Politerno > Статті > Україна і світ > Як прокурорські клани, Порошенко і Турчинов поділили між собою “українське ФБР”

Як прокурорські клани, Порошенко і Турчинов поділили між собою “українське ФБР”

  • 20 Листопада, 2017
  • 1778 Переглядів
  • 0

Епопея з обрання керівництва Державного бюро розслідувань – правоохоронного органу, якому відійдуть слідчі функції від Генеральної прокуратури, завершилася приголомшливим скандалом.

Тон йому задав кричущий факт: прізвища перших осіб ДБР стали відомі ще напередодні підсумкового голосування конкурсної комісії. Які, як зізнаються в кулуарах влади, стали результатом “договорняка” Банкової і впливових функціонерів її партнера по коаліції з “Народного фронту”.

Фактично, 16 листопада дев’ять членів конкурсної комісії виступили в ролі “болванчиків”, в потрібний момент підняли руки при голосуванні. Що більш ніж відчутно дає зрозуміти – ні про яку незалежність процедури відбору весь цей час навіть не йшлося. Помноживши тим самим на нуль очікування незаангажованої подальшої роботи нового силового органу.

Ситуація ускладнюється тим, що самі вибори директора Держбюро виявилися вкрай сумнівними з точки зору букви закону. А двох потенційних фаворитів на керівні посади у відомстві буквально напередодні підведення підсумків відбору перетворили в “збитих льотчиків”, інспірувавши скандали з їх участю.

Як підсумок, в конкурсі переміг один з найменш “яскравих” претендентів з сумнівним бекграундом. Якому для успіху вистачило особистого зобов’язання з боку секретаря РНБО Олександра Турчинова.

Під стать керівнику українського аналога американського ФБР виявилися і його заступники. За інформацією співрозмовників в правоохоронних колах, за кожним з них є впливове лобі в особі найближчих соратників президента Петра Порошенка. Команда якого вже може записувати собі в актив встановлення контролю над Держбюро, якому незабаром відійдуть слідчі функції від ГПУ.

Важлива деталь – незважаючи на форс-мажори, пазл “ДБР” Банкова все-таки зуміла зібрати. І зробити це в обхід інтересів глави МВС. Тобто, без будь-яких зобов’язань перед Арсеном Аваковим, що може мати далекосяжні наслідки.

Тож як, де-юре незалежному новоствореному органу з колосальними повноваженнями, зі старту приставили повністю “ручне” для влади керівництво.

Чим важливе ДБР і чому його створювали цілих два роки

Сама ідея створення Державного бюро розслідувань замислювалася у вигляді кальки з американського ФБР. Логіка його створення лежить в спробі поділу ряду повноважень, які на сьогоднішній день зосереджені в силових структурах. Говорячи звичайною мовою, поява ДБР означає, що держава розписалась в очевидних речах – не може прокуратура одночасно розслідувати кримінальні провадження, здійснювати нагляд і виконувати представницьку функцію в судах.

Особливо по тих справах, до яких причетні співробітники силових структур і можновладці. Щоб уникнути корупційної спайки і створюється новий, де-юре незалежний орган, до якого повинні перейти слідчі функції від Генпрокуратури. Новому відомству будуть підслідні злочини посадових осіб найвищої категорії. Тобто, скоєних:

  • екс-президентами,
  • які діючим прем’єром,
  • міністрами,
  • головою парламенту,
  • народними депутатами,
  • генпрокурором і всіма його підлеглими,
  • секретарем РНБО,
  • суддями,
  • співробітниками СБУ,
  • співробітниками МВС,
  • військовими,
  • прикордонниками,
  • фіскалами,
  • митниками,
  • працівниками пенітенціарної служби,
  • за винятком лише тих справ, які за підслідністю визначені вотчиною Національного антикорупційного бюро,
  • саме НАБУ, як і САП, включаючи їх керівників, також потенційні “клієнти” Держбюро розслідувань,
  • при цьому правопорушення співробітників ДБР буде розслідувати виключно служба внутрішньої безпеки самого бюро.

Відведені законодавцем колосальні повноваження Держбюро з самого початку змусили владу насторожитися. Майже два роки “українське ФБР” існувало лише на папері, а навколо його формування велася кулуарна боротьба різних груп впливу. Це не дивно, адже ДБР буде володіти чи не найбільшим інструментарієм серед усіх силових відомств. А тому служить загрозою одночасно як для правлячого режиму, так і для його опонентів (серед яких виділяється НАБУ).

