Politerno > Статті > Гамбіт Коломойського. Як арешт Яценка у справі “Приватбанку” може вивести з-під удару олігарха

Гамбіт Коломойського. Як арешт Яценка у справі “Приватбанку” може вивести з-під удару олігарха

  • 1 Березня, 2021
  • 680 Переглядів
  • 0

24 лютого до пізнього вечора Вищий антикорупційний суд обирав запобіжний захід екс-першому заступнику голови правління “ПриватБанку” Володимиру Яценку.

Його залишили під вартою до 22 квітня цього року і озвучили альтернативу – заставу в розмірі 52 млн 210 тисяч. Заставу за Яценка внесли одразу, після чого його звільнили.

 

Нагадаємо: кількома днями раніше НАБУ буквально дістало Яценка з-під небес. Він намагався вилетіти в напрямку Відня на літаку Коломойського. Уже фактично на останніх кілометрах перед кордоном літак розгорнули і під камери посадили в Борисполі. А самому Яценку оголосили “підозру” за статтею 191 КК – зловживання службовим становищем. Йому закидають розтрату коштів “ПриватБанку” в особливо великих розмірах. 

Пізніше стали відомі подробиці цієї кримінальної справи, яку розкручує відомство Ситника. У ній йдеться про розтрату 136 млн гривень, які банк втратив буквально напередодні націоналізації в 2016 році.

Справа в публічному плані дуже гучна і представляється владою, НАБУ і її групою підтримки як справжній прорив у справі про розкраданням коштів колишніми власниками “ПриватБанку”.

У той же час якщо вивчити деталі, то вимальовується зовсім інша картина.

Епізод, за яким зараз оголошують підозри екс-топ-менеджерам “ПриватБанку” – один з найбільш дрібних. Сума в 136 млн – це ніщо у порівнянні з цифрою в $ 5,5 млрд, які після націоналізації довелося покрити державі (як вважають супротивники Коломойського, саме на цю суму колишні власники вивели коштів з банку).

Крім того, з трьох осіб, яким оголосили підозру, лише Яценко знаходиться у в’язниці. Двоє інших (колишній голова правління банку Дублет і колишній перший заступник голови компанії “Інгосстрах” Олена Бичихіна) за кордоном і для українського правосуддя поки недоступні.

При цьому Яценко – один з небагатьох колишніх топів “Привату”, який побив горшки з Коломойським. 

“Незначна сума “розкрадань”, “вибірковість” кола підозрюваних, саме затримання “на камери”, але при цьому – юридично “брудне” (Яценку оголосили “підозру”, але при цьому не оголосили запобіжний захід) – все це змушує запідозрити “замовний” характер справи. Тут скоріше політика і піар, ніж правосуддя”, – говорить голова адвокатського об’єднання “Кравець і партнери” Ростислав Кравець.

Тому поки незрозуміло, що в цій історії головне – догодити Феміді, чи “приспати” її, а також показати американцям (які давно вимагали активізації слідства по “ПриватБанку” і офіційно підтримали винесення підозри екс-топ-менеджерам), що “справа рухається”.

Адже особливих ризиків для Коломойського ця справа не несе, більш того – може виявитися йому навіть вигідною.

Страховка на 136 мільйонів

Яценка підозрюють за статтею 191 Кримінального кодексу – розкрадання групою осіб в особливо великих розмірах і зловживання службовим становищем, за що передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна.

Йдеться про розтрату на 136 млн гривень.

Їх “ПриватБанк” втратив буквально в останні дні перед націоналізацією. Ці гроші були виплачені як комісія з індексації в зв’язку з ростом курсу долара страхової компанії “Інгосстрах”. Остання була пов’язана з Коломойським і Боголюбовим. Операцію провели 16 грудня 2016 року, фактично вже знаючи, що банк днями буде визнаний неплатоспроможним.

У підготовці угоди нібито замішаний сам Яценко, тодішній голова правління Дубілет і начальник департаменту фінансового менеджменту “ПриватБанку” і за сумісництвом перший заступник голови правління страхової компанії Олена Бичихіна.

Як зазначено в прес-релізі Офісу генпрокуратури, “виплата такої комісії депозитними договорами та додатковими угодами до них не передбачалася. Крім того, нарахування та виплата винагороди були заплановані з порушенням вимог статті 52 закону України “Про банки і банківську діяльність”, якою встановлено, що угоди, які здійснюють з пов’язаними з банком особами, не можуть передбачати умов, які не є поточними ринковими умовами”.

