Сесійні дні в Раді закінчилися, але політики вирішили не відпочивати, а активно займатися політичними “розборками”
З одного боку, ведеться масштабна кулуарна війна між Банковою і “змовниками”, які хочуть позбавити ії влади. Під роздачу вже потрапив Саакашвілі, якого позбавили громадянства. Порошенко активно і успішно воює з Аваковим-Турчиновим і Гройсманом-Яценюком.
З іншого боку, відчувши дострокові парламентські вибори, потенційні рейтингові кандидати починають внутрішню “гризню”.
Останній приклад – в партії “За життя!”, Де намічається “розлучення” між Рабиновичем і Мураєвим. В принципі, поки інформація не підтвердилася, особливо писати про це не хотілося. Тим більше, що чутки не завжди виявляються правдою. Але “шило в мішку” вже не приховати.
Насправді ситуація в “За життя!” проста. Як і все в нашій низькопробній політиці, повної одних “кидків”. Поки Рабинович набирав свій рейтинг, то йому була необхідна підтримка Мураєва і каналу, який йому ж і продав. Рабинович погоджував з Мураєва більш-менш публічну позицію.
І складалося відчуття когось єдиного дуету. Хоча, якщо чесно, спочатку було складно зрозуміти, що може об’єднувати цинічного Рабиновича і ідеаліста Мураєва. Але це їх особисті проблеми, як то кажуть. У міру зростання рейтингу, Рабинович все далі і далі своїм популізмом “ворухнув в тінь” конструктивного Мураєва. По суті, монополізувавши бренд “За життя!”.
А потім сталося найцікавіше. Головним інвестором капіталізованих брендів “Рабинович” і “За життя!” став Медведчук. І це аж ніяк не секрет в експертних і політичних колах. Та й сам Рабинович не приховує, щосили розхвалюючи в ЗМІ кума Путіна.
Ті, хто стикався з Медведчуком, прекрасно знають його принцип: якщо він під щось дає фінансування, то тримає руку на пульсі. Іншими словами, Рабинович залишається тільки ширмою партії “За життя!”. А сам Медведчук, швидше за все, піде в Раду за списками партії, оскільки “Український вибір” так і залишився непрохідним проектом, незважаючи на вкладені мільйони.
Здається, саме поява в партії Медведчука (і російських грошей) і стала останньою краплею, яка змусила Мураєва почати процес “розлучення” з Рабиновичем. Правда, є проблема. Мураєв не збирається просто так віддавати розкручену партію Рабиновичу-Медведчуку і готується повоювати.
Мораль історії ось у чому. Нічого в нашій політиці ніколи не зміниться. Можна створити будь-яку партію і красиво її назвати. Можна дати її очолити для розкрутки формально чистим людям, нібито які критикують владу. Але в підсумку потім виявиться, що за цією партією стоять все ті ж старі політики. І як вийти з цього замкнутого кола незрозуміло.
