Українські журналісти вже пів року пишуть про те, як компанія “Львівський арсенал” отримала контракт на 1,4 мільярда, але так і не поставила зброю. Втім, українських правоохоронців це не дуже цікавить. Шкода, інакше правоохоронці вийшли б на тих самих схемників, які грабували ОГХК. І які мали “кришу” в Офісі президента.
Як пов’язані фігуранти справ НАБУ та СБУ про виведення мільйонів з держпідприємств з постачальниками зброї, знайшов Цензор.НЕТ.
Понад 126 мільйонів маржі ….
Компанія “Львівський арсенал” мала ще минулого року поставити боєприпаси для української армії. Компанія отримала контракт на 36.7 млн доларів. В результаті Україна не отримала нічого, а от спритні ділки навіть купили завод у Боснії.
Нагадаємо, основні віхи історії непоставки зброї “Львівським арсеналом”.
11 жовтня 2022 року Міноборони в особі тодішнього керівника ДВТП Олександра Лієва підписало контракт із компанією бізнесмена і колись кандидата в президенти Юрія Збітнєва на постачання мінометних пострілів калібру 120 мм та 82 мм.
Компанія отримала попередню оплату у 97% під зобов’язання через два місяці доставити зброю в Україну.
Як всі тепер знають, ніякої поставки не відбулося.
У грудні 2022 “Львівський арсенал” повідомив, що контрагент- словацька “Sevotech”- не дає експортну ліцензію виробника. Хорватської компанії. Цікаво, як без цієї ліцензії підписували контракт? Адже зброя була в Хорватії.
Багато спецімпортерів з досвідом, зокрема і державних, запевняють, що Департамент військово-технічної політики МО дуже прискіпливо ставиться до документів, і без ліцензій не підписує документи.
Тут же було проплачено 97% коштів, щоб через 2 місяці отримати боєприпаси. 20 грудня 2022 МО не отримало ніякої законтрактованої зброї. На початку 2023 під впливом скандалу з яйцями по 17 та звинувачень у корупції міністерство заморозило гроші і подало в суд на “Львівський арсенал”.
Керівник ДВТП на той час Олександр Лієв так пояснив укладання контракту з компанією, яка не була перевіреним постачальником.
“На початку війни у нас було 90% таких контрактів. Ціна була нормальна. Якби я не підписав цей контракт, мене б звинуватили у підриві обороноздатності”, – сказав колишній керівник ДВТП Цензор.НЕТ.
“На жаль, не всі країни погоджуються постачати нам боєприпаси напряму. Тому ми підписуємо контракт через іншу країну ЄС. І вона підтверджує постачання товару своєю ліцензією. Більше того, військовий аташе, а вони підпорядковані не мені, а ГУР, підтвердив наявність товару. Коли ж вони не здійснили поставку, то я ж і зупинив рух коштів та виставив їм штрафні санкції такі що мама не горюй. Зараз, наскільки мені відомо, вони готові зробити першу поставку за ті гроші, які отримали”, – запевнив Лієв.
Тепер компанія Збітнєва, щоб отримати мільярд з українського бюджету готова привезти міни не з Хорватії. Спочатку як варіант виступала взагалі Камбоджа, а тепер знову Словаччина.
Втім є ще одне питання – наприклад, 82 міну “Львівському арсеналу” законтрактували по 10200 грн. Це на 2100 грн дорожче, ніж ціни на аналогічну продукцію, яку запропонувала в грудні компанія “Прогрес”. Якщо цю різницю в ціні помножити на кількість боєприпасів за контрактом, то виходить 126 мільйонів маржі. Навіть у 2023 ціни на 82 міну не сягнули рівня запропонованої “Львівським арсеналом”.
Олександр Лієв заявив у коментарі Цензор.НЕТ, що не можна так механічно порівнювати ціни. “Є різниця в ціні, залежно від року випуску. І від країни виробника. Хорватські та азербайджанські міни завжди коштують дорожче”, – зазначив він.
