Резонансне “вбивство” російського журналіста Аркадія Бабченка виявилося операцією українських спецслужб. Майже через добу після появи новини про те, що Аркадій Бабченко застрелений трьома пострілами в спину на порозі своєї квартири, очільники ГПУ і СБУ скликали спеціальний брифінг, на якому розкрили деталі інсценування цього вбивства.
Особливий фурор викликала поява на брифінгу самої “жертви” – Аркадія Бабченка, який в першу чергу вибачився перед дружиною Ольгою за те, що не поставив її до відома про цю спецоперацію.
Про подробиці цієї фантастичної історії у матеріалі.
“Кілер співпрацював з СБУ”
Третім днем народження назвав порятунок російського журналіста Аркадія Бабченка глава СБУ Василь Грицак, натякаючи на пост, який написав в день інсценування вбивства сам Бабченко про те, як в 2014 році не сів у вертоліт, який потім збили в небі над Слов’янськом.
На спеціальному брифінгу для журналістів, коли ще не було відомо про те, що Бабченко живий, глава спецслужби повідомив про розкриття резонансного вбивства і затримання організатора злочину – такого собі громадянина України Г., завербованого російськими спецслужбами, який отримав завдання знайти виконавців для здійснення ряду терористичних актів з численними жертвами.
За словами Грицака, Бабченко повинен був стати тільки однією ланкою в злочинному плані зловмисників, а мотивом для його вбивства була критика російської влади і чинного в РФ режиму.
Громадянин Г. виконати це вбивство запропонував своєму знайомому – колишньому учасникові АТО за грошову винагороду в 30 тис. доларів. Останній, як сказав генпрокурор Юрій Луценко, співпрацював зі слідством.
“Вчорашній” виконавець “замовлення був, згідно з чинним законодавством, частиною оперативної комбінації”, – заявив Луценко.
За його словами, після того як СБУ дізналася про планування злочину, відомству вдалося домогтися співпраці з “виконавцем”.
В якості завдатку Г. передав “кілеру” 15 тисяч доларів – на підтвердження цієї версії Грицак продемонстрував поганої якості відео з машини, де організатор вбивства передає гроші ймовірному виконавцю злочину. Сам же громадянин Г. після здійснення теракту повинен був втікти з України в Росію через третю державу (яка не називається), однак його затримали.
Коли в залі з’явився сам Аркадій Бабченко, позаду якого крокував не приховуючи своєї радості генпрокурор Юрій Луценко, журналісти відреагували на це схвальним гулом.
Сам Бабченко розповів, що дізнався про спецоперацію місяць тому. Хоча Служба безпеки ще два місяці тому отримала інформацію про підготовку замаху на Бабченка, було вирішено влаштувати його інсценування і йому про це повідомили не відразу.
Як заявляє українська спецслужба, вбивство Бабченко мало стати “пробним”. Організатор говорив про необхідність усунення 30 осіб в Україні. Причому СБУ відомі деякі прізвища потенційних жертв.
“Ця операція готувалася два місяці. Мене посвятили в курс справи місяць тому. За цей місяць я бачив, як хлопці працювали, як вони рили носом, як буйволи орали. Весь цей місяць ми були на зв’язку. Ми думали, опрацьовували, діяли і в підсумку результатом цього стала ця спецоперація, за результатами якої людина узята. Він вже знаходиться під вартою. Злочин завершено і доведено. Всі докази очевидні, – розповів Бабченко. – До мене прийшли місяць назад, люди сказали, що є на тебе замовлення, вже передані гроші – 40 тисяч доларів. Показали і мої паспортні дані, мої документи, мою фотографію, яка є тільки в моєму паспорті, коли я її робив в 25 років, і в паспортному столі. Стало зрозуміло, що інформація йде з РФ. Стало зрозуміло, що інформація йде, мабуть, з державних служб. Добути цю інформацію могли тільки спецслужби. Було запропоновано взяти участь в цій спецоперації. Я погодився, місяць ми готували цю спецоперацію”.
Крім цього, журналіст зазначив, що в Росії дуже тиснули на виконавців вбивства.
“З того боку тиснули дуже сильно, на виконання замовлення дали три тижні, потім почали підганяти і підганяти, підганяли, мабуть, до Ліги чемпіонів, доводилося якось ухилятися, придумувати якісь відмазки: то я ногу зламав, я її до речі не ламав, потім довелося нібито кудись поїхати, все повинно було бути не вчора, вчора – це так співпало. Я свою роботу виконав. Я поки ще живий. Не дочекаються”, – резюмував він, вибачившись перед усіма друзями і знайомими і подякувавши СБУ .
