Для Коломойського відставка Рябошапки і Ситника — це два в одному. По-перше, він усуває людей, які наважуються говорити йому «ні». Таких зараз у владних кабінетах практично не лишилося. По-друге — це порушення сили-силенної наших зобов’язань перед західним партнерами і за програмою МВФ, що ще більше віддалить нас від цивілізації. Від МВФ. Від колективного Заходу. Від в’язниці для Коломойського. І наблизить нас до дефолту.
Отже, пункт перший. І Рябошапка, і Ситник залишалися форпостами боротьби проти Коломойського. Саме позиція прокуратури в судах тривалий час дозволяла стримувати самогубне рішення найсправедливіших суддів світу щодо ПриватБанку. А там мета Коломойського — отримати контроль над банком і відкликати позов з Лондона. Усуваєш Рябошапку — позбавляєшся останньої перешкоди. І 16 березня отримуєш перше потрібне для тебе рішення з цілої низки судових рішень. З іншого боку, і про це висловлюється сам Рябошапка, розслідування прокуратури щодо Укрнафти, звідки було виведено мільярди доларів, теж дуже нервує олігарха. А отже, Рябошапку треба усунути.
Ситник заважає Коломойському, та й іншим партнерам олігарха. Йому можуть мститися за «справу рюкзаків» і за переслідування Бахматюка. Але перш за все саме НАБУ веде справу ПриватБанку. А справа там дуже однозначна. Ось і хочуть усунути Ситника. Від самого початку саме люди Коломойського були драйверами звільнення Рябошапки і Ситника, збирали підписи і формували інформаційне тло.
Чому це руйнує нашу співпрацю з МВФ і Заходом?
По-перше, ПриватБанк. Справа Приватбанку є ключовою для співпраці з МВФ і колективним Заходом. Відкат там — це хрест на будь-якому співробітництві. Причому відкат такий нахабний. Недарма після Великої сімки зустрічалися напередодні з Рябошапкою і оприлюднили прес-реліз з підтримкою. Уже точніше сказати, що хтось поплутав береги і несеться до прірви, було просто неможливо. До того ж реформа прокуратури — частина наших зобов’язань перед нашими західними партнерами. Аналогічно, створення НАБУ було частиною програми МВФ, та й боротьба з корупцією — умова безвізового режиму. І звільнення Ситника через беззаконня є не що інше як порушення взятих на себе зобов’язань. Наші західні партнери завжди говорили, що вони не можуть вказувати на персоналії, але вимагають поважати інститути. Зокрема — інституційну незалежність НАБУ. Кожен з цих пунктів окремо вже міг би стати критичним, не кажучи вже про сукупність рішень. Тож навіть коли хтось на Заході і готовий був заплющити очі на витівки з новим кабінетом міністрів, то тепер і в них не буде аргументів.
Яка аргументація відставки? В принципі, це не надто важливо. Просто звинувачуєш їх в тому, що вони працюють на світові залаштунки і в атмосфері тотального божевілля й торжества теорій змови, що ставлять Україну на один рівень з Венесуелою і Північною Кореєю, цього б вистачило. Але є ще один аргумент — немає посадок. Вірніше, однієї головної посадки, про що прямо кажуть Слуги народу. І це може бути основною особистою причиною для Зеленського, чому він хоче звільнити щонайменше Рябошапку. І це теж дуже небезпечно. Тому що фактично в умовах економічного колапсу, що наближається, неминучого після розриву з МВФ, Зеленський може захотіти видати народу видовищ. Посадити Порошенка.
Можна по-різному ставитись до Порошенка. І можна навіть хотіти бачити його у в’язниці. Але. По-перше, ніхто ніколи не скаже, що Рябошапка і все керівництво офісу генерального прокурора шанують Порошенка. У всіх цих людей був гарячий конфлікт з Порошенком в той момент, коли він був президентом. І коли б вони мали суттєвий привід, вони би без сумнівів заґратували Порошенка. Але приводу немає. Те, що готує ДБР, — очевидна туфта. Пустушка. І арешт колишнього президента країни за таким вигаданим звинуваченням неминуче поставить Україну в один ряд з країнами, де процвітають політичні репресії. Поверне нас відразу до часів Януковича. І про це неодноразово висловлювалися голоси колективного Заходу, натякаючи на те, що політичні арешти неприйнятні. І Рябошапка це розуміє. Розуміє, що участь в політичних репресіях вартуватиме і йому і країні. Зокрема, може позбавити нас безвізового режиму. Що, до речі, дуже влаштувало би олігархів, яким довелося підвищувати зарплати через конкуренцію з польськими роботодавцями. Та й хороший український метод боротьби з коронавірусом. Ну її, ту Європу, там чума…
І ще один штрих у цій історії. У ДБР готові виконувати будь-яку примху, і це може нам всім коштувати дуже дорого. Поки вони на замовлення виписують порожні підозри Порошенку. Та не тільки це. Цього тижня доблесне ДБР порушило кримінальну справу через тиск нехорошого Байдена на доблесного борця з корупцією Шокіна. І це було зроблено в той момент, коли Байден вийшов в лідери демократичної партії на праймеріз і тепер є абсолютним лідером букмекерських контор. Більш ідіотської витівки вигадати складно, ніж в цей момент порушувати справу проти Байдена. Ще більш ідіотською може бути ідея пропетляти без МВФ за рахунок угоди з Трампом, який дав би грошей за компромат на Байдена. Адже недарма люди Коломойського оточували Джуліані, коли той прилітав до Києва. Ця ідея настільки безглузда і некомпетентна, що легко могла прийти комусь у голову в Офісі президента. І тоді Україна ще в більшій біді, ніж ми могли би уявити.
Таким чином, голосування в парламенті було не просто торжеством олігарха і програшем здорового глузду, але має такі додаткові ризики, що оцінити їх зараз просто неможливо. І знову вся країна в заручниках у однієї людини. Ось така ось людино-центрична політика.
Отже, буде вельми потішно, коли замість Рябошапки призначать депутата від Слуги народу, колишнього правника 95-го кварталу. Зрештою, в країні дві силових структури — СБУ і прокуратуру — очолюватимуть колишні юристи Кварталу 95. Кузня кадрів, блін.
Читайте також: Щоб не сталось, як з Януковичем. Що означає для України відставка Рябошапки