Також в Офісі генпрокурора заявили, що для прикриття схеми, посадові особи “ПриватБанку” вирішили замаскувати ці банківські операції під законні: нібито ще в 2014 році було рішення кредитного комітету про нарахування індексованої комісії по депозитах в рамках розпорядження “Про реалізацію нового депозиту з виплатою винагороди в зв’язку з ростом курсу гривні до долара США” від 2013 року. Для цього рішення комітету нібито підробили заднім числом.

Відзначимо, що епізод вкрай невеликий в масштабах мільярдних схем “ПриватБанку”, які вже розкрутило і докладно описало в своїх звітах міжнародне агентство Kroll і якими оперує слідство у справі екс-власників “Приватбанку” в американських штатах Делавер і Клівленд.

Нагадаємо: йдеться фактично про існування “подвійного банку” і масштабних “кредитних пірамід”, коли величезні позики оформлялися на компанії, пов’язані з власниками, виводилися за кордон і йшли на покупку заводів, нерухомості та ін.

На цьому тлі 136 млн гривень, які фігурують у справі  – просто копійки на кишенькові витрати. Причому ще потрібно довести, що вони – частина великої схеми “ПриватБанку”.

Проте в НАБУ, яке вже кілька років розкручує справи “ПриватБанку”, вхопилися саме за цей епізод.

“Швидше за все, він найперспективніший для судового процесу: угоду провели буквально напередодні заходу в банк тимчасової адміністрації. Зрозуміло, що все робили в останній момент, в поспіху. Тому, напевно, є “косяки”, за які можна вхопитися”, – пояснив наш експерт у банківській сфері.

При цьому, за його словами, цей епізод як раз фактично не стосується схем “ПриватБанку”, які намагаються пред’явити екс-власникам. По суті, мова йде про локальне порушення, і довести його “внесок” в роботу “подвійного банку” буде дуже непросто.

“Дивна” справа

У цій справі у юристів виникли одразу кілька питань.

По-перше, чому “підозра” з’явилася саме зараз, хоча сам епізод був ще в 2016 році, він не є суперскладним для виявлення, а НАБУ займається справою “ПриватБанку” вже кілька років. Тобто за цей час вже давно можна було б розкрутити цю справу, а підозрювані вже могли б відбувати термін, – говорить Кравець.

По-друге, дивує “вибірковість” кола підозрюваних. На сьогоднішній день затриманий тільки Яценко, “підозра” оголошена Дубілету і Бичихін, але їх немає в Україні. Нібито готуються ще “підозри”, але поки конкретики мало.

За словами Кравця, фактично слід притягати до відповідальності всіх тодішніх членів кредитного комітету, оскільки хоч рішення оформлялося і заднім числом, але “їх всіх потрібно було оббігти і зібрати підписи”. Також відразу ж виникають питання до вищого керівництва “ПриватБанку”. На той момент главою наглядової ради був екс-глава НБУ Володимир Стельмах, членами наглядової ради – Ігор Коломойський, Віктор Лисицький, Геннадій Боголюбов, Олексій Мартинов, – говорить Кравець.

“Але за фактом в списку підозрюваних – Яценко і Дубілет, хоча неясно, наскільки вони взагалі впливали на роботу кредитного комітету. Тобто взяли за займаними посадами, особливо не розбираючись, хто і чим займався в “ПриватБанку”, – додає Кравець.

По-третє, є питання до підслідності – чому цю справу розкручує НАБУ, основне завдання якого – боротьба з корупцією, якщо на момент скоєння злочину “ПриватБанк” ще не був державним, і мова йде скоріше про порушення в рамках роботи суб’єкта господарювання, ніж про корупцію.

По-четверте, Кравець відзначає надто вже показове затримання Яценко, яке при цьому пройшло з юридичної точки зору не бездоганно.

“Йому була оголошена “підозра”, але не оголошений запобіжний захід. Що в теорії дозволяло Яценкові продовжити свою подорож”, – зазначає Кравець. 

Все це на тлі “дріб’язковості” епізоду і суми “розтрат”, за його словами, змушує запідозрити, що ця справа – явно політична.

“Шахрайська схема на 5 млн доларів, по якій вручені підозри колишнім топам “ПриватБанку” – це копійки в порівнянні з 5 млрд збитків, які нарахували детективи Kroll, і не факт, що ця схема якось пов’язана з розслідуванням у США”, – зазначив Юрій Радзієвський, адвокат, керуючий партнер АО “Радзієвський і партнери”. 

“Замовили у Байдена”

Нагадаємо: справи по “ПриватБанку” знаходяться у Високому суді Лондона і судах США. Причому у справах, які розслідуються в Клівленді і Делавер, екс-власникам “ПриватБанку” світять реальні тюремні терміни.

Але, що дивно, намагаючись домогтися повернення понад 5 млрд доларів, виведених з “ПриватБанку”, Україна не може пред’явити міжнародним судам жодного обвинувального вироку по цій справі від вітчизняної Феміди.