Тих претендентів, що ходили в фаворитах, помножили на нуль

Інтрига в конкурсі з обрання керівництва Державного бюро розслідувань, фактично померла на минулих вихідних.

Тоді, за інформацією джерел, і була “розписана куля” між провідними гравцями влади. Учасниками міжсобойчика, вершити за конкурсну комісію підсумки відбору, почали Адміністрація Президента і один з найбільших акціонерів “Народного фронту” – секретар РНБО Олександр Турчинов.

Як повідомляють джерела, близькі до переговорного процесу, з 19 претендентів, що добралися до фіналу, вершителі доль спочатку розглядали на крісло керівника Бюро дві кандидатури – співробітника Адіністраціі президента Олексія Горащенкова (основний кандидат) і близького до секретаря РНБО Романа Трубу (запасний).

При цьому, довгий час плекавший думку очолити ДБР головний військовий прокурор Анатолій Матіос, до того моменту вже позбувся топ-позиції у віртуальній гонці за посаду.

Головним чином – через свої амбіцій, які робили його в очах Порошенка і “Народного фронту” малокерованою людиною, здатною зіграти в свою гру.

У підсумку, практично безальтернативним фаворитом Банкової на фінішній прямій конкурсу виявився перший заступник керівника Головного департаменту стратегічного планування та оперативного забезпечення АП Олексій Горащенков. Якого, до слова, ще навесні 2016 року активно сватали на відповідальну посаду в Генпрокуратуру відразу після призначення Юрія Луценка.

Олексій Горащенков

Але потім переграли ці плани, визначивши йому в завдання кураторство по лінії АП за роботою Нацагентства з питань протидії корупції. Що, в кінцевому рахунку, і поставило хрест на амбіціях Горащенкова стати на чолі Госбюро розслідувань.

Чиновник став жертвою “СоломатінаГейта” – затіяного командою нардепів-єврооптимістів і НАБУ корупційного скандалу в НАЗК. Який, з одного боку, став свого роду “відповідю” на спроби Банкової і “Народного фронту” “приборкати” директора Антикорупційного бюро Артема Ситника. А з іншого – відкрив дорогу до крісла директора ДБР “темній конячці” – Роману Трубі.

Чи враховували другий момент “застрільники” СоломатінаГейта – сказати складно. Але фактом залишається те, що Горащенков за лічені дні до підсумкового голосування конкурсної комісії з фаворита перетворився в “збитого льотчика”.

Як ділили важелі управління Держбюро розслідувань

У кінцевому рахунку, Банкова і її найближчі партнери по коаліції, зуміли знайти “соломонове рішення”. Результатом якого стало обрання перших керівників ДБР за квотним принципом. “Врівноважувати” формального ставленика “фронтовиків” (і як вже жартують в соцмережах прокурори – при необхідності “качати Трубу”) біля керма “українського ФБР” будуть ставленики двох юридичних команд Петра Порошенка.

По-перше, крісло директора відійшло екс-начальнику управління з розслідування особливо важливих справ ГСУ ГПУ, в останні два роки працюючого в юркомпанії “Сектор права” Роману Трубі. За поступливість якого особисто поручився перед АП секретар Ради нацбезпеки і оборони Турчинов.

По-друге, першим заступником Труби стала представник так званого “Департаменту Кононенко-Грановського” на Різницькій – начальник управління Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки ГПУ Ольга Варченко.

По-третє, після “зальоту” Горащенкова, заступником директора Держбюро розслідувань став висуванець команди екс-генпрокурора Віктора Шокіна – колишній заступник прокурора Києва Олександр Буряк.

Справа – Труба

Аналіз особистих справ новообраних керівників Держбюро, а також коментарі їхніх колег, свідчать – у всієї трійці “переможців” є відразу по кілька скелетів в шафі. І VIP-куратори.

Почнемо з персони Труби, який як з’ясувалося, робив успішну кар’єру в прокуратурі Львівської області в епоху президентства Віктора Януковича. У мережі вже обговорюється, як новообраний директор Держбюро розслідувань позував на фотографіях з портретами біглого екс-президента і колишнього генпрокурора Віктора Пшонки. І розписувався в компліментах останньому.

