Те, що Віталій Касько одночасно є і антикорупціонером, і високооплачуваним адвокатом для корупціонерів, не може не викликати щирого здивування
Колишній заступник генерального прокурора Віталій Касько вийшов з правління Transparency International Ukraine, оскільки “стандарти верховенства права розвинених країн гарантують якісний адвокатський захист будь-кому, в тому числі особам, підозрюваним у корупційних діях”.
У всякому разі, саме так пояснила дії Касько прес-служба поважної правозахисної організації після того, як з’ясувалося, що один з керівників її українського офісу паралельно є адвокатом ТОВ “Трейд Коммодити” – фірми, що фігурує в кримінальній справі НАБУ про закупівлю палива для Міноборони.
Нагадаємо хронологію подій, тому що в даному випадку порядок має значення.
11 жовтня детективи НАБУ і САП затримали заступника міністра оборони Ігоря Павловського і директора департаменту держзакупівель Володимира Гулевича, звинувативши їх в розтраті більш ніж 149 млн грн.
12 жовтня НАБУ повідомило про підозру ще двом чиновникам Міноборони. Компанія “Трейд Коммодити” фігурує в схемі із закупівлі палива. Тому НАБУ і САП підозрюють офіційного власника і директора компанії Вадима Майко в маніпуляції з тендерами для Міноборони.
Картина маслом. Увечері 14 жовтня журналіст Денис Бігус звертає увагу на прес-конференцію “Позиція” Трейд Коммодити “в кримінальній справі НАБУ про закупівлю палива Міністерством оборони України”, призначену на 16 жовтня. Одним з учасників заходу анонсований партнер юридичної компанії “Василь Кисіль і Партнери” Віталій Касько, за “випадковим збігом” є членом правління Transparency International Ukraine – правозахисної організації, що займається в тому числі і боротьбою з корупцією в Україні.
На наступний день, 15 жовтня, виконавчий директор Transparency International Ukraine Ярослав Юрчишин повідомляє, що Касько склав повноваження члена правління. Далі слідувала причина, зазначена в заяві про відставку. На думку Касько, яку розділяє Юрчишин, “керівник правозахисної організації, будучи адвокатом, може захищати клієнтів, підозрюваних в корупційних злочинах”.
Однак “інші можуть розцінити це як конфлікт інтересів між професійною діяльністю і громадською активністю”. Іншими словами, “я не зробив нічого поганого, але так як ви всі дурні, буде простіше відійти на час від антикорупційної громадської діяльності”.
У поясненнях правозахисників міститься пряма образа тих українців, які вважають неприпустимим для громадського діяча, борця з корупцією, залишаючись на чолі правозахисної організації, надавати адвокатські послуги високопоставленим чиновникам, підозрюваним в корупції.
Найцікавіше, що, крім іншого, правління Transparency International Україна, як і низка антикорупційних політиків, порадили українцям не ототожнювати адвоката і його клієнта. Тоді-то і з’явилася повчальна фраза: “Стандартами верховенства права розвинених країн якісний адвокатський захист гарантований кожному, в тому числі особам, підозрюваним у корупційних діях”.
При цьому якось замовчується, що правозахисна організація – це не адвокатська контора. Це громадянський інститут, який займається політичною діяльністю, а саме: впливає на політичні та соціальні процеси в країні і формує громадську і експертну думку щодо предмета своєї безпосередньої роботи.
Звичайно ж, Transparency International може залучати адвокатів до своєї роботи. Але залучати і прикривати – це, погодьтеся, не одне й те саме. Розповідаючи нам про право кожного на захист, правозахисники маніпулюють реальністю. У праві співробітникам “Трейд Коммодити” найняти собі адвоката ніхто не відмовляє.
Суперечка виникла якраз навколо того, чи може організація, яка бореться з корупцією, надавати адвокатські послуги людям, звинуваченим у корупції? Не тим, хто постраждав від корупційних дій, а тим, хто підозрюється в їх скоєнні.
Це морально-етичне питання, яке Transparency International і член її правління Віталій Касько вирішили за рахунок українського суспільства. Нас з вами звинуватили в “нецивілізованості” і нехтуванні права громадянина на захист і справедливий суд.
Якби навколо адвокатської діяльністі одного з лідерів правозахисної організації не виник скандал, склав би він з себе повноваження? Питання риторичне. Звичайно ж ні. Більш того, сама організація, що займається протидією корупції в Україні, теж не бачить нічого поганого в тому, щоб один з її керівників надавав захист виключно “комерсантам”, коли у цій справі вже заарештовано чиновники.
Вони просто не бажають знати, що в закупівлі брали участь двоє: як ТОВ “Трейд Коммодити”, так і співробітники Міноборони. Це не протиборчі сторони. Це як раз одна сторона, яку держава Україна в особі НАБУ і САП звинувачує в створенні злочинної схеми.
Якби мова йшла про захист прав, як нас намагається переконати Transparency International, то захищали б усіх обвинувачених: і фірму, і посадовців, які підписали з нею контракт за результатами тендеру ProZoro. Якби Касько боровся з несправедливим обвинуваченням, він захищав би всіх.
Або невинні всі і звинувачення в злочинній змові і розтраті державних коштів – брехня. Або, захищаючи тільки комерційну фірму, видатний антикорупціонер намагається перекласти всю відповідальність на чиновників. Замість цього ми чуємо виправдання, брехню, жонглювання фундаментальними поняттями і звинувачення деяких “інших” в правовій безграмотності.
Правозахисники явно прикривають своїх, замість того щоб дотримуватися принципів організації. По суті, вони роблять те ж, що і корупціонери, зав’язані круговою порукою, – виправдовують комерціалізацію своїх послуг, паралельно шукаючи козла відпущення. У разі вироку чиновникам Міноборони, їх судовий термін може непогано прикрасити статистику правозахисної організації.
Як не крути, а ситуація виходить негарна. І до права, честі, принципів вона не має ніякого відношення. Що б не говорив при цьому тепер уже адвокат Касько про право своїх клієнтів на його високооплачуваний захист.
