес Ахметова, а також про те, як Петро Порошенко, нібито, вимагав гроші у олігарха Ріната Ахметова за невтручання в його бізнес-діяльність по підприємству “Нафтогазовидобування”.
Через деякий час НАБУ відкрило окреме провадження у цій справі, викликало на допит ключових фігурантів, а сам Онищенко записав в Іспанії розмову з Миколою Мартиненком, соратником екс-прем’єр-міністра Арсенія Яценюка, в якій він фактично підтвердив факти вимагання та договірної угоди. Однак далі публікації слідство не пішло.
Днями на видання вийшов ще один фігурант цього скандалу, біглий суддя Антон Чернушенко, екс-глава Апеляційного суду Києва, який перебував при посаді якраз в той момент, коли держава через суд намагалася заарештувати рахунки компанії “Нафтогазовидобування”.
У момент розгляду справи суддя виїхав з країни, на нього завели кримінальну справу за звинуваченням у втручання в систему автоматичного розподілу справ і винесення неправосудних рішень, і зараз, за словами судді, він знаходиться “на нейтральній території”.
Чернушенко поділився зі “Страною” своєю історією тих років, стверджуючи, що Банкова і особисто Порошенко чинили на нього тиск з вимогою виносити певні рішення по компаніям Ахметова і не тільки.
За словами Чернушенка, публікації “Страни” у справі “Нафтогазовидобування” стали першими доказами фальсифікації його справи, і тепер він готовий повернутися в Україну, щоб свідчити в суді.
– В одному з резонансних розслідувань “Страна” писала про епізод в бізнес-відносинах олігарха Онищенко, коли президент, за його словами, вимагав у Ріната Ахметова $ 200 млн, щоб залишити в спокої підприємство “Нафтогазвидобування”.
А коли Ахметов відмовився платити, почали тиснути на прийняття рішення через суд. Цей епізод крім Онищенко побічно підтвердив Олександр Мартиненко. Одного разу справа потрапила в ваш Апеляційний суд. Розкажіть, що було далі.
– У 2015-му році я виступив з відеозверненням, де ці обставини докладно описав. Якщо коротко, перекажу: в 2015-му році в Апеляційний суд почали надходити справи по компанії “Нафтогазвидобування”, прийняті Печерський суд м.Києва. У цих справах без всяких законних підстав накладався арешт на свердловини компанії. За системою автоматичного розподілу суддів, я виконував роль слідчого судді. І з самого початку встановив, що Печерським судом визначення на арешт встановлено незаконно.
– У 2015 році ви заявляли про прямий вплив президента на справи того часу. Розкажіть подробиці. Як президент впливав на процес: безпосередньо або через опосередкованих осіб? Як це виглядало з вашого боку?
– Коли я отримав на руки справи, а їх було близько п’яти, я вже знав, що в Адміністрації президента проявляють інтерес до цієї категорії справ. Вони надходили періодично, в період з квітня 2015 по червень 2015 го. І, якщо не помиляюся, було всього п’ять справ, які перебували в моєму провадженні.
Одного разу мені зателефонували з приймальні Філатова (Олексій Філатов, заступник глави Адміністрації президента, – прим.ред.), Та сказали, що чекають в гості. Ходив до нього на прийом. Було таке, що Філатов сам дзвонив.
– Ви заявляли в минулому, що отримували прямі вказівки з АП по тому, як вести ту чи іншу справу. Опишіть в деталях: як це виглядало?
– Перший раз Філатов повідомив, що в Апеляційному суді є певні справи і потрібно, щоб я проконтролював, як їх розглядати. Їх цікавив конкретний результат: на рахунки компанії повинен бути накладений арешт. Я сказав, що можу дати відповідь у справах після того, як вивчу їх.
– Ви вивчили. І що далі?
– Приїхав знову і сказав, що справи розглянуті в районному суді з порушенням закону. Були порушені і майнові права працівників цієї компанії, і взагалі ця компанія не має ніякого відношення до справ в Генеральній прокуратурі. Нагадаю, тоді Генпрокуратура під керівництвом Шокіна вирішила накладати арешти на рахунки підприємства в рамках провадження у викрадення голови правління Олега Семінського (екс-глава “Нафтогазвидобування”. – прим.ред.).
Він був викрадений в 2012-му році, і ніхто не розслідував цю справу. Нам стало відомо про це під час судового засідання, коли адвокати заявили, що Семінського ніхто не викрадав, але від суду ці обставини ховалися. Я сказав Філатову, що рішення Печерського суду потрібно скасовувати, а в накладенні арешту потрібно відмовляти. Навіть виклав йому на папері правову позицію.
– Як Філатов відреагував на ваше резюме?
– Він висловив жаль, що не можна вчинити так, як він просить. Він бачив, що справи розглядаються не так, як він, вони цього хочуть, але нічого не міг зробити. А потім сталося те, що сталося. 19-го червня 2015 го року в моєму та інших кабінетах Апеляційного суду було проведено обшук. За п’ять-десять хвилин до початку судового засідання. Я вже був одягнений в мантію, підготував справу і готувався виходити в зал.