“У мене і сьогодні перед очима, ніби це було вчора, зустріч з приводу мого призначення на таку важливу посаду з генеральним прокурором України Віктором Пшонкою, подальше моє представлення прокурором (Львівської – ред.) області Віталієм Ковбасюком, – говорив Труба в інтерв’ю виданню “Голос народу” в червні 2013 року. – Перше знайомство, рукостискання з керівниками району, від яких на пам’ять в подарунок отримав книгу “Пустомітівщіна”, якою часто користуюся, готуючись до поїздок по селах району”.

Інтерв’ю, в цілому, вийшло дуже показовим (починаючи від заголовка і закінчуючи фотографією), так як дає уявлення про життєву філософію пана Труби, яка, судячи з тексту, полягає у вірності чинній владі і начальству.

 

Інтерв’ю прокурора Труби за 5 місяців до початку подій Євромайдану, джерело фото: pustomyty-rada.gov.ua

Роман Труба періоду 2017 року

Також недоброзичливці пригадують Трубі, як в розпал акцій протесту Євромайдану він виходив у суд з клопотаннями про обрання запобіжного заходу (у вигляді особистого зобов’язання) щодо львівських активістів.

Що цікаво: незважаючи на прислуговування потреб колишнього режиму, після Євромайдану Роман Труба не піддався люстрації, навіть в її “сміттєвому” вигляді (популярному на Західній Україні в той час).

Навпаки, він був переведений зі Львова в главк Генпрокуратури, де зайняв одну з ключових посад в слідчому управлінні наглядового відомства.

Існує дві точки зору, що послужило секретом такого успіху Романа Михайловича.

Адвокат Владислав Білоцький вважає, що в главк Трубу “підтягнув” ставший біля керма ГПУ відразу після Революції його земляк Олег Махніцький.

Журналіст Володимир Бойко, в свою чергу, називає іншу особу, протегувавшу новоспеченого директора ДБР в 2014 році. Він стверджує, що Труба виступав ставлеником колишнього екс-керівника ГСУ Генпрокуратури Ігоря Щербини, який став широко відомим в якості слідчого щодо “газової справи” екс-прем’єра Юлії Тимошенко. А на гребені подій Євромайдану отримав своє крісло завдяки допомозі кума – тодішнього в.о. глави АП, а сьогодні одного із “стовпів” “Народного фронту” Сергія Пашинського. А так як Пашинський є близьким соратником Турчинова, мабуть цим фактом і перетнувся життєвий шлях Труби з секретарем РНБО.

При цьому, і Білоцький, і Бойко заявляють – під час перебування Труби в Генпрокуратурі активно “зливали” справи проти членів команди Віктора Януковича.

“Труба мав репутацію людини, яка відповідає за “забезпечення квитками “вигнанців”, – пише на своїй сторінці в Facebook Бойко, який очолював в 2014 році Консультативну рада при ГПУ.

Нібито в перелік “ексів”, які нібито стали “клієнтами” Романа Михайловича і його керівництва, входять щонайменше три знакові прізвища. Це брати Сергій і Андрій Клюєви, екс-глава НБУ Сергій Арбузов і колишній міністр екології Микола Злочевський.

Втім, будь-яких документальних доказів залученості Труби в корупційні схеми на момент підготовки цього матеріалу не наводиться.

Зате достеменно відомо, що незабаром після приходу на Різницьку в 2015 році команди Віктора Шокіна, Труба став одним з перших претендентів на виліт з Генпрокуратури.

Правда, на відміну від історії зі Щербиною, якого навіть відсторонили від посади окремим наказом, до такого скандалу не дійшло.

Роман Михайлович тихо був понижений на посаді і позбавлений реальних важелів впливу на слідство. А потім звільнився, і два роки займався приватною юридичною практикою. І досяг на цій ниві таких результатів, що за нього особисто перед президентом поручився Олександр Турчинов.

Законодавча міна під Трубу і єврейський тест

У той же час, про початкові невисоі котируванняя Труби в конкурсі ДБР говорить хоча б той факт, що спочатку Роман Михайлович подавав заяву виключно на посаду заступника директора Бюро. Але, всупереч положенням ст. 11 профільного закону, зате з легкої руки конкурсної комісії йому і ще чотирьом учасникам відбору напередодні фінального голосування дозволили претендувати і на ті посади, в конкурсі на які вони де-факто не брали участь.

