Деяким політикам важливо дискредитувати людей, які не мають “радянського“ мислення.
Інформаційні атаки на Національне антикорупційне бюро України та інші антикорупційні органи в нашій країні – це наслідок бажання олігархів зберегти за собою корупційні схеми. Про те, хто і навіщо придумав термін “соросята”, а також про зіткнення політичних поколінь в Україні розповів глава правління Міжнародного фонду “Відродження” Олександр Сушко.
Ключовою причиною активізації подібних інформаційних атак стала ситуативна коаліція проросійських сил, яка активізується Медведчуком і Рабиновичем, з одного боку, і так званим “колективним Коломойським” – з іншого. Дані персонажі не зацікавлені в тому, щоб Україна розвивалася як демократична, європейська країна.
Останнім часом в Україні спостерігаються певні зміни, які роблять становище цих людей менш комфортним. Вони змушені декларувати свої доходи, їм доводиться пояснювати джерела грошей, вони стали більш прозорими, і держава запустила деякі норми, запозичені у Європи, які роблять доходи олігархів і їхніх сателітів більш прозорими. У нинішньої влади досить багато людей, які продовжують ці реформи і готові штовхати країну в бік європейських правил.
Ситуація, що склалася, об’єднує старих опонентів проєвропейського курсу. Вони спеціально вибрали собі мішені, які б свідчили і про їх опозиційні позиції. При цьому вони не опонують прямо, оскільки знають, що більшість громадян України підтримує курс на Європу. У результаті вони вибрали мішенню Джорджа Сороса – найбільшого мецената, який підтримує реформаторські проекти в Україні. Вони розраховують, що, дискредитувавши Сороса і подібних йому меценатів в Україні, вони дискредитують ту категорію політиків реформаторського і проєвропейського світогляду, яких стає все більше в Україні. Вони планують їх маргіналізувати, дискредитувати, можливо, навіть витіснити, повернувши старі правила, при яких вони могли б продовжувати отримувати корупційну ренту і не нести за це ніякої відповідальності.
Саме ситуативна коаліція так званих колективних “медведчуків” і “Коломойський” призводить до створення такої ситуації, яку ми бачимо сьогодні.
В Україні з кожним роком поступово зростає кількість політиків, причому навіть на найвищих щаблях влади, котрі позбавилися від радянського мислення. Їх досвід не містить радянського і пострадянського операційного коду, який робив можливим корупційну систему, що багато років домінувала в Україні. Зростає кількість людей, які не пов’язані з тією управлінської традицією, що допускає корупцію.
Для олігархів дуже важливо виробити стратегію дискредитації цих людей, незалежно від їх досвіду роботи або освіти. Для них важливо навісити ярлик, який представляє в невигідному світлі перед українським суспільством. Тому вони і придумали термін “соросята” для людей з проєвропейським свідомістю. Так, ці люди не завжди ідеальні, але сила тієї атаки, яка проти них ведеться, свідчить про те, що вони серйозно зачепили інтереси олігархів.
У цілому, зараз ми спостерігаємо зіткнення поколінь і спробу старої України здійснити реванш і повернути корупційні схеми, які частково перестали існувати за останні кілька років.
Читайте також: Правоохоронний комітет Ради розглянув постанову про звільнення Ситника
