Минуло менше чотирьох місяців з 29 серпня, коли Верховна Рада затвердила персональний склад уряду Олексія Гончарука. І менше трьох місяців – з 4 жовтня, коли парламент схвалив програму діяльності уряду і тим самим наділив його річним імунітетом від відставки.
Як стверджує політолог Юрій Вишневський, немов і немає ніякого імунітету, вже не можна не помітити інформаційної кампанії з підготовки відставки Гончарука з прем’єрського поста, що автоматично спричинить відставку всього уряду. Протягом останніх тижнів на телеканалах Ігоря Коломойського (“1 + 1”), Віктора Пінчука (ICTV) та Рината Ахметова (“Україна”) звучить все більше критики на адресу Кабміну.
А 23 грудня кампанія проти Гончарука перейшла у відкриту фазу. Інформагентство Коломойського УНІАН розповсюдило думку нардепа з фракції партії “Слуга народу” Олега Дунди, котре було спрямовано особисто проти Гончарука, про що чітко дав зрозуміти вже заголовок публікації: “Прем’єр-візіонер. Хороший хлопець – це не професія”.
Дунда обраний нардепом на Київщині (в 91-му окрузі з центром у Фастові) і входить до неформальної групи Коломойського в складі фракції СН. Уродженець Дніпропетровська (нинішнього Дніпра), Дунда в 2001-2007 роках працював у «Приватбанку», потім аж до обрання в парламент керував низкою бізнес-структур, тісно пов’язаних з Коломойським. Зараз його думку можна сміливо вважати позицією самого Коломойського.
“По факту, новий уряд не показав ніяких конкретних результатів. Прем’єр Олексій Гончарук на перевірку виявився візіонером, але, на жаль для країни, не більше того. Чим відрізняються візіонер – вони можуть чудово продати першу зустріч, але, швидше за все, провалять весь продукт; він ніколи не керував великою компанією з великим колективом, і відсутність такого досвіду стає помітним. Уже зараз видно, що він не справляється з менеджерськими завданнями державного масштабу. Більш того, виходячи зі своїх психологічних характеристик, молодий прем’єр не може прийняти на себе роль лідера, за котрим піде команда …”, – так починає Дунда (тобто Коломойський) свою пред’яву Гончаруку. А завершує він її висновком про те, що “вихід очевидний, і він – в кадровому переформатуванні Кабміну”.
Втім, то що Коломойського не влаштовує Кабмін “молодих реформаторів” на чолі з Гончаруком – факт далеко не новий, для долі Гончарука куди важливіше, що принизливій критиці уряду від ЗМІ та депутатів, пов’язаних з Коломойським, стали підспівувати з оточення інших олігархів, які контролюють телеканали. У тому числі Ахметова і Пінчука.
Не виключено, що Пінчук, Коломойський і Ахметов при всіх бізнес-протиріччях між ними вже зуміли прийти до загального розуміння того, що Гончарука потрібно міняти. Тим більше, що об’єктивних підстав для цього накопичилося більш, ніж достатньо.
Останні дані Держстату показали прискорення падіння промислового виробництва. У червні воно скоротилося на 2,3% (в порівнянні з аналогічним місяцем минулого року), у липні – на 0,2%, у серпні – на 1,7%, у вересні – на 1,1%, у жовтні – на 5%, а в листопаді, за свіжими даними Держстату, – вже на 7,5%. Найбільш сильно впали в листопаді металургія (на 14,2%), машинобудування (на 12,7%), енергетика (на 12%), видобуток вугілля (на 10,4%) і видобування металевих руд (на 8,9%).
Раніше ми писали: Промисловість в Україні продовжила обвал. У чому причини?
Ще один аргумент – наростаюча недоїмка держбюджету. 19 грудня міністр фінансів отримала від Гончарука доручення про припинення фінансування незахищених статей витрат (на розвиток, на ремонт і будівництво тощо). Ще раніше скоротилося фінансування різних держпрограм в регіонах. І це на Банковій вважають однією з причин того, що 22 грудня на місцевих виборах в новоутворених ОТГ партія СН показала набагато гірші результати, ніж планувалося.
Раніше ми писали: Станом на 1 грудня надходження до Держбюджету не виконані на 56 млрд грн
Також на Банковій множаться претензії до якості законопроектів, які уряд подає до парламенту, та й взагалі до взаємодії Гончарука та інших членів уряду з парламентом і фракцією “Слуги народу”. Особливо волаючі провали з введенням ринку землі та легалізацією грального бізнесу. Замість додаткових джерел надходжень до бюджету уряд створив нові проблеми всій Зе-команді і її іміджу.
