Politerno > Статті > Зеленському потрібна своя Конституція. Як президент хоче поміняти Основний закон заради нових повноважень

Зеленському потрібна своя Конституція. Як президент хоче поміняти Основний закон заради нових повноважень

  • 1 Липня, 2021
  • 603 Переглядів
  • 0

У п’ятницю, 28 червня, в Раді відбулося урочисте засідання, присвячене 25-річчю прийняття Конституції. 

Виступили президент Володимир Зеленський, спікер парламенту Дмитро Разумков, екс-президент Леонід Кучма, екс-спікер Олександр Мороз, прем’єр-міністр Денис Шмигаль.

Всі говорили про вірність Конституції, про права і свободи людини (незважаючи на те, що вони часто-густо в Україні порушуються).

І тільки Дмитро Разумков згадав про те, що Конституцію будуть міняти. Причому, судячи з усього, його цей процес турбує.

За словами спікера, будь-які зміни в Конституції повинні бути зваженими “адже навіть маленька помилка може привести до катастрофічних наслідків”.

За даними джерел, наближених до Офісу президента, Зеленський дійсно готує масштабні зміни до Конституції.

Частину з них уже публічно анонсовали (наприклад, по змінам в управлінні областями). Інші ж поки обговорюються неофіційно. В тому числі, за чутками, на Банковій опрацьовують ідею прийняття нової редакції Основного закону з президентською формою правління в країні, тоді як зараз ми живемо в парламентсько-президентській республіці. Втім, офіційно влада це спростовує.

Наскільки серйозні конституційні плани Зеленського і як можуть в Україні змінити Конституцію, у матеріалі.

 

Дев’ять підходів до Основного закону

З моменту приходу до влади Зеленського в Раді були зареєстровані дев’ять законопроєктів, які змінюють Основний закон.

Однак тільки чотири схвалені Конституційним судом із зауваженнями до деяких з них. Йдеться про наступні проєкти: 

– №1013 “Про скасування адвокатської монополії”, який знімає обмеження для юристів-неадвокатів на захист в суді;

– №1015 “Про законодавчу ініціативу народу”, в якому Конституційний суд рекомендує конкретизувати поняття “народ”; 

– №1017 “Про зменшення конституційного складу Верховної Ради України і закріплення пропорційної виборчої системи”, яким пропонується скоротити чисельність народних депутатів до 300 і в якому КСУ запропонував скорегувати з урахуванням цього показника кількісні вимоги до парламентаріїв в інших статтях Конституції;

– №1028 “Про консультативні, дорадчі та інших допоміжні органи Верховної Ради України”, який дозволяє парламенту створювати собі в допомогу структури в рамках бюджету;

Усі, крім законопроєкту №1015, вже прийняті в першому читанні і чекають фінального голосування, яке за законом має набрати не менше 300 голосів депутатів. Проєкт про законодавчу ініціативу для народу “правовий” комітет Ради запропонував вже внести до сесійної зали.

Ще два пакети поправок президента до Конституції комітет не завізував. Це, по-перше, № 1016 “Про уповноважених Верховної Ради України”. Законопроєкт пропонував створити інститут парламентських спостерігачів за дотриманням Конституції і законів в окремих сферах, проте Конституційний суд побачив в цьому ризик втручання парламенту в справи державної та місцевої влади, громадянського суспільства та бізнесу. 

По-друге – законопроєкт №1027 “Про додаткові підстави дострокового припинення повноважень народного депутата України”, що пропонує позбавляти мандатів за систематичні прогули і “кнопкодавство”. Однак КС визнав, що додаткові умови для вигнання з депутатів звужують їх права і свободи.

Законопроект №1014 “Про внесення змін до статті 106 Конституції України”, який надавав президенту право створювати незалежні регуляторні органи, Національне антикорупційне бюро (НАБУ), призначати і звільняти його директора, а також директора Державного бюро розслідувань (ДБР), КСУ визнав неконституційним, побачивши перевищення президентських повноважень. Його відкликали, як і проєкт №2598 “Про децентралізацію”, прийняття якого Банкова так і не змогла продавити аж в двох редакціях.

Але до останнього ми ще повернемося.

Також Рада дев’ятого скликання у вересні 2019 року схвалила законопроєкт №7203, який скасував депутатський імунітет від кримінального переслідування з 1 січня 2020-го. Він був внесений президентом Порошенком ще в 2017 році і тоді ж отримав добро КС.

За Зеленського його прийняли спочатку в першому, а потім і в другому читанні більше ніж 300 голосами. Тоді ще монобільшість була добре керованою Офісом президента, так що проблем з голосуванням не було.

Ще з минулого скликання в Раді знаходяться два законопроєкти про перейменування Дніпропетровської та Кіровоградської областей в зв’язку з декомунізацією. Правда, планів їх прийняти немає – в усякому разі, про включення їх до порядку денного ніхто не говорить.