Попри те, що МО вдалось арештувати частину коштів на рахунках “Львівського арсеналу”, частина коштів пішла за кордон і з ними відбулась справжня детективна історія.
Закупівлю мінометних пострілів на 36,6 млн доларів “Львівський арсенал” робив через словацьку компанію “Sevotech” і хорватську “WDG Promet”.
***
Після виходу першого матеріалу про нездійснену поставку “WDG Promet” запустило через місцеві та українські ЗМІ потужну кампанію піарспростування, чому вони не виконали поставку. Мовляв, всі гроші вкрали.
Як зброя для України перетворилась на хорватський завод у Боснії
За версією “WDG Promet”, їх через чеський банк (точніше кредитну спілку) пограбував власний скарбник Каміль Бахбух, який вивів з компанії 2,2 мільйона євро та 30 мільйонів чеських крон (загалом на 5,6 млн євро).
Але є один прецікавий нюанс – одразу після перерахування українських грошей, у грудні 2022 власник хорватської WDG Promet Матіас Зубак – син хорватського торговця зброєю Звонка Зубака придбав у Боснії і Герцеговині завод “Вітезіт” із виробництва вибухівки. За 5,5 мільйона євро.
Згідно з даними “Радіо Свобода”, кошти Зубак отримав через WDG Promet із рахунку в чеському Podnikatelská družstevní zálazna.
Чеська фінансова установа каже, що рахунки компанії Зубака ніхто не грабував, і гроші вони зняли самі.
На прохання Радіо Свобода прокоментувати звинувачення у крадіжці грошей представник чеського кредитного фонду Каміль Бахбух відповів, що звинуватив загребську компанію в тому, що вона “витратила українські гроші на купівлю заводу “Вітезіт” у Боснії та Герцеговині.
“Я не знаю про будь-які інші доходи від “WDG Promet”, окрім авансів за двома контрактами на постачання боєприпасів в Україну. Коли накопичилося достатньо, гроші були використані не за цільовим призначенням, щоб купити Vitezite”, – сказав Бахбух, хоча і не надав доказів своїх звинувачень РС.
Однак Боснія і Герцоговина проводить розслідування, бо до них звернулись правоохоронці Чехії. І вони теж відкрили справу.
Цікаво, що на запит Громадської антикорупційної ради МО з цього приводу українське ДБР просто промовчало. Наразі справа по “Львівському арсеналу” є тільки у Нацполу.
Тим часом передачу заводу новим власникам у Боснії призупинено.
У поданнях до суду, який здійснював провадження у справі про банкрутство, кредитори також вказали, що компанія, яка купила “Вітезіт”, фігурує у справі про недопоставлену зброю, яку оплатила Україна.
До речі, до воєнних 90-х років “Вітезіт” був одним із найбільших заводів з виробництва ракетного палива та вибухових речовин у Європі. Компанія мала американську та французьку ліцензії на свою роботу, а з 2003 року займалася виключно виробництвом комерційної вибухівки.
Не виключено, що хтось навіть продав українській стороні ідею купівлі такого заводу, бо порох – найцінніше, що є зараз при виробленні боєприпасів. Але це тільки версія.
До речі, попри невиконаний контракт з “Львівським арсеналом” “WDG Promet” 8 грудня 2022 підписало ще один контракт з Міноборони на танкові постріли, які мала поставити до березня 2023. Контрактм так само не виконано. Навіщо підписувати контракт з тими, хто не виконав вже один – не зрозуміло.
Але повернімось до “Львівського арсеналу” – значно цікавіше, хто брав участь у цій історії.
Як українці зайшли в словацьку компанію-посередника перед тим як туди прийшли мільйони Міноборони
Незважаючи на арешт, “Львівський арсенал” отримав першим траншем 400 мільйонів гривень.