Головні питання після брифінгу
Після заяви на брифінгу залишається чимало питань. Головне з них – які є у слідства докази, що кінцевим замовником злочину є спецслужби Росії?
Судячи з того, що говорили Луценко і Грицак, є чимало доказів спілкування “кілера” і організатора – громадянина України Г.
Однак де докази того, що Г. співпрацював з російськими спецслужбами? Чи є записи розмов Г. з кураторами з Москви? Якщо такі записи є, то як СБУ ідентифікувала людей, з якими говорив Г.? Яким чином Служба дійшла висновку, що мова йде саме про представників ФСБ або інших спецслужб РФ?
Нарешті, скептики можуть заявити, що сам Г. був “підсадною качкою” СБУ, зображуючи із себе “організатора вбивства”. І, в такому випадку, взагалі всі співучасники “злочину” були частиною одного спектаклю. Або, як і у випадку зі “змовою Савченко”, один з них, за завданням СБУ, підбив інших на участь в злочині.
На останнє вказує коментар адвоката Євгена Солодка: “Зараз адвокати нашої фірми працюють з “організатором вбивства” Аркадія Бабченка. Перше враження – провокація, організована досить неестетично. Спроба “закошмарити” підзахисного відразу не вдалася, а далі будемо розбиратися”.
Питань багато.
Від того, чи будуть в українських спецслужб заслуговуючі на довіру відповіді на них, залежить і подальший розвиток історії.
У разі якщо доказів не буде представлено, Україна опиниться в дуже незручному становищі, так як вийде, що СБУ просто розіграла безглуздий спектакль на весь світ, на який повелися керівники іноземних держав і міжнародних організацій.
“Якщо СБУ в результаті цього інсценування не пред’явить реальних доказів участі спецслужб Росії в підготовці вбивства Бабченка, то шкоди від цього спектаклю буде більше, ніж користі, – пише у себе на ФБ відомий російський опозиціонер Альфред Кох. – Можу собі уявити, як заволає вся російська піар-машина і все “putinversteher”-и на Заході під час відсутності таких доказів. Як би це не скінчилося фактичним бойкотом України з боку Заходу. Ця ризикована гра з боку українських спецслужб може скінчитися так само, як толстовська історія про “вовки-вовки”. Якщо фотографія з паспортного столу – єдиний доказ причетності російських спецслужб, то це дуже ідіотський аргумент: інтернет затоплений фотографіями Бабченка, які, зрозуміло, набагато автентичніші за чорно-білий знімок анфас з напруженою пикою (як всі ми знімаємось на паспорт)”.
“Небезпечна маніпуляція”
Перша реакція міжнародних структур на псевдовбивство суто негативна.
Так, в міжнародній організації “Репортери без кордонів” обурені операцією СБУ, заявив генеральний секретар організації Крістоф Делуа в Twitter.
“Репортери без кордонів висловлюють своє глибоке обурення після рвідкриття маніпуляції Служби безпеки України, яка зробила новий крок в інформаційній війні. Завжди дуже небезпечно для урядів грати з фактами і також використовувати журналістів для фейкових історій”, – йдеться в заяві.
Аналогічної позиції дотримується і представник ОБСЄ зі свободи ЗМІ Арлем Дезір, який раніше заявив, що терміново вилітає до Києва в зв’язку з вбивством Бабченка.
“Я засуджую рішення поширювати неправдиву інформацію про життя журналіста. Держава зобов’язана надавати правильну інформацію громадськості”, – написав він у Facebook.
Атака на “зрадофілів”
Тим часом, інсценування вбивства Бабченка вже використовується українською владою для вирішення внутрішньополітичних завдань. Ще під час брифінгу генпрокурор Юрій Луценко висловив своє обурення на адресу експертного співтовариства, політиків і блогерів, які напередодні звинуватили у вбивстві Бабченка саме українську владу.
“Я розчарувався реакцією значної частини українського політикуму на вчорашні події. Я собі слабо уявляю, щоб британська опозиція або громадський сектор провели цілий день після ймовірного теракту, звинувачуючи особисто прем’єр-міністра Терезу Мей і МІ-6 за те, що було отруєно російськими спецслужбами сімейство Скрипаль. Я цього просто не уявляю”, – підкреслив глава ГПУ.