Різні джерела в Зе-команді підтверджують, що зараз на Банковій розглядаються два варіанти. Перший варіант – обмежитися вигнанням віце-прем’єра Михайла Федорова, замість якого буде поставлено людину з практичним досвідом. Він отримає чіткі завдання (наприклад, забезпечити 5-8% зростання економіки), повний карт-бланш на їх реалізацію і кадровий карт-бланш з щомісячними кількісними і якісними показниками ефективності. А Гончарук зможе і далі кататися по коридорах Кабміну на самокаті.
Другий варіант – повна заміна уряду теоретиків на уряд практиків. Оскільки уряд має річний імунітет від відставки, то найбільш імовірним способом переформатування Кабміну виглядає звільнення Гончарука за власним бажанням. З огляду на те, що нинішній прем’єр не показав себе самостійною фігурою, його до такого кроку повинен буде підштовхнути Володимир Зеленський – непублічно на якомусь закритому засіданні або, якщо той не зрозуміє, публічно в телезверненні. Проігнорувати пряму вимогу президента Гончарук явно не посміє, та й підтримки у нього немає ніякої – ні в парламенті, ні на вулиці.
Однак, не вирішене питання – хто займе прем’єрське крісло замість Гончарука. На даний момент відомо, що різні групи впливу в оточенні президента просувають кілька кандидатур. При цьому, паралельно з інформаційною кампанією з підготовки Гончарука до відставки природним чином почалася кампанія по боротьбі за крісло, яке той може звільнити.
Наприклад, активізувала зусилля в цьому напрямку партія “Батьківщина”. Юлія Тимошенко, яка розгорнула вкрай активну кампанію на темі ринку землі і “соціалці”, отримала і перші непогані результати на недавніх виборах в окремих ОТГ. При цьому Юлія Володимирівна хоч більше публічно і не пропонує “підставити президенту плече”, її критика нинішньої влади не впливає на Зеленського особисто. Для Тимошенко нинішня ситуація – це чи не останній шанс знову очолити уряд. І у неї є можливість заручитися підтримкою не тільки Коломойського, але і Пінчука і Ахметова, з кожним з яких у Тимошенко є своя, нехай і непроста, історія відносин.
Також нагадав про себе екс-прем’єр, лідер партії “Народний фронт” Арсеній Яценюк. Нещодавно знову з’явилися білборди з рекламою екс-прем’єра, а його партія зняла агітаційний фільм “Фронт 14/19” (тривалістю майже годину) про те, як Яценюк, Турчинов, Аваков, Парубій врятували Україну в 2014-му, і розмістила його на телебаченні і в YouTube як проплачену рекламу. Одночасно на телеканалах ICTV, “1 + 1” і “Україна” стали виходити відверто позитивні (особливо на тлі критики Гончарука) сюжети про діяльність Яценюка під час його прем’єрства.
Крім того, не приховує своїх амбіцій і нинішній глава правління НАК “Нафтогаз України” Андрій Коболєв, що користується підтримкою у Вашингтоні і в цілому на Заході. Термін його контракту з “Нафтогазом” закінчується 23 березня 2020 року, а заяви нинішнього Кабміну про плани відправити главу НАК у відставку, що пролунали не так давно, дуже швидко були нівельовані. При цьому в інформпростір вкидається ідея, що в якості прем’єра саме Коболєв моментально домовиться з МВФ і зможе випросити кредитні гарантії у США.
Але не варто забувати і про “проросійське крило” в оточенні Зеленського, яке все міцніше асоціюється з його помічником Андрієм Єрмаком. Схоже, досягнення угод з “Газпромом” про транзит газу відкрило можливість для реалізації до Нового року паризької угоди про обмін полоненими з ЛДНР. Якщо такий обмін не зірветься, то вплив “групи Єрмака” виросте ще сильніше, що дасть можливість проросійському крилу також претендувати на крісло прем’єра. Питання лише в тому, чи зможе умовний Єрмак стати тією фігурою, яка влаштує головних олігархів.
Як би там не було, а ситуація з урядом в будь-якому випадку стане для Зеленського черговим шпагатом. Гончарук під ударами критиків, які сиплються з усіх боків, стрімко перетворюється в “прем’єра-лузера”, а замінити його ще одним молодим і “діджіталізованим” – це значить створити Гончарука номер два, який, не маючи підтримки впливових гравців, ризикує дуже швидко повторити долю нинішнього прем’єра. У будь-якому випадку доведеться шукати компромісну фігуру, яка буде здатна встановити певний баланс сил і з парламентом, і з офісом президента, і з олігархічними групами.
Читайте також: Транзит із присмаком корупції. Слабкі місця газової угоди