Журналісти Громадського з’ясували, що 3,8 млн євро, які були заплачені українським Міністерством оборони першим траншем, частково були виведені в готівку, а частково розлетілися відносно невеликими платежами на різні європейські компанії. Зокрема 200 тисяч євро отримав Sevotech.
У Празі журналістка зустрілась із одним з учасників постачання, представником словацької компанії Sevotech – таким собі Олексієм Хорошаєвим.
До повномасштабного вторгнення Хорошаєв працював заступником директора державного підприємства “Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма “ПРОГРЕС”.
“Я ці гроші — і одну передплату, і другу — чітко відправив на WDG. І ще [частину] відправив по агентській угоді[на іншу компанію] — вони попросили 400 тисяч євро. Ми жодної копійки з тих грошей не чіпали як Sevotech. Я кажу: бабки не мацаємо, відчуваю, тут будуть розборки”,— розповів Хорошаєв журналістці.
Але 200 тисяч, за інформацією видання, його компанія таки отримала.
А тепер цікавий нюанс. Олексій Хорошаєв – не єдиний українець у складі Sevotech. З 9 грудня 2022 року в наглядову раду цієї компанії входить також українець Владислав Кліщар. До речі, Хорошаєв також зайшов у наглядову раду Sevotech 4 листопада 2022.
Нагадаю, що контракт із “Львівським арсеналом” був підписаний 11 жовтня. Тобто, українці зайшли в наглядову раду Sevotech уже після підписання угоди. І тому геть сумнівно, шо їхня мета була “бабки не лапать”.
Якщо Хорошаєв представник зброярського бізнесу, то хто такий Кліщар?
Кліщар (у білій сорочці)
Якщо просто загуглити, то він в минулому помічник нардепа-регіонала Олександра Єдіна та довірена особа на виборах президента Сергія Тарути.
Якщо ви дивились фільм Громадського, то там теж фігурує Тарута, бо в його офісі відбуваються переговори. Бізнесмен пояснив журналістам це випадковістю. Але, скоріше за все, це не так.
В Україні Владислав Кліщар має відношення до 6 підприємств. При цьому дуже цікавих. Наприклад, у 2016-2018 він був головою правління ПрАТ “Білоцерківський завод гумових технічних виробів”, де наразі посаду директора займає Семен Юфа, бізнес-партнер не когось там, а Семена Могилевича. Також Кліщар був директором компанії ТОВ “Таргет Груп” та ТОВ Тапсан Сервіс, засновниками якої значились Володимир Колот та Вадим Трунов, нині директор ДП Укрхімтрансаміак”.
“Укрхімтрансаміак” займається постачанням аміаку на Одеський припортовий. За президентства Володимира Зеленського єдиним давальцем сировини для Одеського припортового заводу стала компанія Колота “Агро газ трейдінг”.
У березні НАБУ оголосила підозри низці осіб, включаючи голову колишнього ФДМ Дмитра Сенниченка за вимивання коштів з державних компаній – ОПЗ та Об’єднаної гірничо-хімічної компанії.
Серед тих, хто отримав підозри по справі – Колот та його родич Андрій Гмирін, якого ЗМІ не раз згадували як того, хто просував інтереси “Агро газ трейдинга” і при президенті Порошенку, і Зеленському.
Гмирін за 2 роки до війни мав колосальний вплив на ОП. Як писав Юрій Бутусов, він консультував керівництво Офісу президента. Настільки успішно, що зміг провести свого кандидата на голову Бюро економічної безпеки. Який потім благополучно провалив роботу.
Хто крав на ОПЗ і ОГХК - тепер краде на зброї
Схема була така: колишній голова Фонду держмайна та консультант Офісу президента Андрій Гмирін через призначення своїх директорів на Одеський припортовий та Об’єднану гірничо-хімічну корпорацію отримали можливість виводити собі мільйони гривень зиску.