Нарешті, завис вже проголосований 31 серпня 2015 року в першому читанні проєкт змін до Конституції, в якому прописаний особливий статус Донбасу. Тоді його приймали з великим скандалом, а під Радою під час голосування націоналісти кинули гранату в нацгвардійців.

За підсумком, до другого читання так до цих пір і не підступили. А вже після перемоги Зеленського влада неодноразово заявляла, що особливий статус Донбасу до Конституції вносити не будуть.

У той же час, вимога внести зміни до Конституції щодо особливого статусу – це предмет дискусії в рамках Мінських угод, а тому це питання постійно спливає в переговорах по врегулюванню конфлікту. І не можна на 100% виключати, що до нього ще Рада повернеться. Наприклад, під тиском США і ЄС, якщо вони захочуть активізувати процес реалізації Мінська-2.

Біфуркація префектів

Тепер повернемося до проєкту змін до Конституції, який спрощено називають проєктом про децентралізацію.

Відповідний законопроект №2598, внесений в ОП, довелося двічі переробляти, однак сильний опір в Раді і на місцях поставили хрест найого ухваленні. Зеленський відкликав проєкт в січні 2020 року.

Але влада не відмовилася від планів переписати правила управління регіонами. Йдуть сигнали, що проєкт змін до Конституції оновили й доповнили якимись іншими законопроєктами.

Зараз ОП готує основний документ до внесення в парламент. Але, схоже, поспішати не будуть: за прогнозом міністра розвитку громад і територій України Олексія Чернишова, приймати в цілому законопроєкт будуть вже в 2022 році. І 300 голосів депутатів нібито знайдуться.

Співрозмовник в керівництві парламентської фракції “Слуги народу” стверджує, що редакція, над якою працюють в ОП – “нова-стара”, а це означає, залишається та ж модель децентралізації з громадами (основними одиницями місцевого самоврядування), округами (або повітами) замість районів і областей, заміною районних і обласних держадміністрацій на виконкоми рад. І той же ключовий спірний момент – повноваження призначених президентом префектів, які здійснюють адміністративний нагляд в округах і областях. 

“Поки все залишається по старому: нічиє рішення на місцях префекти не зупиняють, хіба що в разі замаху на територіальну цілісність. Підпорядкування у них подвійне – президенту і Кабміну, і на це наші опоненти, звичайно, будуть вказувати. Але зміни в цьому плані якщо і будуть, то точно не в урядову сторону. Обговорення триває”, – коментує джерело.

Воно підтверджує, що з прийняттям не поспішають.

“Мінімум до осені проєкт полежить в ОП. І щоб голосувати за нього в наступному році, потрібно в жовтні-листопаді відправити його в КС. Щоб він повернувся з суду до січня, щоб прийняти в першому читанні. Друге – вже восени 2022 року. Але це оптимістичний сценарій. 300 голосів поки не видно під жоден варіант з будь-якими повноваженнями префектів. Нікому, крім нас (влади – ред.) це не цікаво”, – коментує джерело.

Втім, не можна виключати, що Банкова раніше поверне законопроєкт в оборот – наприклад, для перемикання уваги суспільства з якоїсь небезпечної для неї проблеми.

Крен у диктатуру

Не менш цікавими є подальші плани ОП на Конституцію. А деякі з них грандіозні, якщо вірити різним чуткам, що курсують в політичних колах. Нібито на рівні поки що лише ідеї обговорюється перехід на нову форму правління – президентську республіку (або президентсько-парламентську), що передбачає прийняття нової редакції Основного закону, так як зараз зафіксований парламентсько-президентський варіант. 

На Банковій офіційно не підтверджують навіть обговорення такої ідеї. У коментарі одного з видань радник глави ОП Михайло Подоляк сказав, що це “це один з найбільш дивних фейків за останні тижні”.

“Досить просто подивитися на факти. По-перше, вже протягом двох років забезпечується командна робота виконавчої та законодавчої влади. Для чого конкретно могло б знадобитися посилення повноважень? Це нераціонально. По-друге, в чинній Конституції дуже детально опрацьовані питання внесення змін – масштабні зміни практично неможливі. Згадайте, як це було раніше: фактично, в революційних ситуаціях. Хіба зараз є така ситуація? Ні”, – заявив Подоляк.

Але певні думки з цього приводу ширяться, раз президент в гучному інтерв’ю телеканалу “1 + 1” сказав у відповідь на запитання про концентрацію влади, що у нас, мовляв, уже “де-факто” президентсько-парламентська форма правління. На це моментально відреагував спікер Дмитро Разумков, який останнім часом все частіше фрондує з ОП. Він дав зрозуміти, що проти ідеї збільшення повноважень президента.

“Я все ж виходжу з закону, виходжу з Конституції. Для чиновника, при всій повазі, я дозволю собі не погодитися з колегами, не може бути де-юре і де-факто. Ми всі повинні жити за законом, в першу чергу, починаючи з себе. Згідно з Конституцією України, ми живемо з вами в парламентсько-президентській республіці. І я, наприклад, вважаю, що це правильно, тому що завжди повинна бути противага. Завжди повинні бути запобіжники”, – підкреслив голова парламенту, виступаючи на прес-конференції в честь 25-ї річниці прийняття Основного закону.