В цей час зайшов слідчий Дмитро Сус в супроводі прокурора Тищенко. У той час я не дуже цікавився деталями їх біографій, але вже пізніше, вивчаючи обставини тих днів, я дізнався, що вони обидва – працівники спецдепартамент економіки Генпрокуратури. З самого початку я був переконаний, що вся ця справа проти мене замовна і явно сфальсифікована.
Я діяв як слідчий суддя, а значить здійснюював контроль над досудовим розслідуванням. А вийшло, що вони поставили себе над судом. Обидва займалися справою Семінського і переключилися на мене саме в рамках цієї справи. І Сус і Тищенко були викликані в суд на 19-е червня 2015 року, щоб відповісти на серію питань суддів Апеляційного суду.
Але замість того, щоб з’явитися до суду на засідання, вони прийшли з обшуком. Вилучили два особистих мобільних телефони, особисті гроші, і документи, що не мають відношення до даної справи. Після цього я написав сотні скарг в різні інстанції на їх дії, однак всі мої скарги потрапляли в економічний департамент і до генпрокурора так і не дійшли.
– Чи траплялося вам отримувати прямі вказівки як діяти в суді від президента особисто?
– Порошенко вперше запросив мене до себе восени 2014-го року. Тоді ж він познайомив мене з Філатовим. Він висловив свої претензії з приводу того, як суд розглядає деякі справи. Зокрема, справи пов’язані з накладенням арешту на урожай однієї аграрної компанії і на сільськогосподарську техніку. Тоді Голосіївський райсуд розглядав понад 90 справ. По всіх справах Голосіївський суд накладав арешт на урожай 2014-го року без будь-яких законних прав.
При зустрічі президент сказав, що дуже незадоволений нашою роботою. Він хотів щоб було накладено арешт на майно. Тільки потім я дізнався, що він має відношення до цього бізнесу. Трохи пізніше клопотати за цими ж справах до мене в суд приходила його кума, Оксана Білозір (депутат від БПП. – прим.ред.). Двічі. Вона дуже шкодувала, що ми не так розглянули цю категорію справ.
І сказала, що Петро Олексійович залишиться дуже незадоволений. Уточнювала, чи можна якимось чином виправити ситуацію. Були й інші приклади. Всі ці прохання від нього робилися не прямолінійно. Філатов викликав мене до себе і акцентував, що є справи важливого державного масштабу. Але після того як я вивчав, бачив, що там лежить не державний, а особистий, корпоративно-бізнесовий інтерес.
Після обшуку в червні 2015 року всі закінчилося. Три доби мене не випускали з кабінету. Через кілька днів мене викликали до Столярчука, де вручили попередження про підозру. Вручили незаконний документ, де немає ні складу, ні події злочинів. Більш того, коли я поїхав у відпустку, всі питання по мені розглянули без мене. Потім вони з’явилися вночі додому до сина, пред’явили йому підозру і незаконно затримали.
– Чому ви виїхали з України, якщо закон, як ви говорите, на вашому боці?
– Тому що з самого початку зрозумів, що справа є замовною. У Генпрокуратурі створена злочинна організація. І що у цій справі проводиться тотальна фальсифікація. Я намагався відстоювати свою позицію в Україні. Навіть ходив на Раду суддів, давав пояснення, але в якийсь момент звернув увагу, що ніхто не сприймає інформацію, яку я розповідаю.
Всі слухали мене і ніби як не вірили, що Філатов і Порошенко особисто давали мені доручення. Потім мене відсторонили від посади. Тепер же, після ваших публікацій, де підтверджується правдивість моїх слів про замовний характер справи “Нафтогазовидобування”, я готовий повернутися в Україну і дати свідчення.
– Чи відомі вам інші випадки тиску на суддів, і прямого втручання президента в розгляді справи суду?
– Я чув і читав про них, але без судді, на якого тиснули нічого стверджувати не можу. Кожен суддя сам для себе вирішує, чи бути йому до вподоби і рахуватися на хорошому рахунку у влади. Або зберігати автономність. Однак не сумніваюся, що таких фактів предостатньо.
– Рік тому була прийнята так звана судова реформа. Що в зв’язку з цим змінилося в судовій системі?
– За рік сталося головне – перервалася судова реформа, яка робилася роки до цього. Судова реформа проводилася протягом багатьох років за допомогою США, Канади, Німеччини та інших країн. Нинішня ж так звана судова реформа була проведена з однією метою – підпорядкувати судову систему АП. Поспостерігайте за тим, як здійснюється зараз правосуддя. Такий залежності ніколи не було.
Чого вартий один лише закон про люстрацію. Прийняли закон, звільнили найпрофесійніших і гідних. У підсумку – параліч системи. Ніхто не хоче відверто говорити на цю тему, але зараз жодну справу неможливо об’єктивно розглянути в судах.
Як скажуть з АП, такі рішення і будуть. Я говорю про актуальні, важливі справи. Тотальна переатестація суддів це велика проблема і фактор тиску. Комісія з відбору та атестації створювалася з підконтрольних Банковій людей. Щоб не сталося в державі не можна було ламати судову систему.
Це може привести до розпаду судової системи і держави в цілому.