З огляду на матеріали справи НАБУ, представники "Агро газ трейдинга" за допомогою колишнього консультанта Офісу президента Андрія Гмиріна домовлялись з керівництвом Фонду держмайна про те, щоб викинути з конкурсу конкурентів, включаючи компанію Ігоря Коломойського, та стати постачальниками газу на ОПЗ по давальницькій схемі.
У матеріалах допитів по справі керівництва ФДМ колишній заступник голови Сергій Ігнатовський розповідає, що зі слів голови фонду Дмитра Сенниченка, Гмирін організовував їм "кришу" на Банковій. А як одного з негласних покровителів називав Сергія Шефіра. Це прізвище також звучить в оприлюднених матеріалах НСРД.
Аналогічну до ОПЗ схему реалізували і на ОГХК.
АТ "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" має у своєму складі два гірничо-збагачувальні комбінати — Іршанський та Вільногірський, які видобувають сировину (ільменітовий концентрат), що використовується для виробництва титану. Тривалий час, до Революції гідності перебували під контролем структур, афільованих з Дмитром Фірташем. У 2014 році Кабмін Арсенія Яценюка своїм рішенням повернув їх державі. А вже через рік на підприємстві почали заробляти структури Миколи Мартиненка.
А потім вже цю схему перейняли ділки від нової влади.
Як встановило слідство НАБУ, в.о. директора АТ "ОГХК", на виконання вказівок Сенниченка у 2020-2021 роках умисно уклав чотири контракти про продаж ільменітового концентрату із чеською компанією за заниженими цінами. А потім цей товар перепродали вже за ринковими цінами.
Як встановило слідство, ільменітовий концентрат потім поставили підприємствам РФ та на територію тимчасово окупованого Криму. Це призвело до заподіяння державі збитків у понад 118 млн грн. І це не найгірше, бо титановмісна продукція іде як на виробництво ракет, так і літаків, якими зараз нас знищує країна-агресор.
Продавали ільменіт компанії радника Сенниченка Павла Присяжнюка (теж має підозру від НАБУ) - чеській EPI Group - яка у 2020 році отримала 472,89 тисячі євро з продажу.
Компанія EPI Group s.r.o. виробничу діяльність ніколи не вела, а викуповувала продукцію ОГХК через другу чеську фірму - прокладку – Belanto.
Так от, якщо ви відкриєте чеські реєстри, щоб подивитись власників компанї, ви дуже здивуєтесь.
Засновниками чеської компанії EPI Group s.r.o. 18.02.2019 виступили три особи: Владислав Кліщар (35%), Мартін Случка (35%) та вихідець з "Карпатигаз" Павло Присяжнюк (30%). 19 серпня 2022 Владислав Кліщар вийшов зі статусу керівника і завів на своє місце сина Леоніда. А Присяжнюк вийшов у березні 2021 року зі співвласників.
Присяжнюк відомий у ЗМІ як керуючий партнер компанії AIM GROUP. З 2014 року Павло Присяжнюк обіймав посаду незалежного директора наглядової ради у компанії Misen Energy AB, Швеція. Ця компанія володіє "Карпатгаз", яку ЗМІ пов'язували з Дмитром Фірташем. У 2011 році Укргазвидобування (УГВ), коли її очолював менеджер Фірташа – Юрій Борисов, підписала з "Карпатигаз" договори про спільну діяльність (СД) в сфері видобутку газу. В результаті компанія стала найбільшим партнером УГВ за договорами про СД. Крім того, Присяжнюк також мав спільний бізнес з Валентиною Жуковською, яка колись очолювала правління фірташівського банку "Надра".
Джерела Цензор.НЕТ назвали саме Присяжнюка неформальним куратором колишнього голови Фонду держмайна Сенниченка при організації схем по ОГХК.
З допиту заступника голови ФДМ Ігнатовського відомо, той питав, звідки взявся Присяжнюк. І Сенниченко йому відповів, що його "дав Сергій Шефір – помічник президента України". На що Ігнатовський заявив, що у Шефіра нема повноважень керувати головою ФДМ, а Сенниченко у відповідь зауважив, що йому потрібна політична "криша".
