Учора ввечері прихильники Сергія Стерненка, засудженого на сім років ув’язнення, влаштували бійки під Офісом президента. Вони активно нападали на поліцію, яка не підпускала їх до будівлі адміністрації Зеленського.
Мітинг був від початку “заряджений” на протистояння.
Досить швидко після початку акції, мітингувальники спробували відтіснити правоохоронців від забору і почали проривалися до ОП. Використовувалися всі методи, крім хіба що кровопролиття: поліцію відштовхували, закидали фаєрами і петардами, зривали шоломи, закидували сніжками та пляшками.
Окремі групи штурмували поліцейські мікроавтобуси, де сиділи затримані. Поліція у відповідь поливала нападників газом. Але в цілому ініціатива була за активістами, а поліція починала відбиватися, тільки якщо ті починали занадто активно наступати.
Мабуть, основним завданням силовиків було тримати ряд, а не перешкодати нападу в корені. Що провокувало нові і нові атаки. До речі, одним з головних провокаторів був екс-нардеп Володимир Парасюк. Він особисто зірвав шолом з поліцейського і, судячи з усього, ініціював більшість атак на правоохоронців.
Що дуже показово – останнім часом Парасюк “майданів” цурався. При цьому всі пам’ятають його роль у 2014 році, коли Володимир 21 лютого закликав до збройного штурму Банкової, зриваючи “мирні домовленості” західних послів та лідерів сцени із Януковичем.
Але повернемося в день сьогоднішній. З усіх акцій під Офісом президента часів Володимира Зеленського, ця – найбільш агресивна. Парасюк теж з’явився вперше на подібних мітингах за нової влади в країні. Чому патріотичні кола пішли на таке загострення?
Перший аспект – вузько-політичний. На сторону Стерненко з недавніх пір стала партія Порошенка. Її прапорів тут не було, але в заворушеннях брали активну участь близькі до екс-президента “Рух опору капітуляції” і “Демсокира”. А сам Порошенко напередодні засудив обвинувальний вирок, хоча у 2015 році особисто своїм указом №82/2015 перевів суддю Віктора Поперовича, який виніс вирок Стерненові, з Київського районного суду міста Донецька на посаду судді Приморського районного суду міста Одеси. У політичних колах активно ширяться версії, що вирок Стерненкові – це провокація, влаштована на замовлення Порошенка, щоб збити ажіотаж навколо санкцій РНБО за підписом президента Володимира Зеленського проти Віктора Медведчука і його телеканалів. Санкції проти подружжя Медведчуків “на ура” сприйняли патріотично налаштовані українці і це не могло не занепокоїти п’ятого президента, який вважає тему війни і патріотизму своїми головними козирами у грі проти Зеленського.
Не можна виключати, що зіткнення мали на меті викликати у відповідь насильство силовиків – занадто активно провокували поліцію. Зачистка мітингувальників могла б підвищити градус негативу на адресу президента з боку праворадикалів і їхнього електорату. Тобто головним чином у частини виборців Порошенка.
Другий аспект – спроба громадських активістів унеможливити подальші переслідування з боку влади. Для них історія зі Стерненком – це небезпечний прецедент, який влад може узяти на озброєння – спочатку ініціюються показові акції, типу санкцій проти Медведчука (їхня результативність ще буде досліджуватися суспільством), а на їхньому тлі здійснюються атаки на неугодних лідерів суспільної думки з рядів політичних опонентів. Така собі “гібридна війна” з критиками влади.
Історія з Стерненком справді зачепила багатьох активістів-радикалів, що називається, за живе, яскраво намалювавши їм перспективу власних вироків за свою діяльність. І тепер їм важливо продемонструвати Банковій, що кожна спроба “наїзду” на патріотів буде супроводжуватися серйозним вуличним тиском.
При цьому не можна сказати, щоб на захист Стерненка вийшло надзвичайно багато народу. Банкову перегородили, тому візуально натовп стояв дуже щільно. Однак за фактом прийшло кілька сотень членів конкретних організацій.
Тепер моментом істини повинна стати акція, яку однодумці Стерненка готують на суботу. Опівдні на Банковій обіцяють почати безстроковий мітинг за його звільнення.
Втім, з огляду на відсутність на сьогоднішній акції “Нацкорпусу” та інших націоналістичних організацій (наприклад, С14 і “Свободи”), поки перспективи нової акції виглядають не надто обнадійливо.
При цьому не виключено, що на наступний раз організатори зможуть мобілізувати в 2-3 рази більше людей, особливо, якщо за Стерненко продовжать “вписуватися” у Порошенка. Якщо градус емоцій збережеться таким, який був 23 лютого, то ми можемо побачити серйозні зіткнення.
Питання – як поставиться до них Захід.
Стерненко останнім часом обертався в колах “соросят” і здобув їхнє заступництво. За що, до речі, багато націоналістів його критикували (наприклад, Карась з С14). Тому противники Зеленського з прозахідного табору напевно постараються схилити посольства до підтримки цих протестів – мотивуючи тим, що в тюрму кинули відомого “борця з корупцією”, якого відкрито підтримували такі персонажі, як Уляна Супрун.
Але чи будуть США допомагати Порошенкові і Ко валити тим самим Зеленського – невідомо. Принаймні, в посольстві ще не визначилися зі своїм ставленням до посадки і твітів на цю тему не випускали. Мабуть, стежать за тим, як будуть розгортатися події.
Проте на сьогодні завдання-мінімум для прихильників Стерненко зрозуміле – домогтися скасування вироку суду в апеляції. Для цього тиск буде нагнітатися і на суди, і на Офіс президента.
Читайте також: Вітренко forever. Як Зеленський буде керувати урядом без парламенту
