Виступивши в Могилянці Вакарчук фактично зробив заявку на президентство, окресливши своє бачення процесів перед молоддю.
Втім бачення вийшло досить невиразним. Зрозуміло, що і після лідерських курсів в Стенфорді у нього досить абстрактне уявлення, що робити з країною. Тут Вакарчук програє всім і Гриценку і Рабиновичу, не кажучи вже про Тимошенко.
Святослав Вакарчук вже був в політиці. Під час позачергових виборів 2007 року він був обраний до складу парламенту за списком НУ-НС. За рік свого перебування у Верховній Раді, так і не зрозумів навіщо він там опинився. Здається він тільки раз виступив з трибуни з невиразними пропозиціями жорсткіше регламентувати рекламу алкоголю і тютюну на телебаченні. У підсумку склав мандат з формулюванням “політика – це не моє”.
“Президентський рейтинг” Вакарчука віртуально-інфляційний, це приклад ірраціональної віри українців в месію. Аналогічна ситуація була з Віталієм Кличком – видатний спортсмен виявився абсолютно неефективним політиком.
І у випадку з Вакарчуком він може бути всього лише яскравою ширмою для інших.
Читати підручники в Стенфорді – це добре, але відсутність практичного досвіду державного управління, розуміння “політичної кухні” робить його зручною ширмою для ляльководів.
Ми вже награлися в нові обличчя – де вони тепер? Де Абромавічус, Яресько, Квіташвілі? Що хорошого вони залишили після себе?
Проте схоже ставки на фронтмена “Океану Ельзи” зробили, але хто і в якій якості хоче його використовувати це окрема тема.
Золотарьов Андрій
Читайте також: “Гринів міряє настрої”. Хто і навіщо малює високі рейтинги Порошенкові і Вакарчуку