“Складно в конкурсі на посаду директора Держбюро розслідувань виграти у кандидата, який не брав участі в цьому конкурсі”, – нарікає програвший Трубі перегони за крісло директора ДБР парламентарій від “Народного фронту” Юрій Македон.

Це порушення закону “Про Госбюро розслідувань” далеко не єдине. Напередодні підсумкового голосування конкурсна комісія затіяла проведення повторних співбесід з учасниками відбору, що також не передбачено законодавцем.

Звучать також сумніви в правочинності використаного при тестуванні претендентів поліграфа.

Екс-парламентарій Єгор Фірсов приводить додаткові козирі, які свідчать, на його погляд, про явне підтасовування підсумків конкурсу. У Facebook він оприлюднив результати тестування, які набрали 19 претендентів, що вийшли в фінал відбору.

Серед ряду випробувань, яким були піддані конкурсанти, кричущо виглядають висновки по персонах Труби, Варченко і Буряка за результатами ізраїльського психологічного тесту на благонадійність/добропорядність. Програма привласнила майбутньому директору ДБР і його першому заступнику “супервисокий” рівень ризику, назвавши їх “ненадійними особами”.

Що ж стосується Буряка, то його результат виявився трохи краще – екс-заступник прокурора Києва позначений персоною з “високим ризиком”.

“Підсумком цього конкурсу, має стати визначення кращих з кращих і формування керівного складу. Але після проведення всіх етапів конкурсу, комісія чомусь вибирає гірших. Призначенний голова Труба і перший зам Варченко показали одні з найгірших результатів на проміжному відборі і за ідеєю, не повинні бути навіть допущені до конкурсу”, – резюмує Фірсов.

Опитані юристи вказують – зазначені вище недоліки можу послужити підставою для оскарження результатів конкурсу. І прогнозують, що відповідні позови будуть незабаром подані. Час і підсумки їх розгляду багато в чому залежать від того, наскільки Труба зуміє спрацюватися з приставленими до нього заступниками. Тобто, від волі Банкової, яка заздалегідь підвісила шляхом юридичних зачіпок директора Держбюро “на гачок”. У свою чергу, самій команді президента на відкуп віддані крісла заступників голови ДБР. Своє представництво в ФБР по-українськи отримали відразу два впливових прокурорських клани.

Друзі Порошенка

Перший з них міцно асоціюється у журналістів з так званим “Департаментом Кононенка-Грановського” Генпрокуратури, “акціонерами” якого вважаються найближчі друзі глави держави, а вигодонабувачем – президент України.

Виходець із цієї структури – Ольга Варченко стане другою за рангом особою Держсбюро розслідувань.

Ольга Варченко, джерело фото: facebook.com

“Це дупа. Все буде стояти на потоках”, – характеризує підсумки вибору персоналії першого заступника директора ДБР один з екс-співробітників ГПУ, знайомий з методами роботи Варченко.

Колишній слідчий Генпрокуратури Дмитро Сус, який довгий час працюваший з Ольгою Олександрівною душа в душу, в своїх недавніх інтерв’ю іноземним і вітчизняним журналістам заявляв – за найбільш делікатні справи, які вів “підрозділ Кононенка-Грановського” стосовно чиновників (фактично, за “пресування”), відповідали троє осіб – керівник Департаменту Володимир Гуцуляк, Варченко і він сам.

У ГПУ чергову порцію викриттів Суса тоді спростували. Це не виключає собою ступінь впливовості Варченко на найважливіші процеси, що відбувалися під сукном на Різницькій.

Зокрема, саме Варченко виступала процесуальним керівником в кримінальній справі, згідно фабулі якого директору НАБУ Артему Ситнику ставилося вимагання $ 1 млн. Вона ж, як випливає з матеріалів на низці профільних ресурсів, давно знаходиться під ковпаком у “прокурорських” УВБшников за численними звинуваченнями в корупції , в яких “засвітилася” разом з чоловіком з УБОЗ. Зокрема мова йде нібито про віджимання квартир і машин у киян.

Соратники Ольги Олександрівни схильні бачити в цьому підступи тих, кому вона наступила на хвіст своєю роботою. Недоброзичливці ж вказують – компромат на Варченко дійсно “забійний”, і його притримують до потрібної години. Паралельно тримаючи ним першого заступника директора ГБР на повідку.

