Тепер президент РФ посилить військову підтримку громадянина Асада. Така відповідь лежить на поверхні, але її недостатньо. Клацання залишається
Трамп заробляє очки всередині Америки, показує, що він не “соплежуй”, як висловлюється Путін, не Обама, що він конкретний “пацан сказав – пацан зробив”. Такий внутрішньополітичний сенс ракетного удару США по авіабазі в Сирії.
Якщо говорити про зовнішню політику – не думаю, що те, що відбувається, вигідно для пана Асада. Тепер нам належить перевірити, що для Путіна є межею. Зрозуміло, що Путін страшенно обурений, про що голосно говорить він сам і все його відлуння, вся його пропаганда.
Обурений він не Асадом, на якого йому глибоко начхати, і не всією цією ідіотською Сирією, яка потрібна Росії як торішній сніг. Обурений він одним – що його не поважають. З ним розмовляють не тією мовою, яку він хоче.
І ось тепер треба вирішити основне питання філософії: “Ти мене поважаєш чи ти мене не поважаєш? А якщо ти, Трамп, мене не поважаєш, то чим я, Путін, готовий заплатити, щоб примусити тебе поважати мене?”.
Путін мусить показати собі і всьому світу, що він, Путін, як про нього довго писала і продовжує писати західна преса, і як він сам давно повірив цій пресі – є найвпливовішою людиною в світі. Він. Не Трамп. Не будь-хто інший. А він – Путін. “Я найвпливовіша людина в світі. І мене клацнули по носі. Абсолютно не важливо – через Асада або через щось інше. Мене клацнули по носі”. Тепер подивимося, що він зробить у відповідь.
Прості відповіді очевидні: Путін посилить військову підтримку громадянина Асада. Така відповідь лежить на поверхні, але її недостатньо. Клацання залишається.
Втім, на розвінчання міфу про всесильність Путіна в Росії, ця ситуація ніяк не вплине. Телевізор тут же пояснить, що “Трамп – просто козел, який втратив розум. Просто старий американський козел, що втратив глузд. І ми дамо раду з цим козлом. Зрозуміло, що не за один день, адже водневу бомбу ми на Вашингтон не скинемо. Але не турбуйтеся, дамо раду”.
Втім, якщо Тіллерсон приїде в Москву і обміняється кількома посмішками з Лавровим, то завтра нам пояснять, що Трамп – справжній американський хлопець, який дійсно хоче налагодити відносини з Росією.
Російська громадська думка, як і громадську думка в багатьох країнах, тішиться тим, що у нього немає пам’яті. Вона пам’ятає тільки те, що сказали сьогодні по телевізору. Що говорили вчора, вона не пам’ятає. Тому ми можемо то дружити з Туреччиною, то сваритися з Туреччиною, то знову дружити, то знову сваритися. Абсолютно жодних суперечностей тут немає.
Але особисто у Путіна добра пам’ять, він пам’ятає все. Тому для нього особисто, а його особистість і є російська політика, для нього особисто – це суттєва проблема.
Ну а що стосується ситуації в Сирії, то зрозуміло, що Ізраїль і Саудівська Аравія сприйняли це захоплено. Саудівська Аравія тепер значно посилить підтримку антиасадівській опозиції. Адже давно вже немає жодних сумнівів, що війна в Сирії – це війна Саудівської Аравії проти Ірану. І ця війна буде продовжуватися. Ані Іран, ані Саудівська Аравія не відступлять.
Адже це не війна Трампа з Путіним, тут не тільки особисті понти, тут глибокі релігійні, економічні, політичні причини, які нікуди не зникли і нікуди не зникнуть.
Леонід Радзіховський російський журналіст, публіцист
Читайте також: П’ятдесят дев’ять “Томагавків”: шлях до миру або війни?
