Бійці полку “Азов” провели ритуал вшанування загиблих в боях побратимів
Легендарною в полку “Азов” стала традиція, коли бійці і гості збираються біля могили з мечами в Урзуфі, щоб вшанувати пам’ять загиблих побратимів.
За час свого існування “Азов” втратив 34 воїнів. “Їх присутність поруч з нами символізують щити з вибитими іменами. Вони мають глибоке сакральне значення і є частиною древньої військової традиції. Весь рік щити знаходяться в підрозділах, в яких воювали полеглі бійці”, – повідомили в прес-службі полку.
Про це йдеться у записі батальйону на каналі Youtube.
Те, що відбувалося нагадувало “містерію”: кожен боєць тримав в руках факел, щит з емблемою полку (“вовчий гак” – рунічний символ, який також використовувався в нацистській Німеччині дивізією СС “Великий Рейх”) і прізвищем загиблого “азовця”.
Після цього озвучувалися імена загиблих, підпалювали смолоскипами лампади і в повітря робилися постріли – пам’ятний салют. “Помстимося!” – кричали стріляючи.
Поруч на пагорбі розмістили фігури трьох величезних мечів.
Виступаючи перед присутніми, керівник батальйону Андрій Білецький заявив: “Втретє ми стоїмо з вами під цим курганом, під цими мечами. Курган, військовий курган, напевно, найдавніша з військових традицій в Україні. Скіфи, руси, козаки, січові стрільці, бійці УПА, тепер ми.
Чому для нас важлива ця традиція? Тому що це пам’ять. пам’ять, яка дає розуміння, за що загинули наші друзі. Коли вони будуть з’являтися у вашій уяві, згадайте навіщо. Навіщо було гинути, йти вперед, навіщо було ризикувати. Коли кожен згадає, то йому з стане соромно за те, що ми ще не в Донецьку, що наша земля, насправді, не наша. Коли людині стає соромно, вона відповідає на це внутрішнім “Я буду там”. Наша земля ще буде українською, незважаючи на ворога, владу , систему, яка підло б’є в спину, тримає за руки і капітулює. Ми все одно будемо там “.