“Що, ймовірно, викликає когнітивний дисонанс у іноземних судів. Не дивно, що Високий суд Лондона навіть засумнівався, чи у його юрисдикції перебуває ця справа. Хоча у схожій справі з виведенням коштів з казахського “БТА Банку” на 2 млрд процес пройшов відносно швидко, і Казахстан вже домігся арешту міжнародних активів. Але там, на відміну від нашого випадку, спочатку був вердикт місцевого суду. У нас же унікальна ситуація – на кону мільярди доларів, але при цьому немає жодного обвинувального рішення суду, а екс-топ- менеджмент “ПриватБанку” спокійно живе далі і навіть займається банківським бізнесом”, – говорить економіст Олексій Кущ.

Тому, на його думку, навіть “маленьку справу” по “ПриватБанку”, якщо український суд все ж доведе її до обвинувального вироку, – це великий прорив в міжнародних судах по “Привату”. І реальна можливість їх прискорити.

Інша справа – чи таке “прискорення” замовляли в США.

Із цього приводу думки розходяться. Деякі експерти вважають, що ніякого “замовлення” взагалі не було. Але були натяки. А наша влада пішла на випередження – почала розкручувати справу, щоб догодити США і МВФ, які давно дивувалися “імітації” розслідування справ по “ПриватБанку” в Україні. 

“Так, правда, МВФ давно підтискає в цьому питанні. Не виключено, що на тлі переговорів про кредиту вирішили “продемонструвати успіхи”. Але напевно міжнародні партнери розуміють, що епізод, м’яко кажучи, “не той”, тому ” арахувати” його можуть тільки якщо це буде початком подальшої розкрутки всього ланцюжка”, – говорить юрист з банківської сфери.

Але чи буде “розкрутка” схем “ПриватБанку” і чи дійде справа до обвинувальних вироків – питання.

“Не дивлячись на те що вручення підозр цілій низці колишніх топ-менеджерів “ПриватБанку” викликали схвалення і в посольстві США, і в колі прозахідно налаштованих політиків і громадських активістів, навряд чи можна говорити про істотний “прорив” у справі. Особливо в контексті прискорення розслідувань щодо Коломойського і Боголюбова в США. Навпаки, взагалі будь-які зрушення в Україні у цій справі можна пов’язувати з тим, що Мін’юст США і ФБР працюють набагато активніше, ніж їхні українські колеги. І останнім треба хоч якось “наздоганяти” цю активність. 

Чому є сумніви у “проривному” характері справи? 

По-перше, мізерність суми і її сумнівний зв’язок з розслідуванням у США. 

По-друге, в Україні поки не пред’явлені звинувачення і не вручені підозри особисто Коломойському і Боголюбову, на відміну від США, де говорять про їх особисту причетність до схем. І відсутність таких звинувачень дозволяє олігархові розгортати юридичну кампанію з позовами проти США, звинувачуючи їх в “експроприації законних інвестицій”. 

Чи справді генпрокурор Ірина Венедіктова особисто блокує більш глибоку роботу з матеріалами розслідування Kroll про маcштабні зловживання в “ПриватБанку” до його націоналізації, як про це говорять громадські активісти? Прямих свідчень цьому немає, але відсутність кримінальних проваджень особисто проти Коломойського – красномовно говорить про вектор політичних уподобань”, – говорить Радзієвський. 

Чи виведе Яценко на Коломойського?

Перспективність справи Яценка, незважаючи на його уявну “простоту” для слідства, зовсім не гарантована.

Юристи, що працюють в банківській сфері, кажуть, що цю справа можуть “забалакати”, тобто все закінчиться гучними затриманнями і “підозрамі”. А сам судовий процес стануть гальмувати, і в підсумку він може взагалі нічим не закінчиться.

“Цю справу навряд чи доведуть до завершення”, – вважає і Ростислав Кравець.

“Справа, у якій вручені підозри екс-топів, може обернутися “пшиком”. Незважаючи на запевнення Венедіктової, що у цій справі у неї з НАБУ і САП є повне взаєморозуміння, нічого не заважає їй передати розслідування від НАБУ в СБУ або навіть в Нацполіцію. А там “розчинити” її в бюрократії не складе особливих труднощів”, – додав Радзієвський. 

Головне питання – чому?

“Щоб зрозуміти глибинну суть цієї історії, потрібно повернутися на десять років назад. Як працював “ПриватБанк” – був дуже успішний і цілком “білий” роздрібний бізнес, і друга частина – корпоративний внутрішній бізнес, що забезпечує грошима фірми Коломойського та інших бізнесів на “понятійних” умовах.

