Politerno > Статті > Україна і світ > Щоб не сталось, як з Януковичем. Що означає для України відставка Рябошапки

Щоб не сталось, як з Януковичем. Що означає для України відставка Рябошапки

  • 6 Березня, 2020
  • 863 Переглядів
  • 0

Руслан Рябошапка більше не генеральний прокурор. Рада 263 голосами “за” відправила його у відставку.

Далося це депутатам дуже непросто. Прибрати одного Рябошапку виявилося складніше, ніж днем ​​раніше звільнити Гончарука і призначити замість нього нового прем’єра і Кабмін.

Фракція “Слуга народу” дала за звільнення генпрокурора вкрай мало голосів – 179. Рішення допомогла провести ОПЗЖ, депутатські групи і позафракційні нардепи.

Що, в свою чергу, показало дві важливі речі.

По-перше – розкол у правлячій партії, частина якої учора відкрито не послухалася Зеленського. І по-друге – перехід самого президента на новий і досить напружений рівень спілкування із Заходом. Який відкрито вписувався за генпрокурора.

Чому, незважаючи на тиск Заходу, все ж таки Рябошапка був звільнений і чи означає це зміну курсу – у матеріалі.

Як знімали генпрокурора

Першим на засіданні виступав нардеп від “Слуги народу” Максим Бужанський – автор постанови про висловлення недовіри Рябошапка.

Основні претензії до чиновника – немає посадок і явне покривання тих, хто їх заслуговує.

“Чому Свинарчук дивиться футбол не з-за ґрат? Тому що його покриває генпрокурор”, – сказав Бужанський.

Він назвав Рябошапку “порожнім місцем” і додав, що “ніхто не тільки не сидить, але і не ходить на допити”. А також заявив, що “у нас немає генерального прокурора України. У нас є генеральний прокурор Петра Порошенка”.

“Цей генеральний прокурор, який зустрічався в своєму кабінеті з вбивцею (мова йшла про активіста Сергія Стерненка – ред.). Але не знайшов часу для зустрічі з мамою вбитого Бузини”, – додав Бужанський.

Сам Рябошапка в Раді помітно нервував і активно листувався в смартфоні. З генпрокурором спілкувалися дві людини – дівчина на ім’я “Ксана” і колишній глава Офісу президента Андрій Богдан. Спілкуючись з “Ксаною” Рябошапка писав: “Вова дав команду мене звільняти”.

А з листування з Богданом стало зрозуміло, що екс-глава Офісу президента Рябошапку цілком підтримує.

До слова, “Ксана” в листуванні згадала, що Гончарук чекає Рябошапку в БРДО, а “АБ” (Богдан) тільки що поїхав. З чого можна зробити висновок, що всі ці три людини знаходяться один з одним в тісній комунікації і, судячи з усього, по один бік барикад в нинішній ситуації.

Виступаючи з промовою Рябошапка сказав, що у відставку його відправляють через тих, від кого позбулися, “але вони хочуть повернутися”.

Він перерахував досягнення Офісу генпрокурора за три місяці: справи, пов’язані з незаконною вирубкою лісу, закриття грального бізнесу, справи проти керівництва нечесних банків, боротьба з корупціонерами, продовження слідства у справах Майдану.

Що стосується внесеної на розгляд парламенту постанови про недовіру, генпрокурор назвав її “побудованою на відвертій брехні та маніпуляції”.

“Я не став нічиїм слугою. Я був і залишаюся незалежним. А незалежний прокурор не може бути примушений, його можна тільки звільнити. Я йду, але я йду, щоб повернутися” – закінчив промову Рябошапка і вийшов із зали парламенту, незважаючи на те, що його намагався зупинити спікер Дмитро Разумков – так як, за регламентом, той повинен був відповідати на питання депутатів.

Після короткого виступу інших депутатів, за недовіру Рябошапці проголосували 263 людини. При цьому “Слуга народу” дала всього 179 голосів. Це мінімальна кількість голосів, яка коли-небудь давала президентська фракції на важливих голосуваннях.

Проти звільнення Рябошапки у фракції “Слуги народу” проголосували 6 чоловік: нардепи Булах, Бондар, Гурин, Загоруйко, Мотовиловець, Нагорняк.

Утримались – 28 депутатов. Серед них – Богуцька, Герус, Іонушас, Лерос, Монастирський, Яременко.

Врятувала голосування від провалу “Опозиційна платформа – За життя”, яка дала 36 “багнетів” за відставку Рябошапки, а також групи “За майбутнє” – 15, “Довіра” – 16, позафракційні – 17. Прозахідні партії – ЄС, “Голос”, “Батьківщина” – утримались.

Проте, генпрокурор був звільнений.

Читайте також: Зе-перезавантаження. Навіщо президент віддав Кабмін олігархам

Що означає відхід Рябошапки 

Зняттям Рябошапки (а вчора і Гончарука) Зеленський продовжив погром “соросят” у владі – той клас управлінців, який безпосередньо опікувався американськими і європейськими структурами.

Причому, звільнення генпрокурора стало вже відкритим викликом: буквально сьогодні Зеленський підтвердив інформацію про те, що за Рябошапку клопоталися посольства країн “Великої сімки” .

“Тут, до речі, і посли “Великої сімки”… Добре, що ви запитали, думаю, мене будуть питати: “Ай-яй-яй. Не можна чіпати Генпрокурора”. Хоча, ви знаєте, ми з ним пройшли довгий шлях виборчої кампанії. Але, моя особиста думка, нехай там голосують депутати, як вони хочуть. Моя особиста думка дуже проста: немає результату – не повинен займати місце”, – заявив Зеленський.