Цікаво, що другий президент України Леонід Кучма, виступаючи в Раді, кілька разів розкритикував Віктора Януковича і Партію Регіонів за повернення повноважень президента через Конституційний суд у 2010 році.

Також Кучма сказав, що право парламенту формувати уряд повинно залишатися незмінним. А це ключова відмінність нинішньої Конституції від початкового варіанту 1996 року, який повернув Янукович в 2010 році і за яким уряд формував президент. 

Політолог Бортник вважає показовим негативні коментарі щодо можливості розширення президентських повноважень. 

“За моїми даними, задумка переписати Конституцію в частині форми правління є. Але зібрати під неї 300 голосів в Раді буде вкрай складно, не рахуючи того, що потрібно ще пройти попередні етапи, включаючи оцінку КС, який Зеленський поки ще не взяв під контроль. Свого часу парламент не додав лічені голоси для зміни Конституції (йдеться про провал прийняття політреформи в квітні 2004 року в другому читанні – ред.). А в нинішньому парламенті тільки 422 депутата, що ускладнює питання збору голосів. Плюс усі групи впливу не довіряють Банковій. Якщо ОП все ж піде на зміну форми правління, можлива парламентська криза, яка може стати переломним як раз для монобільшості в силу її різношерстості і сильних протиріч між внутрішньофракційними групками”, – вважає Бортник.

У свою чергу політолог Вадим Карасьов вважає, що президентський Офіс взагалі не має намірів змінювати в корені текст Конституції в частині повноважень глави держави.

“Кого цікавить Основний закон? Зеленський не дарма сказав про де-факто і де-юре. За фактом у нас вже майже президентська форма правління з ухилом навіть в президентську ж диктатуру. Офісу президента потрібен ще ручний спікер, щоб без проблем приймати потрібні закони. Тому-то і стискають кільце навколо Разумкова, який все бачить, все розуміє і піднімає ці питання публічно, таким чином захищаючись”, – говорить політолог.

Як показує досвід використання Ради національної безпеки і оборони для введення санкцій без суду і слідства проти українських громадян, Зеленський дійсно мало звертає увагу на букву закону. Втім, політолог Бортник вважає, що проблиски розуміння небезпеки такої гри для президента і всієї владної команди в “Слузі народу” вже є.

“Тому і з’являються в Раді ініціативи, які виведуть президента з-під відповідальності за підписання указів про введення санкцій, які зараз масово оскаржуються в судах”, – коментує експерт.

Мається на увазі законопроєкт, яким 16 депутатів “Слуги народу” пропонують змінити законодавство таким чином, щоб не можна було оскаржити укази президента про санкції, прийняті на засіданнях РНБО, а позови подавалися до Верховного суду проти безпосередньо РНБО, який прийняв рішення про такі санкції. Тобто, уся відповідальність лягає на членів РНБО. Цей законопроєкт юристи назвали законопроектом про козлів відпущення, яким Зеленський виводиться з-під удару за неконституційні рішення Ради. 

І в цьому випадку спікер ВР Дмитро Разумков вже встиг перейти дорогу Зеленському, заявивши, що не підтримує санкції проти громадян України, бо вважає, що згідно із законом про санкції, їх можна застосовувати до іноземних суб’єктів господарювання або іноземних громадян – кого не можна притягнути до вдповідальності через українське законодавство.

За словами Руслана Бортника, поява подібного законопроєкту в Раді означає, що влада і сама розуміє, що вийшла далеко за рамки своїх повноважень. 

“Такі проєкти показують той рівень крихкості, який є у владній команді. Вони і самі знають, що величезна кількість прийнятих рішень РНБО – поза конституційним полем. Повноваження президента обмежені Конституцією. Йде розрахунок на те, що потрібно уникнути відповідальності за перевищення повноважень. Конституційний суд по факту не працює. Тобто влада створила ідеальну модель: спершу руйнування КС, а потім поява маси неконституційних рішень, які ніде оскаржити. І ці рішення дають можливість владі уникнути відповідальності. Так, юридично ця відповідальність покладається на РНБО, який є просто консультативно-сдорадчим органом. Тобто, ніхто ні за що не відповість”, – вважає Бортник.  

Посилити свої повноваження через поправки до Конституції, поставивши під свій прямий юридичний контроль Кабмін – цілком вписується в логіку політичних рухів команди президента.

Інше питання, що під це поки навіть близько немає 300 голосів у Раді. І, крім того, немає ніяких гарантій того, що Зеленський переобереться на другий термін. А значить розширені повноваження можуть після виборів дістатися вже новому президенту, який навряд чи буде налаштований дружньо по відношенню до свого попередника і членів його команди.

“” Читайте також: Вірастюк, Фірташ і другий термін. Як у Зеленського готують нову атаку на Разумкова і Авакова

Діліться у соцмережах:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Залишити відповідь