Через годину після брифінгу прес-секретар Луценка Лариса Сарган виклала на своїй сторінці в Facebook цілий список таких коментаторів, забезпечивши його їдкою картинкою “Я записала тебе в список зрадофілів”. Дісталося не тільки українським політикам і медійникам. У список “зрадофілів” потрапили навіть вдова убитого журналіста Георгія Гонгадзе Мирослава, директор Amnesty International Україна Оксана Покальчук і генеральний секретар Європейської федерації журналістів Рікардо Гутьєррес.
“СБУ і ГПУ занадто багато давали приводів засумніватися в своїй діяльності. Занадто багато брешуть. І навіть якщо брешуть на благо, як в справі Бабченка, то все одно виставили на посміховисько країну і себе. І скільки б Юрій Віталійович не метав блискавки, звинувачуючи політиків в зрадофільстві, рейтингу ні йому, ні Грицаку це не додасть. Не дай нам Бог зіткнутися зі справжніми терористами, а не дилетантами, повториться ситуація 2014 року, коли половина співробітників доблесних правоохоронних органів відмовилися від присяги”, – прокоментував політолог Андій Золотарьов.
“П’яту колону” все одно спробують зачистити
Розкриття злочину проти Аркадія Бабченка не може затьмарити і іншу проблему: якщо вважати версію про російський слід пріоритетною, то українська влада повинна була б відповісти на дуже важливе питання – чому в Києві можуть вільно перебувати, брати і давати подібні “замовлення” російські спецслужби. Тим більше, що суспільство не отримало відповіді на питання, пов’язані зі злочинами проти інших видних опозиціонерів: за майже два роки так і не розкрито вбивство журналіста Павла Шеремета, не покарано замовників убивства російського опозиційного політика Дениса Вороненкова.
“У нас тотальна безвідповідальність і безкарність, яка наштовхує на причетність влади до цих злочинів”, – говорить політолог Руслан Бортник.
Крім того, звинувачення на адресу російських спецслужб (і не настільки важливо, голослівні вони чи ні) традиційно підживлюють антиросійські настрої в суспільстві. Тому, як вважають експерти, найбільш імовірним політичним підсумком всієї цієї історії з Бабченком буде те, що її використає українська влада на внутрішньому рівні – для зачистки “п’ятої колони” і “проросійськи” налаштованих опозиційних сил. Але і на зовнішніх майданчиках ця тема теж може зіграти – для звинувачення Москви в політичному вбивстві і вимоги ввести чергові санкції на міжнародному рівні.
“Слава Богу, що Бабченко живий, але терористична атака все-таки мала місце:
– проти громадської думки;
– проти опозиції;
– проти довіри до органів влади.
Чи був сам замах на Бабченка, чи це теж “спецоперація”, покажуть слідство і суд. Питання до спецслужб у справах Шеремета, Вороненкова і інших це не знімає”, – пише політолог Руслан Бортник.
“Не виключаю, що закрутять гайки для всіх опонентів влади. Вже заклики йдуть по блогосфері, що треба закрутити. Тема безпеки на якийсь час вийде на перший план. Тут може бути порушений баланс між безпекою та свободою. Щоб зробити ситуацію більш контрольованою, можуть йти серйозні заяви розірвати дипвідносини з Росією, посилити контроль за кордоном, рухатися до поліцейщини …” – говорить політолог Вадим Карасьов.
Втім, на його думку, стратегія на пошук у всьому “російського сліду” може зіграти поганий жарт з тими, хто розкручує цю тему.
“Люди, які педалюють в будь-яких питаннях і проблемах кремлівський слід, не розуміють, що грають проти самих же себе. Якщо кілька років тут безкарно працюють російські спецслужби, то ця влада рано чи пізно буде витіснена або більш радикальними угрупованнями або прокремлівськи налаштованими групами. Владі рано чи пізно поставлять запитання: якщо ви нічого не робите, щоб убезпечити країну від диверсантів, то навіщо ви потрібні такі. Тоді повинні прийти інші – або більш радикальні, жорсткі, брутальні, або ті, які будуть шукати компромісний спосіб домовитися з Росією і припинити весь цей бєспрєдєл”, – говорить Карасьов.
