Новина про те, що Ілля Ківа очолив СПУ, з тиражування в соціальних мережах і стрічках інформаційних ресурсів, перевершила навіть саміт G-20 і зустріч Путіна з Трампом
Подія явно неординарна, що виходить за рамки усталених уявлень про українську ідеологічну конфігурацію. Людина, яка старанно позиціонувала себе як націонал-патріота полум’яного борця зі спадщиною радянського минулого, раптом стає лідером лівого руху.
Вождем однієї з найстаріших політичних партій, яка протягом всієї своєї історії тяжіла до Росії, виступала проти вступу в НАТО, за права російськомовних жителів України і т.д. Не будемо також забувати, що СПУ була створена на базі забороненої КПРС. Ось партію з таким минулим і очолив пан або вибачте, вже товариш Ківа.
Не було б так смішно, якби не так сумно. Що ж насправді, криється за таким гучним призначенням? Саме призначенням, оскільки, товариш Ківа, не є самостійною політичною фігурою, не має політичних рейтингів і більш відомий своїми скандальними витівками на грані фолу, ніж політично зрілими роздумами про долі країни і народу.
Не будемо заглиблюватися в біографію неофіта справи Маркса і Енгельса, всім читачам прекрасно відомо, що вся діяльність Іллі Ківи, після Революції Гідності, відбувалася під кураторством голови МВС – Арсена Авакова. Тому пишемо Ківа, читаємо Аваков.
15 жовтня 2016 року, ще одним молодим політиком з орбіти Авакова – Андрієм Білецьким вже була створена політична партія “Національний корпус”. Права політична сила, яка сповідує активний націоналізм і покликана потіснити зі своїх позицій партію “Свобода”.
Тепер, підопічний Авакова очолив партію лівого спрямування, орієнтовану, в більшій мірі, на виборця сходу і півдня України. Дві партії з діаметрально протилежними ідеологіями.
В такому випадку, навіщо Авакову, Яценюку і Турчинову, брати на утримання ще дві політичні сили? Яка їхня реальна в роль в пасьянсі, що зараз активно розкладається командою екс-прем’єра?
Варіантів насправді не так вже й багато, як може здатися на перший погляд.
1. Спроба зібрати урожай на різних електоральних полях.
2. Спроба нівелювати крайні фланги здатні відібрати голоси у партії влади на майбутніх парламентських і президентських виборах.
Логічніше виглядає другий варіант. Часу, для розкрутки цих політичних сил до прохідного бар’єру в парламент практично немає. Та й вимагає це колосальних ресурсів. А от створити цими кишеньковими партіями істотні проблеми опонентам, вони цілком здатні. Технологія не нова і давно обкатана.
Маятник політичних уподобань українця може різко гойднутися в будь-яку сторону, тому буде не зайвим мати своїх “троянських коней” і в лавах правих і в лавах лівих.
“Народний фронт” має рейтинг близький до статистичної похибки, і його майбутнє на парламентських виборах 2019 вельми туманне.
Все це змушує проявляти чудеса політичної еквілібристики, в спробах зберегти присутність у владі.
В якій політичній колоні підуть на вибори, нинішні “фронтовики”, поки зовсім не ясно. Зате очевидно, що і СПУ, і “Національний корпус” покликані прикривати фланги, в той час, як основна ударна політична сила буде робити черговий ривок до влади.