Один тиждень – Аспен, Карпати і талановиті молоді лідери до 35 років. Інший тиждень – маленьке містечко і села у Вінницькій області, спілкування з людьми переважно пенсійного віку. 2 світи і 2 різних України.
Але ці всесвіти єднають більше, ніж здається – жахливі дороги, на яких можна за тиждень втратити колеса, наче ти ідеш не на машині, а на американських гірках, бо кидає тебе з одніє ями в іншу.
А ще іх єднає: зневіра до країни, недовіра до політиків і до влади, у будь-яких іі проявах, і все частіше бажання виїхати з цієї країни й шукати достойного життя в інших землях і координатах.
Найгірше, що я бачу за останні 3 роки – це як у людей сідають батарейки, і як згасає надія.
Це найбільше зло для нашого майбутнього.
Це те, що я ніколи не пробачу пану Президенту.
Це найбільш небезпечна штука, як коли пацієнт зневірився у власному одужанні, і вже відмовляється робити вправи, щоб себе врятувати.
За останніми прогнозами ООН, до 2100 року – населення України скоротиться на 36%.
В РФ, наприклад, – воно скоротиться лише на 13%.
За останній рік – 200 000 українців офіційно виїхали до Польші на роботу. Скільки ще виїхали нелегально? За два місяці, січень і лютий цього року – ще 40 тисяч.
На зустрічах з молоддю питаю про плани на майутнє, і чую, що більше 50% хочуть виїхати з країни і мріють не повертатися.
Німецька газета Deutsche Welle порівнює нас з Сомалі! Якого біса?!
Чому європейську націю, яка показала всьому світові приклад боротьби за свободу – порівнюють з failed state?
Deutschle Welle пояснює, що ми не здатні навіть освоїти на благо держави міжнародну донорську допомогу, якої за 3 роки Україна отримала більше 12 млрд євро.
12 млрд!
Втім, немає фахівців і державних службовців, які готові використовувати цю допомогу за призначенням і для розвитку економіки. Корупція вбиває останні залишки зростання, а нових проекті чи ідей – обмаль.
Інвестиції робляться не у залізо, не у іржавий метал чи порти, не в ресурси, а в людей та працюючу систему. Тільки у довіру до людей і майбітнього системи.
Корупція та зневіра – вбиває цю довіру і краіну клаптик за клаптиком.
У нас з вами найдорожче в світі вугілля по формулі Роттердам+, яке на 40% дорожче від вугілля у порту самого Роттердаму.
А Пан Ахметов, між тим – піднявся у рейтингу найбагатших людей світу (!) за останній рік з 439 місця на 393 позицію.
Тому говоримо з людьми про ті зміни, які залежать від них самих – про децентралізацію, про місцеві вибори, про більше грошей і більше відповідальності на місця. Про єдину реформу – яка поки що має шанс відновити надію для нас з вами.
Ну що ж, очевидно, що зараз ми не здатні зупинити величезну зраду.
Але можемо почати зміни з маленьких містечок, громад, сел, своїх домівок.
Саме на місцях зараз мають з’являтися нові активісти, нові проекти, та нові ідеї.
Якщо немає шансу на зміну глобальної системи – значить, ми будемо робити зміни зі свого села та свого подвір’я.
Нам треба неочікуваних і несподіваних рухів, треба нові громади, треба «вірус» у систему, або багато успішних маленьких «вірусів» по країні.
І трошки ново знайденої віри у себе. І надії.
Читайте також: Ще до того, як порохоботи та фейки стали мейнстрімом – Альона Шкрум