Банк був прибутковим, але дивіденди не сплачувались, а прибуток виводився за кордон. Але всі “дірки” перекривалися за рахунок стабільно працюючого роздрібного бізнесу. Всі про це знали, включаючи НБУ. Але “ПриватБанк” ніхто не чіпав. Головне було – не зариватися, щоб “чорна” частина бізнесу не перевищила “білу”. Проблеми у “ПриватБанку” фактично почалися після того, як він сильно виріс і зайняв 60% ринку. Влада зрозуміла, що щось упустила, після того, як Коломойський почав диктувати свої умови. Скажімо, коли спробували наїхати на “Укрнафту”, раптом стався масштабний збій в терміналах “ПриватБанку”. Тоді вже почали думати як “загасити” “ПриватБанк”, і стали вирощувати йому конкурентів (зокрема, в банківський бізнес зайшла “сім’я”.). І вже тоді на “некерованість” “ПриватБанку” звернув увагу МВФ. Але фактично сама націоналізація після зміни влади пройшла не надто чисто, і – що залишилося за кадром – були тривалі переговори за участю людей від тодішнього президента Петра Порошенка і Коломойського та реальні домовленості.

Тобто розкрутити справу по “ПриватБанку” – весь ланцюжок – можна, в теорії можна. Але навіть якщо заговорять фігуранти нинішньої справи, можуть почати спливати “некрасиві” подробиці. У тому числі знову постане питання про законність націоналізації, а там є, до чого підкопатися. Не впевнений, що в цьому зацікавлені у Зеленського”, – говорить юрист з банківської сфери.

Тут з’являється пояснення – чому слідство ухопилося саме за Яценка. Одна з версій – він був не сильно в курсі всіх схем, і не входить в найближче коло спілкування Коломойського, тобто, по-суті, ніякої особливої ​​”крамоли” повідомити, навіть при всьому бажанні, не може. 

А якщо справа все ж дійде до реального вироку, то все обмежитья саме цим епізодом на 136 млн, що не особливо наблизить до розкриття схем “ПриватБанку” на мільярди.

“Приборкання” Коломойського або нова схема

У цій справі спливає ще один нюанс, який і може виявитися реальною причиною розкрутки всієї цієї історії – інтерес Коломойського.

Як писали ряд ЗМІ, Яценко в останні роки не є “людиною Коломойського” і в найближче оточення Ігоря Валерійовича не входив. Більш того, в колі друзів він не дуже, м’яко кажучи, позитивно відгукувався про Коломойського.

“Тепер же, після арешту, все його життя в руках Ігоря Валерійовича. Він йому допоможе по заставі, у юридичному захисті і поверне таким чином “в сім’ю”. І допомогло йому в цьому НАБУ”, – говорить один зі знайомих Яценка.

Інші ж фігуранти цієї справи, скажімо, Дубілет, знаходяться за кордоном і навряд чи найближчим часом будуть доступні для української Феміди.

Тому, з одного боку, поширюється “легенда”, що через “справу Яценка” можна буде вийти на екс-власників “ПриватБанку”, зокрема Коломойського. І якщо не притягати його до відповідальності, то як мінімум послабити вплив. А сам факт, що ця справа в принципі з’явилася, підноситься як доказ, що Коломойський в опалі у влади.

Але насправді все це може виявитися чистим договорняком Коломойського і влади.  

“Вибирається дрібний епізод, який яйця виїденого не вартий, американські партнери і МВФ хоча б на якийсь час задоволені, а сам головний фігурант при цьому в цілковитій безпеці”, – говорить наше джерело.

“Є й інший сценарій, який чимось нагадує гамбіт в шахах: виконавці (топ-менеджери ” ПриватБанку”) отримають умовні або навіть реальні терміни, і суспільству це буде пред’явлено як “велике досягнення”. При цьому відсутність звинувачень акціонерам буде подано як саме собою зрозуміле. Цілком можливо, що далі вирішення питання перейде в політичну площину, наприклад на рівень міжнародних контактів Києва та Вашингтона. Тільки велике питання – чи є у США зацікавленість в покаранні Коломойського більшою, ніж за відмивання грошей в межах американської юрисдикції. 

Звичайно, на “відкат” націоналізації банку ніхто вже не піде, а от зняти з колишніх акціонерів поступово “зобов’язання” на 5 млрд доларів дуже навіть можна. Позов про збитки – через який Коломойському навіть обмежили щомісячні витрати і заарештували всі активи по світу – буде розглядатися в Лондоні в березні 2022 року. І ймовірність його програшу у кожної зі сторін приблизно однакова”, – підсумував Радзієвський.

Читайте також: Вирок як провокація. Чому прихильники Стерненка влаштували бійку біля офісу Зе і що буде далі

Діліться у соцмережах:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Залишити відповідь