Повідомлення про втручання Росії в президентські вибори в США-2020 на користь як президента Трампа, так і сенатора Сандерса, підтверджують той факт, що гібридна війна Москви проти західного світу продовжується з тою ж силою. У цій війні Україна залишається прикладом як традиційної, військової агресії, так і нетрадиційної гібридної війни з боку Росії, що перетворює країну на головну сцену глобального протистояння та барометр ширших намірів Кремля.
Коротка ескалація Росією у вигляді наступальних воєнних дій на сході України протягом лютого 2020 року нагадала про те, що Москву все ще недостатньо стримують, хоча недавні інтерв’ю як самого Путіна, так і його колишнього головного помічника по Україні Владислава Суркова продемонстрували, що про імперські амбіції Кремля щодо України ніхто не забув. Зневажливі репліки Путіна і Суркова щодо українського суверенітету та національної ідентичності навряд чи змушують сумніватись у тому, що Москва все ще не змирилась з існуванням справді незалежної України та не відчуває за собою обов’язку робити вигляд, що це не так. Це становить серйозну загрозу для усього в Європі, включаючи американські інтереси.
Враховуючи багатогранні виклики, перед якими Росія ставить Захід, ми повинні відповідати не менш креативними та інноваційними рішеннями. Втім, з моменту початку російської агресії в Україні шість років тому, західний світ з усіх сил намагався знайти правильні відповіді. Натомість більшість цих контрзаходів були реакцією на попередні випадки російської ескалації. Тож аби Захід міг перебрати на себе ініціативу, вочевидь необхідні свіжі підходи.
Також читайте: Європа готова закрити очі на широкомасштабний наступ Росії на Україну
Ми можемо звернутися за натхненням до програми ленд-лізу після Другої світової війни, що на початку передбачала здачу Великобританією в оренду військово-морських баз для США в обмін на позику американських лінкорів. Згодом програма розширилась на забезпечення продовольством і транспортними засобами, необхідними для радянських військових у боротьбі проти нацистської Німеччини. Що ж, прийшов час повторити той експеримент. Замість знищувати кораблі, якими флот США не користується, ми можемо позичити їх нашим європейським союзникам, аби зміцнити їх морські оборонні здатності для опору Росії. Нова ініціатива ленд-лізу може також допомогти покращити інтеграцію інфраструктури так, аби зробити країни Центральної та Західної Європи, що перебувають на самому краю фронту, більш спроможними протистояти загрозі Кремля.
Час для такої політики може виявитись підходящим. Бюджетний тиск змусив Пентагон скоротити військово-морський бюджет США на 2021 рік, скоротивши фінансування на будівництво суден та скоротивши, за рахунок списаних, кількість наявних кораблів. Україна у той же час зіштовхується з ймовірністю нападу Росії на південний берег країни, водночас досі переживаючи утиски українських торговельних суден в Азовському морі та Керченській протоці. Ми вже побачили у 2018-му, що Москва зневажає морське право та готується здійснювати атаки у морських водах. У той же час на ранніх етапах вторгнення Росії весною 2014 року, найбільший чорноморський порт України в Одесі був серед ключових стратегічних цілей Кремля. Іншими словами, Україна має справу з гострою морською загрозою у часи, коли американський флот може мати в запасі надлишкові кораблі. Оскільки Росія продовжує нарощувати свої м’язи як у Чорному, так і Балтійському морях, інші країни у регіоні також мають привід значно покращити свою морську обороноздатність.
У той же час Центральній та Східній Європі критично бракує належної цивільної та оборонної інфраструктури, що необхідна для інтеграції оборонних зусиль регіону проти Росії. Інфраструктура такого типу може значно полегшити переміщення військ із Західної Європи та США на фронти, що під загрозою. Це би також послужило важливим рушієм економічного росту та регіональної інтеграції, особливо з точки зору прив’язки України до сусідів по ЄС.
В обмін на довгоочікуване забезпечення американськими військово-морськими суднами, країни-учасники програми такого ленд-лізу могли би дати в оренду чи забезпечити НАТО базами на своїй території, що межує з Балтійським, Чорним, або навіть Азовським морями. Отримані гроші, у вигляді оренди з військових баз, чи заощаджені кошти, що не підуть на будівництво кораблів, можуть піти на виділення для спеціального інфраструктурного фонду, який би збільшувався за рахунок прямих вкладів членів НАТО. Ця програма точно має включати Україну, яка нині прикладає значних зусиль, аби відповідати стандартам НАТО і вийти на шлях до членства. Гроші, які би Київ заощадив на будівництві таких необхідних морських суден, могли би допомогти розбудові Україною помічної військової інфраструктури, що є ще одним способом посилити оборонну реформу.
Читайте також: Росія готується до нападу на Україну
Москва, без сумніву, вбачатиме у будь-яких подібних рухах значну загрозу. Втім, Москва розцінює усі спроби посилити європейську безпеку як ворожі дії, однак не проявляє ознак готовності вести перемовини, щоб покласти кінець цій війні проти Заходу і України. Тому російське невдоволення аж ніяк не можна розглядати як щось визначальне.
Існує багато переваг у сьогоднішньому відродженні концепції ленд-лізу. По-перше, це матеріально посилить Україну, продемонструвавши наростаючу підтримку цієї країни з боку США. По-друге, цей план би допоміг наростити союзну безпеку та обороноздатність у таких загрозливих зонах як Румунія у регіоні Чорного моря та Польща на півночі. По-третє, підхід із ленд-лізом створить стимули для союзників США у Центральній та Західній Європі інвестувати в ініціативи, що би водночас сприяли економічному росту, регіональній інтеграції та співпраці в сфері безпеки. Той факт, що Вашингтон щойно виділив один мільярд доларів Ініціативі трьох морів, що зосередилась на створенні транспортної інфраструктури в Центральній та Західній Європі, говорить про те, що американські політики визнають потенціал подібних програм.