Чому вписалися посли – в цілому зрозуміло: посада генпрокурора – ключова для контролю за всією силовою вертикаллю в Україні. І коли “міжнародні партнери” почали тиснути і вимагати залишити лояльного до них Рябошапку – Зеленський на тиск не піддався і зробив по-своєму.

В силу яких причин так вчинив президент – можна тільки здогадуватись.

Але очевидно, що продовження роботи старого генпрокурора означало б падіння рейтингу президента (немає посадок, які обіцяв Зеленський) і втрату ним важелів впливу на владу взагалі (пред’явлення підозр представникам політичного класу замкнуті на Рябошапці).

При цьому, поки ніщо не вказує на те, що Зеленський готовий міняти не тільки персоналії, а й стратегічний курс країни.

Саме по собі звільнення Рябошапки, судячи з усього, було обумовлене досить приземленими речами. Зеленському не сподобалося, що Рябошапка спілкується з послами, через його голову, що підриває його авторитет. Проти генпрокурора були налаштовані частина олігархів (Коломойський) і впливових чиновників (Аваков). Також Рябошапка вважався людиною Богдана. А його людей, після звільнення глави ОП, активно вичищають з влади стараннями Єрмака. Крім того, надходили сигнали з Вашингтону, що за Рябошапку “вписуються” представники демократичного істеблішменту (які як і раніше контролюють політику США щодо України), а команда Трампа як раз не проти звільнення Рябошапки. 

Судячи з усього, саме ці міркування, а не бажання розгорнути курс України, і стали головною причиною відставки Рябошапки.

А курс Зеленський, ймовірно, спробує залишити незмінним. Але тільки з іншими особами на ключових постах, які будуть керовані не умовним “Соросом”, а самим Зеленським та близькими до нього людьми.

Зеленський про незмінність курсу в останні дні говорить дуже часто. Сьогодні, наприклад, він повторив цю тезу на зустрічі з послами G7.

Очевидно, що мова йде про прозахідний курс, який проводився в останні роки. Це означає, що співпрацю з МВФ спробують продовжити. Оскільки Україні, в переддень світової кризи, потрібно десь брати гроші. Їх може дати або Захід, або Росія.

Оскільки на конфронтацію із Заходом українська еліта йти не хоче, то залишається Міжнародний валютний фонд і його незмінні рецепти: продаж землі, тотальна приватизація і урізання соціальних витрат. А в політичному плані прозахідна лінія – це перегляд Мінських угод і продовження тиску на Росію, у тому числі, за рахунок санкцій.

Однак, є великі сумніви в тому, що Захід захоче і далі допомагати Зеленському.

Тим більше, що в планах у Зе-команди відставка ще одного прозахідного кадра – глави НАБУ Артема Ситника, а також правління Нацбанку.

Також у владі активно говорять про зупинку медичної реформи Супрун, а можливо і земельної реформи. Крім того, судячи з усього, піде під сукно законопроект про неможливість повернення Приватбанку колишнім власникам, який вимагав МВФ.

У підсумку, співпраця з Фондом, ймовірно, буде вельми проблематичною.

А тим часом, проблеми починаються і всередині самої Зе-команди.

Як показало вчорашнє голосування, відставку Рябошапки не підтримали 34 “слуги народу” (проти або утрималися), а ще 11 нардепів – не голосували (хоча питання дуже важливе). Тобто 44 “зелених” депутата відмовили Зеленському в підтримці. І це вже втрата монобільшості.

Тобто, позиції “соросят” доволі сильні у фракції президента. І звідти їх вичистити до наступних виборів неможливо.

Якщо ж президент продовжить розпочате сьогодні і піде з ними на конфлікт, то розкол фракції неминучий. А значить Зеленському потрібно буде взаємодіяти на постійній основі з “Опоплатформою” і депутатськими групами. Тому що монобільшості вже не буде.

Все це у сукупності може змусити Зеленського коригувати курс країни. Якщо МВФ не дає гроші, то потрібно їх знайти на інших напрямках. В тому числі, йдучи на поступки Росії, перенаправивши частину ресурсів з війни на мирні цілі, а також отримавши інвестиції з альтернативних Заходу джерел.

Звичайно, Зеленський і його оточення, а також впливові люди на кшталт Авакова будуть переконувати Захід, що допомагати Україні потрібно як і раніше, щоб вона “не пішла до Росії”.

Але чи вдасться це – питання. Янукович у 2013 році теж просив Захід “увійти в положення” і почекати з підписанням Угоди про асоціацію з ЄС і отримати більш вигідні умови. Але тоді нічого не вийшло.

І не факт, що вийде зараз.

У будь-якому випадку, відставка Гончарука, всупереч вимогам Заходу – це дуже важливий крок. Свого роду “розворот над Атлантикою”. Цей мем з’явився після відмови російського прем’єра Євгенія Примакова летіти в США після початку бомбардувань Белграда. Примаков наказав розвернути літак над Атлантичним океаном. Це стало символом розвороту зовнішньополітичного курсу Росії.

Яку дорогу вибере Зеленський – поки незрозуміло. Очевидно, що курс він міняти навряд чи хоче. Але його можуть змусити обставини.

Читайте також: Зеленський вкотре промив мізки Україні

Діліться у соцмережах:

Залишити відповідь

POLITERNO FULL

Приєднуйтесь до нас у Телеграм

ПЕРЕЙТИ
CLOSE