Досі в контексті Belanto Trade та EPI Group у ЗМІ згадувався лише Павло Присяжнюк.
Але у BELANTO trade його взагалі немає - 70% компанії з 12 жовтня 2023 року належить Кліщару. Ще 30% - у чешки Іветти Шілханової.
Цікаво, що у 2021 BELANTO навіть претендувало на приватизіцію ОГХК.
Тоді в Києві на брифінг вийшли директор з розвитку Belanto Марек Шпок та адвокат Олександр Беззубець.
Раніше Беззубець був директором компанії ТОВ "Таргет Груп", засновником якої виступав зять Гмиріна Володимир Колот.
Так от, у Кліщара в Чехії є також спільна компанія з Беззубцем. Така собі LEO INTERNATIONAL GRUPP. Третім партнером у ній виступає Олександр Беляєв.
Так, це той самий Олександр Беляєв – свояк Івана Баканова, колишнього голови СБУ.
Це той самий Беляєв щодо якого звинувачений у держзраді Олег Кулініч розповів, що Зеленський хотів з Беляєва зробити свого олігарха і що він їздив на переговори в Москву. Про це йдеться в одному з файлів, які приєднані до справи Кулініча.
Відповідно до чеських реєстрів Кліщар з родиною зараз живе в Брно. Це друге місто Чехії, за 200 км від Праги. Кліщара не можна знайти в соцмережах. Як і його сина Леоніда (який до речі очолював компанію постачальника електроенергії на ОПЗ). Зате у Facebook є сторінка Наталії Мінської – дружини Кліщара. Жінка на ній виклала і родинні фото з чоловіком та сином. І фото власного будинку.
Мінська – уроджена москвичка. Тому вона також постить фото з Патріарших прудів у 2021 році, постановок Большого театра у 2019 і георгіївську стрічку. Останній її відкритий пост датований липнем 2022.
А тепер повернемось до "Львівського арсеналу" і непоставленої зброї. Джерела "Громадського" у Міністерстві оборони повідомили, що вказівка про підписання щонайменше одного зі згаданих контрактів надійшла з Офісу Президента України.
Спочатку після виходу матеріалу УП про цей кейс думали, що йдеться про зв'язок на рівні колишньої дружини Збітнєва Рени Назарової, яка зараз співпрацює з Офісом як комунікаційниця.
Громадське шукало зв’язки через колишнє бізнеспартнерство Андрія Єрмака та колишнього профільного заступника міністра оборони Дениса Шарапова, який курирував закупівлю зброї.
"Я не знаю, чому журналісти так написали, але по "Львівському арсеналу" ніяких наказів не було. По іншому контракту з WDG йшлося на ставці Верховного головнокомандувача. Але це просив не президент", - уточнив Лієв.
Втім попри це запевнення, схоже, історія значно глибша, і йдеться про розгалужену систему вимивання грошей. Вона вже працювала з ОПЗ та ОГХК, і тепер випливла у зброї. Від джерел в правоохоронних органах автор дізналась, що Кліщар співпрацює з Гмиріним щонайменше 15 років. Тоді чому СБУ Баканова не бачило схем на ільменіті, які загрожували нацбезпеці? Чи Гмирін мав "дах" не тільки там? Адже колишній убозівець по роду служби був знайомий ще і з Олегом Татаровим.
Автор вже не раз чула, що маржа з боєприпасів проганяється через прикормлені фірми-посередники, потім виводиться в крипту, а потім кешем повертається в Україну.
Тому питання, чому цю історію вперто не хочуть розслідувати українські правоохоронці.
Тетяна Ніколаєнко, Цензор.нет
"" Читайте також: Даєш план війни! Навіщо у Зеленського дискредитують Залужного та Генштаб ЗСУ