Ставленик команди Шокіна

Що ж стосується ще першого заступника директора Держбюро (який аж до останнього дня не називався в числі фаворитів відбору), то колишньому зампрокурора Києва Олександру Буряку зробити різкий стрибок по кар’єрних сходах дозволив “злив Горащенкова”.

Олександр Буряк (крайній праворуч), джерело фото: lb.ua

Буряк – до мозку кісток “прокурорський” кадр, який з кінця 90-х безперервно перебуває в системі наглядового відомства.

У главку ГПУ працює і його дружина Наталя, яка займає близький до керівництва пост прокурора відділу організаційно-аналітичного забезпечення першого заступника і заступників генпрокурора.

Популярність Буряк отримав 10 років тому. Тоді в розпал протистояння президента Віктора Ющенка з Конституційним судом України (а де-факто, з командою Віктора Януковича), саме цей прокурор закрив кримінальну справу про самовільне присвоєння владних повноважень і звань суддями КСУ Сюзанною Станік і Валерієм Пшеничним. Яка в розпал політичного протистояння “регіоналів” і “помаранчевої” частини Банкової виступало одним з козирів прихильників Віктора Андрійовича, покликаним переламати ситуацію в розгортанні кризи на свою користь.

Після цього Буряка “сховали”, а скандал зам’яли, заявивши – ніякої справи проти суддів не було. Сам прокурор згодом пішов на підвищення, зайнявши посади заступника, а потім в.о. начальника слідчого відділу прокуратури Києва.

У 2011 році на цій посаді Буряк курирував кримінальне провадження щодо екс-глави Державного центру зайнятості Володимира Галицького та його підлеглих, яких викрили в корупції.

Але повторна міграція “донецьких” на керівні посади в столицю знизила котирування акцій надзорника, який відправився працювати на периферію.

Повернутися до Києва він зміг після подій Євромайдану. За однією з поширених версій, сприяв цьому все той же Віктор Шокін. З легкої руки якого в вересні 2015 року Буряк стає зам прокурора столиці.

Відставка Віктора Миколайовича привела до зміщення Буряка. Рік тому він поступився своїм кріслом Сергію Репецькому. Більш відомому як багаторічному юристу друга генпрокурора Юрія Луценка – нардепа від “Блоку Петра Порошенка” Олександра Третьякова.

Втім, без важелів реального впливу ставленик Шокіна не залишився. Він займав посаду заступника начальника управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органами прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Києва. Фактично, це був паралельний центр впливу “шокінців”, який утримували Буряк і племінник колишнього зама глави ГПУ Володимира Гузиря – Олександр Авраменко. Який вииступав свого роду противагою “офіційному” слідству надзорників столиці, які курируються другом Луценка Павлом Кононенком.

На новому місці роботи Олександр Олександрович отримає не менші, а то і набагато більш серйозні повноваження.

“Ніякого дна не існує”

З урахуванням як самого ходу конкурсу, так і особистостей переможців, більшість спостерігачів оцінює процес народження ДБР як погано прихований фарс.

“Про яку незалежність ДБР можна міркувати, коли керівництво органу обирається конкурсною комісією, в якій 4 квоти у Президента Порошенка, 4 квоти у Народного фронту і одна квота загуляла за нардепом з БЮТ, – каже адвокат Андрій Смирнов. – 8 осіб конкурсної комісії, що представляють злодійську влад в особі Президента і Народного фронту, вибирають собі керівника чергового правоохоронного органу (ДБР) з програмною метою значно ускладнити життя іншого правоохоронного органу (НАБУ), “бігаючого з підозрами” за цією самою владою і окремими членами самої конкурсної комісії. Ви питаєте про незалежність, а я стверджую, що ніякого дна не існує”.

“Якщо ще вчора вся країна знає, яку кандидатуру узгодили в АП – то говорити про незалежність структури – профанація, – каже нардеп Віктор Чумак. – “Поставив Господь перед Адамом Єву і сказав: вибирай собі дружину”. Але початок створення потрібної інституції, і позбавлення прокуратури функції досудового розслідування є кроком вперед”.

Strana.ua

ЧИТАЙТЕ ПО ТЕМІ: Незалежному органу – залежне керівництво. Хто і чому очолив ДБР

Діліться у соцмережах:

Залишити відповідь