Politerno > Україна і світ > Лещенко-залізничник

Лещенко-залізничник

  • 28 Січня, 2020
  • 194 Переглядів
  • 0

Відомий український журналіст Лещенко став членом Наглядової ради Укрзалізниці та главою її антикорупційного комітету. Що це – політичний цинізм нової влади чи чергова кадрова помилка?

Спецоперація по залученню Лещенка – це потужний приклад парадоксу кадрової політики Офісу президента. Українському суспільству важко зрозуміти, чому в умовах хронічної бідності більшості українців, Кабміну доводиться платити керівництву Укрзалізниці мільйони гривень, і в той же час, терміново виписувати з Німеччини дорогих суперконсультантів для порятунку залізниць України?

Читайте також: Deutsche Bahn спростував заяву Гончарука про передачу йому в управління “Укрзалізниці”

Ще гірше. Навіщо, наприклад, призначати до Наглядової ради Укрзалізниці Лещенка – людину, яка жодного дня не пропрацювала на залізниці, не розбирається в залізничній справі і платити йому 300 тис. гривень?

Тут явно сильне протиріччя в кадровій політиці Офісу президента і поганий стиль для майбутніх реформаторів.

Для того щоб легалізувати появу непрофесіонала Лещенка на залізниці йому терміново була вигадана роль начальника антикорупційного комітету при Наглядовій раді Укрзалізниці. Виходить, що поява такого штучного органу означає, що Укрзалізниця це найбільш корумпована галузь української економіки?

Більш того, якщо у нової влади є свій Генпрокурор, САП, НАБУ, своє СБУ і ДБР, то навіщо ще плодити антикорупційні комісії у відомствах Кабміну? Це класичний приклад суміші бюрократичного методу – створення комісій з будь-якого приводу і прихованого бажання підготувати «тепле місце» для потрібної або своєї людини.

Все це вже було при Януковичі і Порошенкові. Пам’ятаєте, як прем’єр-міністр Азаров в глибоко корумпованому Кабінеті міністрів України, де без зв’язків, схем і хабарів нічого не вирішувалося, створював дзвінку посаду «урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики». Ймовірно, це був такий специфічний гумор у регіонала, прем’єр-міністра Азарова.

Фантастична латка в 300 тис. грн, яку Кабмін Гончарука встановив непрофесіоналові Лещенку – це страшна образа, образа величезної армії залізничників України, які, працюючи у важких умовах і підвищеній відповідальності, отримують маленьку зарплату і ледве зводять кінці з кінцями. А у Лещенко, ні професійних навичок, ні важкої праці, ні відповідальності.

Але це потрібна людина для влади, її “бойове перо і гострий язик”. За все це – 300 тис. в місяць. Непоганий кар’єрний успіх для журналіста-«розгрібача бруду» і досвідченого антикорупціонера.

З одного боку, це сильний удар по мотивації працівників залізниці, а з іншого боку це вкрай поганий приклад для молодих, талановитих журналістів, які будуть мріяти повторити цинічний «успіх» Лещенка.

Виявляється, журналісту, сміливо «викриваючи» корупційні схеми, можна заробляти не менше, ніж заробляють самі корупціонери. Складається думка, що Укрзалізниця взяла собі на службу скандального журналіста, щоб Лещенко не чіпав їх схеми і жахливі зарплати. Залізниця просто «відкупилася» від прискіпливого Лещенка, якому нова влада ніяк не могла знайти «теплого місця під сонцем».

Зате тепер, з такою легальною, величезною «зарплатою», Лещенко, з трибуни антикорупційного комітету, буде активно боротися з політичними противниками і економічними конкурентами нової влади. Це, так би мовити, поєднання корисного з приємним, як для Лещенка, так і нової влади. Але це і є особливий стиль менеджменту нової влади, який дуже далекий від позитивних, радикальних реформ.

Мало красиво обіцяти рішучі реформи, треба ще вміти їх чесно і справедливо реалізовувати на користь народу, а не тільки на користь тих, хто прийшов до влади або опинився поряд з владою.

Виктор Небоженко

Читайте також: Скуті одним ланцюгом: Лещенко і Ляшко

Діліться у соцмережах:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Залишити відповідь