Бізнесмени, яких українці звикли вважати найбагатшими, одночасно є найбільшими боржниками країни. Борги найбагатших бізнесменів у своїй сукупності в 4 рази більші, ніж Україна планує позичити в МВФ у 2017-2018 роках.
Найбагатші люди країни насправді жебраки, а судячи зі стану їх бізнесу, вони так ніколи і не зможуть повернути свої борги.
Видання “Бізнес” опублікувало двадцятку найбільших боржників країни перед державою, бізнесом і населенням в статті “Бізнес задзеркалля” Андрія Каута. Неведем декілька цікавих на нашу думку ідей, висловлених автором і зазначемо, що серед боржників-мільярдерів є і наш земляк, засновник агрохолдингу “Мрія” Іван Гута, котрого “Бізнес” відзначив “почесним” 5 місцем в списку.
Автор статті зазначає, що в Україні правило 19-ого початку 20-ого століття, що свідчило “Les справах, c’est l’Argen де Autres” (в перекладі з французької – “Бізнес повинен будуватися не за свої гроші, а за гроші інших людей”) досягло максимального втілення в життя. Український великий приватний бізнес розвивався за рахунок чужих грошей: коштів як в національній, так і в іноземній валюті.
По-перше, власники великого бізнесу накопичували фінансові зобов’язання у вигляді банківських кредитів (в національній та іноземній валюті), деякі випускали єврооблігації. По-друге, «правилом хорошого тону» великих бізнесменів України до недавнього часу було мати власний банк, що означало для власників перехід на більш витончений рівень використання чужих грошей: можливості примножувати капітал за рахунок депозитів населення і латати дірки в скрутні часи за рахунок грошей держави , Банкрутство таких банків в 2014-16 рр завдало державі збитків на 130 млрд грн (виплати вкладникам і заборгованість по кредитах рефінансування НБУ), що можна порівняти з витратами на оборону країни протягом 16-ти місяців і з витратами на соціальний захист і забезпечення населення за 10 місяців (за даними 2016 года-бюджету). Причини того, що сталося найкраще описує цитата американського фахівця в розслідуванні шахрайства у фінансовому секторі Вільяма Блека, який сказав, що «найкращий спосіб пограбувати банк – бути його власником».
Слабоконкурентних середовище, де був відсутній контроль і де від «іноземного впливу» з впертою наполегливістю захищали вітчизняний автопром, металургію, аграрний і фінансовий сектори, сформувала у великого бізнесу неадекватне уявлення про реальність і власу вартість. На чужих грошах, при сприятливій кон’юнктурі 2005-08 р.р. і без будь-яких обмежень у використанні позикового капіталу, українські бізес-імперії бурхливо росли. Смуга фінансових і політичних потрясінь 2008-09 р.р. і 2014-15 р.р. показала справжню ціну цього «зростання». За нього Україна вже сповна заплатила: падінням економіки, девальвацією гривні, затяжною кризою в промисловості і поглиблюється соціальним розшаруванням населення. У 2015-16 рр рр питома вага заробітної плати в структурі ВВП скоротився до історичного мінімуму в 39%, в той час як питома вага прибутку в структурі доходів ВВП піднявся до історичного максимуму в 45%. А за індексом паритету купівельної спроможності Україна перебуває на 113 місці між Марокко і Гватемалою – країнами, де в рази менше доріг, шкіл, лікарень та інших звичних українцям соціальних благ. Вплив великого бізнесу на владу і суспільні настрої за допомогою політичних партій і медіа зумовили стійкість цієї системи до стороннього впливу і її запеклий опір будь-яким спробам змінити правила гри.
Генрі Форд в 20-х роках минулого століття стверджував, що закони бізнесу (згідно з якими джерело грошей для фабрики – це сама фабрика, а не банк) подібні законам сили тяжіння: хто їм противиться, тому судилося випробувати на собі їх могутність. Українські мільярдери займали гроші і намагалися «наздогнати і перегнати Америку» в наявності розкішних яхт і літаків, але забули про головне – про бізнес, яким заявлені «понти» повинні відповідати. Але оскільки крім продажу сировини і викачування останніх соків з радянського промислового спадщини нічого нового придумати не могли, життя швидко повернула все на свої місця. «Найбагатші люди країни» насправді – жебраки, їхні дорогі «іграшки» їм не належать, і судячи зі стану їх бізнесу, вони ніколи не зможуть повернути свої борги.
Вітчизняний великий бізнес, що виріс в 90-е за принципом «Бої без правил», До цих пір перебуває в переконанні, що Україна – унікальна країна, де можна по-швидкому «зрубати грошей», а правила – для інших, тільки не для них. Це переконання в доступності легких грошей знаходить відгук у всіх верствах українського суспільства завдяки створеним і профінансованим великим бізнесом політичним партіям і медіа. Всі чекають дива: то мільярдних інвестицій, то зарплат по 1 тис. €, то по пенсій по 500 € , то списання державою всіх боргів та інше. Але бульбашки українських мільярдерів, що луснули – яскравий приклад того, що чужі гроші не допоможуть, якщо немає довгострокової стратегії і правильної бізнес-моделі. Свіжим прикладом стала група «Приват», де під вивіскою найбільшого і технологічного банку виявилася дірка майже в півтори сотні мільярдів.
Зазвичай, на слуху лише активи найбагатших українців, а не борги, за які ці активи були придбані. Видання “Бізнес” вирішило заповнити цю прогалину і оцінило величину боргу найбагатших українців перед вітчизняними та іноземними банками, іншими кредиторами (включаючи зобов’язання перед Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО), а також їхні особисті фінансові гарантії перед НБУ за кредитами рефінансування) на основі відкритих джерел, в тому числі ЗМІ та реєстру судових рішень. Суму боргів великих бізнесменів було взято в порівнянні з величиною їх активів, зазначених в публічних дослідженнях статків найбагатших українців (http://magazine.nv.ua/article/post/29663-zolotye-nashy,http://forbes.net.ua/ рейтинги / 4). В результаті з’ясувалося, що борги багатьох великих бізнесменів України істотно перевищують суму їх активів. Увазі читачів представлено двадцятку найбільших боржників країни перед державою, бізнесом і населенням.
Сім’я Гута
Сума боргу: 1297 мільярдів доларів
Бізнес-імперія: агрохолдинг «Мрія», який до 2014 року був одним з провідних сільськогосподарських виробників в Україні та розширювався завдяки запозиченням в іноземній валюті. Великий земельний банк і позитивні фінансові показники, вселяли довіру кредиторів до компанії.
Проблеми і борги: у звіті Standard & Poor ‘s 2013 р прогнозувався дефолт компанії, пов’язаний з погіршенням операційних показників і реалізації стратегії агресивного розширення. У 2015 році загальний борг компанії перед кредиторами становив 33,7 млрд грн, з них заборгованість за єврооблігаціями – 12,3 млрд грн. Після тривалих переговорів кредитори агрохолдингу погодилися списати 70% боргів в обмін на акції компанії. З червня 2015 року кредитори та власники облігацій вклали в компанію $ 77 млн. для підтримки і відновлення операційної діяльності компанії.
Від редактора
